Справа № 216/3763/20
провадження №2/216/269/23
15 лютого 2023 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бутенко М.В.,
за участі секретаря судових засідань Кравець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 м. Кривого Рогу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання акту про проведенні електронні торги від 05.05.2020 року недійсним, визначення ідеальної частки та її виділ з майна, що було у спільній сумісній власності, -
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
01.07.2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що відповідачем № 2 вказаний ОСОБА_3 , оскільки згідно договору купівлі-продажу серії НГ 0506189 від 25.12.1997 року, останній став титульним власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира була придбана за спільні кошти в період шлюбу з ОСОБА_1 , тобто квартира належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4 . Натомість, частка ОСОБА_1 у даній власності не визначена, встановлення останньої є необхідним для забезпечення майнових прав позивачки за умови, що дана нерухомість стала об'єктом стягнення на користь ОСОБА_2 у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_3 . Відповідачем № 1 вказаний ОСОБА_2 , оскільки наразі він зареєстрував право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка включає, в тому числі 1/4 частку ОСОБА_1 , що була набута останньою на праві спільної сумісної власності, у шлюбі з її чоловіком ОСОБА_3 29.11.2016 року було укладено договір дарування квартири № 2696 між ОСОБА_5 та чоловіком позивачки, ОСОБА_3 . Предметом договору було нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/4647/16-ц від 12.01.2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, що еквівалентно 155536 (ста п'ятдесяти п'яти тисячам п'ятистам тридцяти шести) гривням 99 копійкам.
02 березня 2017 року заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/6048/16-ц було визнано договір дарування квартири № 2696 від 29.11.2016 року недійсним.
За вказаною справою та справами № 216/4647/16-ц та № 216/4284/17 у Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державним виконавцем Похолок Л.С. було розпочате виконавче провадження № 59255810 (за справою № 216/4647/16-ц) відносно боржника ОСОБА_3 .
Постановою від 12.08.2019 року держаний виконавець Похолок Л.С. описала та наклала арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою від 16.09.2019 року держаний виконавець Похолок Л.С. призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені (оцінювач ОСОБА_6 ). Відповідно до акту про проведення електронних торгів від 05.05.2020 року, в межах виконавчого провадження № 59255810 у якому стягувачем є ОСОБА_2 , державним виконавцем Похолок Л.С. було проведено електронні торги. Результатом став продаж трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Покупцем даної нерухомості став ОСОБА_2 .
Натомість, ОСОБА_2 став власником даного майна, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, ту частину нерухомості, що належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 державний виконавець взагалі не мала права реалізовувати.
Представник позивача вважає за необхідне визначити розмір ідеальної частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке було набуте у шлюбі з ОСОБА_3 , як 1/4 частини від даної нерухомості та визнати недійсним акт про проведенні електронні торги від 05.05.2020 року, за яким було продано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , також необхідно скасувати державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно, підставою якого є свідоцтво, серія та номер: реєстровий № 555, видане 17.06.2020 року.
02.09.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню. Він є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 17.06.2020 року, що зареєстровано у реєстрі нерухомості за № 555, видане приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Янковською О.І. Раніше квартира належала відповідачу ОСОБА_3 . Квартира придбана ОСОБА_2 на підставі електронних торгів від 08.04.2020 року, які проведені Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Переможцем на торгах визнано ОСОБА_7 , що підтверджується копією акту про проведення електронних торгів від 05.05.2020 року. Підстав для визнання електронних торгів не дійними не існує. Торги проведені у відповідності до вимог закону. Позивач зазначає у своєму позові, що підставою для визнання акту про проведення електронних торгів від 05.05.2020 року недійсним є наявність спільного майна подружжя, яке після розірвання шлюбу поділено не було. Тобто відповідно до проведених торгів інших заперечень не було. Він особисто не заперечує проти твердження позивачки, що 1/2 частки спірної квартири була придбана нею під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 . Однак вважає за необхідне зазначити, що шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 розірваний 11.05.2016 року, тобто більш ніж 4 роки тому. Відповідно до вимог закону строк позову давності визначений у 3 роки (ст. 261 ЦК України). Тому з його точки зору позивачка пропустила строк пред'явлення претензій щодо виділення її частки у спільному майні подружжя. Крім того, у справі № 216/4647/16-ц про стягнення суми боргу ОСОБА_1 була допитана в якості свідка, де вона пояснила суду, що майно між нею та її чоловіком поділено (на час її допиту у суді). Її чоловік ОСОБА_3 до суду у справі 216/4647/16-ц про стягнення суми боргу подав заперечення на позовну заяву, яке датовано 21.10.2016 року. У цьому запереченні він зазначав, що вони (він та його дружина) припинили шлюбні відносини і вирішили розірвати шлюб, поділивши спільне нажите майно. Тобто станом на 21.10.2016 року майно вже було поділено. Цю обставину також підтвердила ОСОБА_1 під час розгляду справи. Тобто спору щодо поділу майна між подружжям не існувало. Тому якщо між подружжям виник спір, то строк позовної давності сплинув. Крім того, по справі суддею Кузнецовим Р.О. 25.11.2016 року був накладений арешт на квартиру, що було відоме позивачу. Також ОСОБА_1 була обізнана, що судом з її колишнього чоловіка була стягнута сума боргу. Що стосується вимог до державного виконавця, то він мав звернутися до суду з подання про визначення частки іншого власника у спірної квартирі. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с. 28).
