Справа № 216/4615/22
провадження №2/216/907/23
21 лютого 2023 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Хомик І.І.
за участі секретаря судового засідання - Пилипенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом представника позивача Повалій Олени Василівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про позбавлення батьківських прав,-
Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом, вимоги у якому обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14.09.2013 року. Від шлюбу сторони мають дитину доньку - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.04.2017 року шлюб було розірвано.
Позивач працює в КП «Кривбасводоканал» та отримує стабільний дохід. На роботі характеризується як відповідальний співробітник, націлений на відмінний результат. Відповідач ОСОБА_2 з початку зустрічався з дитиною, потім це відбувалося набагато рідше. А приблизно з січня 2018 року відповідач доньку не бачив. Відповідач не виконує належним чином свої батьківські обов'язки, не опікується дитиною, не переймається її здоров'я, навчанням, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
Крім того, рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.04.2017 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 2500 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але дані аліментні платежі відповідач сплачує не регулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.09.2022 року складає 132 637,20 грн. Виходячи з того, що відповідач навмисно ухиляється від обов'язків по вихованню та утриманню своєї доньки, позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини.
У судове засідання представник позивача, позивач не з'явилися, надали заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності, повністю підтримуючи заявлені ними позовні вимоги, які просять суд задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить оголошення на веб-сайті «Судова влада».
Від представника третьої особи, Служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, який діє на підставі довіреності, до суду надійшла заява з проханням розгляд справи провести за відсутності представника Служби у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 223 ЦПК, неявка у судове засідання сторін по справі, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний тa моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер.
Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Аналіз всіх поданих позивачем письмових доказів свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08 липня 2014 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 617 від 08 липня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.04.2017 року шлюб між батьками дитини розірвано.
У наданому до суду висновку органу опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ради Дніпропетровської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що батьки малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 14.09.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 . Шлюб між подружжям було розірвано 20.04.2017 року. З того часу малолітня ОСОБА_4 мешкає разом з матір'ю, яка займається її вихованням та утриманням.
Відповідач у порушення вимог ст. 150 СК України самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не бачиться та не спілкується з донькою, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, лікуванням, не створює умови для отримання нею освіти, тому вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ст.ст.150, 155 Сімейного Кодексу України, батьки, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто здійснювати батьківські права, які не можуть суперечити інтересам дитини.
Кожна дитина, за нормами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 19.05.2009 року, має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Відповідно до ст.12 вищевказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особа, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши обставини та матеріали справи, надавши оцінку висновку виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення батьківських прав в сукупності з іншими наявними у справі доказами, встановивши під час судового розгляду наявність вагомих та достатніх доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, при цьому таке позбавлення є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов представника позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.І. Хомик