Справа № 216/5404/22
провадження №2-о/216/41/23
22 лютого 2023 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бутенко М. В.
за участю секретаря Кравець А.С.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку окремого провадження, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, -
До Центрально-міського райсуду м. Кривого Рогу 29.11.2022 року подано матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Заявник просить суд встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ - трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 09 липня 1981 року та вкладиш в трудову книжку НОМЕР_2 заповнений 03 листопада 2022 року, дійсно належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІНН НОМЕР_4 , для зарахування трудового стажу та призначення пенсії за віком з дати набуття такого права.
В судове засідання заявник не з'явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, без застосування технічного запису, та просила заяву про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду пояснення у справі, у яких зазначено, що 07.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за №895/25375, встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що заяви, які подаються особами реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу
Враховуючи наведене, заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним, управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та рішенням від 11.11.2022 №046150010995 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній документ про зміну прізвища.
Згідно пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено наступне:
Заявник ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Старі Верхней Інсарського району, ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження виданого 10.10.1962 сільською радою Інсарського p/б РАГС, актовий запис №25.
У вересні 1979 року заявник вступила на навчання до Саранського професійного кулінарного училища та навчалась до 1981 року, здобувши професію «кулінар», що підтверджено свідоцтвом №186 від 01.06.1981.
02.07.1981 заявник була прийнята роботу кухарем 4 розряду у ресторан «Центральний» та 09.07.1981 їй за місцем роботи було заведено трудову книжку серії НОМЕР_1 на ім'я « ОСОБА_4 ».
В січні 1985 року по направленню заявник поїхала в Німеччину найманим працівником на роботу в військову частину Радянської Армії, де 05.02.1985 була працевлаштована кухарем 4 розряду у Військову частину НОМЕР_5 , що підтверджено трудової книжкою серії НОМЕР_1 від 09.07.1981.
Отже, дошлюбне(дівоче) прізвище заявника є ОСОБА_5 .
В Німеччині заявник познайомилась зі своїм чоловіком - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в с. Братське, Братського району Миколаївської області, громадянин України та проходив службу у Німеччині.
21.02.1987 заявником було зареєстровано шлюб з чоловіком - ОСОБА_6 у відділі РАГС м. Магдебург, Німеччина, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України заявника - стор. 10 «сімейний стан», паспорт громадянина України НОМЕР_6 виданий Ц-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 06.10.2000.
Крім того, у паспорті громадянина України, чоловіка заявника - ОСОБА_6 , стор. 10 «сімейний стан» зазначено, що шлюб він уклав 21.02.1987 у м. Магдебург відділом РАГС, Німеччина, з громадянкою ОСОБА_5 , тобто також підтверджується той факт, що дошлюбне прізвище заявника « ОСОБА_7 », паспорт громадянина України НОМЕР_7 виданий Ц-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 10.11.2000.
Після реєстрації шлюбу, заявником було взято прізвище чоловіка - ОСОБА_8 , у зв'язку з чим у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.07.1981 було внесено зміни в графі «прізвище» де, прізвище « ОСОБА_7 » закреслено та вписано « ОСОБА_9 ».
В 1990 році заявник з чоловіком повернулися на його батьківщину, приїхавши в м. Кривий Ріг, де живуть і зараз. .
В вересні 2022 року заявник досягла пенсійного віку, а тому звернулась до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на, що отримала рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №046150010995 від 11.11.2022, оскільки до її страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , через відсутність документа про зміну прізвища.
У зв'язку з введенням військо стану в Україні, у перші дні війни заявник виїжджала з чоловіком в більш безпечне місце на Західну Україну, де з собою забрали усі документи. Однак, як виявилось зараз під час оформлення пенсії, свідоцтво про шлюб було втрачено.
22.11.2022 року заявник звернулась до Центрально-Міського відділу державної РАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про отримання повторного свідоцтва про шлюб, яким підтвердити зміну її прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », на що отримала відповідь від 22.11.2022 року за вих. №2613, якою роз'яснення про те, що через напад росії на Україну на даний час відсутня можливість направити повторне свідоцтво про шлюб з додержанням вимог Конвенції до органів юстиції за місцем складання актового запису.
У зв'язку з цим, виникла необхідність у встановлення юридичного факту, щодо належності заявнику її трудової книжки, оскільки через реєстрацію шлюбу нею було змінено прізвище.
Згідно частини третьої КЗпП України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по - батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом п'ятим частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом пунктів першого та шостого частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи: про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Заявник не має можливості одержати новий чи внести зміни в наявний правовстановлюючий документ через те, що законодавством не передбачена така можливість.
У зв'язку з вищевикладеним, приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для упорядкування та приведення у відповідність до вказаних у паспорті даних, а встановити цей факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог заявника.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ - трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 09 липня 1981 року та вкладиш в трудову книжку НОМЕР_2 заповнений 03 листопада 2022 року, дійсно належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІНН НОМЕР_4 , для зарахування трудового стажу та призначення пенсії за віком з дати набуття такого права.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя М. В. БУТЕНКО