Справа № 216/5868/22
Провадження № 2/216/1064/23
іменем України
15 лютого 2023 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Романової В.І.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 12 лютого 2022 року о 15:00 год на нерегульованому перехресті вул. Українська - вул. Петра Калнишевського м. Кривому Розі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр лівого повороту не дав дорогу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину перехрестя по пішохідному переходу на дозволений зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України. 01.08.2022 Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , відповідно до якої останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта №249 від 17.03.2022, тілесні ушкодження у вигляді травматичної екстракції 1,2,3 зубів верхньої щелепи праворуч та травматичного вивиху 1 зуба верхньої щелепи ліворуч з послідуючим його видаленням, синця лівої кисті забою лівого колінного суглобу, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я. У зв'язку з вищевикладеним, просив суд: стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку в розмірі 17046,40 грн, моральну шкоду в сумі 60000,00 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.01.2023 дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, судом встановлено, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року провадження у справі №216/1653/22 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення (а.с. 13).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення про те, що 12 лютого 2022 року о 15:00 год на нерегульованому перехресті вул. Українська - вул. Петра Калнишевського м. Кривому Розі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Fiat Linea», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр лівого повороту не дав дорогу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину перехрестя по пішохідному переходу на дозволений зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.08.2022 (а.с. 14-16) постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2022, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито, - скасовано. Постановлено нову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
З правового аналізу п. 7 ст. 247 КУпАП вбачається, що його застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі N 910/18319/16.
Наразі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення з наведених вище підстав не означає відсутність в діях особи вини для настання цивільно-правової відповідальності.
Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта №249 від 17.03.2022 (а.с. 17-18), у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичної екстракції 1,2,3 зубів верхньої щелепи праворуч та травматичного вивиху 1 зуба верхньої щелепи ліворуч з послідуючим його видаленням, синця лівої кисті забою лівого колінного суглобу, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода та позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 17046,40 грн, що підтверджується квитанціями, виписними епікризами та медичними призначеннями (а.с. 19-27).
За частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За таких обставин, враховуючи, що сума матеріальної шкоди, завдана позивачу внаслідок вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з останнього матеріальної шкоди в сумі 17046,40 грн на користь позивача.
Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінка відповідача, який будучи винним у ДТП, не намагався до цього часу добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду. Спричинення тілесних ушкоджень позивачу дійсно негативно вплинули на її спосіб життя, а невирішеність питання викликає в неї моральні страждання.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачу була спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 20000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, вказана сума є об'єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи пропорційність задоволення вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1323,20 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 13, 133, 141, 223, 259, 263-265, 276-279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпекив розмірі 17046,40 грн (сімнадцять тисяч сорок шість гривень сорок копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1323,20 грн (одна тисяча триста двадцять три гривні двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