Крім того, 02.07.2021 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначає, що він є єдиним власником квартири по АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 17.06.2020 року. Однак використовувати свою власність за призначенням не може, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , як дружина та дочка колишнього власника. Зазначені особи чинять ОСОБА_2 перешкоди у користуванні його власністю, не надають права користуватися житлом. На його вимогу віддати ключі від квартири не реагують і продовжують проживають в ній надалі. Він звертався до державних виконавців і в поліцію з проханням про вселення, але йому відповіли, що без рішення суду всилити в квартиру неможливо. Самостійно змінити вхідні двері та замки він побоюється, тому що з колишнім власником у нього не дружні стосунки і він та його рідні можуть звинуватити у будь-яких діях. ОСОБА_1 на даний момент пенсіонерка з мінімальною пенсією, ОСОБА_5 ніде не працює. Станом на 01.07.2021р. борг за ЖКП, який накопичили сімейство Литинських складає - 14350 грн. Він як новий власник квартири зобов'язаний його оплачувати. Вони не оплачують ЖКП, а проживають за його рахунок. Крім того, ні позивач ні її адвокати не з'являються до суду, а постійно просять перенести судове засідання. Він з'являється на всі засіданні суду, чому позивачка ОСОБА_1 та її адвокати порушують його право на чесний та справедливий суд. Просить суд долучити як доказ запит слідчого Центрально-Міського відділу поліції Дробот В.І. в регіональний сервісний центр 1243, з якого вбачається, що майно між подружжям ОСОБА_4 було вже поділене на момент отримання ними свідоцтва про розірвання шлюбу 11.05.2016 р., що також підтверджуються поясненнями наданими ними в суді. Якщо шлюб розірвано 11.05.2016 р., а ОСОБА_3 майже через місяць 08.06.2016 знімає з обліку для реалізації автобус Мерседес-Бенц, то чому ОСОБА_1 не звернулась до суду щоб отримати свою частку в спільній сумісній власності на автобус, а це свідчить про те що майно між сторонами було поділено, жодних претензій один до одного колишнє подружжя немає.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у спрощеному провадженню з викликом сторін по справі (а.с. 24).
Ухвалою суду від 03 липня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження вказаної квартири, заборонивши будь-яким особам укладати будь-які угоди стосовно цього майна, здійснювати його відчуження, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, направлену на зміну власника цього майна, до розгляду судом даної справи по суті, заборонити будь-яким особам вчиняти дії, що прямо або опосередковано спрямовані на створення перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити вчиняти будь-які дії, щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання, будь-яких осіб що раніше були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 29).
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_9 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги позивачки підтримав в повному обсязі.
Відповідач-1 ОСОБА_2 в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлений позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив застосувати строки позовної давності.
Відповідач-2 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності.
Представник третьої особи Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Під оспорюванням права слід розуміти такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також належності такого права певній особі.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом установлено, що сторони по справі - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 05.04.1991 року, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 199 (а.с. 7). Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , вказаний шлюб було розірвано 11 травня 2016 року (а.с. 68).
В період перебування сторін в шлюбі ними було придбано нерухоме майно, а саме 1/2 частину квартири, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 63,2 кв.м., житловою площею: 43,0 кв.м., технічний опис майна: 3-кімнатна квартира на 1 поверсі 3 поверхового житлового будинку, що не оспорюється сторонами та підтверджується договором купівлі-продажу серії НГ 0506189 від 25 грудня 1997 року, укладеного між продавцем ОСОБА_11 та покупцем ОСОБА_3 (а.с. 8).
Як вбачається з реєстраційного посвідчення КБТІ право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 в КП «Криворізьке БТІ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.12.1997 державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-8190 (а.с. 9).
Отже, як встановлено судом, 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була куплена у батька ОСОБА_3 - ОСОБА_11 . Прізвище “ ОСОБА_12 ” є колишнім прізвищем ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
Отже, сторонами не заперечується, що 1/2 частина квартири було викуплено подружжям ОСОБА_4 , коли вони перебували у зареєстрованому шлюбі, за гроші, що були накопичені подружжям спільно. Відтак, відповідно до чинного законодавства (ст. 60 СК України), усе майно, що було придбано під час дії шлюбу та куплено за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на вищевказане очевидно, що позивачка ОСОБА_1 має право власності на частину вищевказаної квартири, ідеальна частина ОСОБА_1 не виділялася.
З матеріалів справи також вбачається, що 29.11.2016 року було укладено договір дарування квартири № 2696 між ОСОБА_5 та чоловіком позивачки ОСОБА_3 . Предметом договору було нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 11-12).
При цьому, 02 березня 2017 року заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/6048/16-ц було визнано договір дарування квартири № 2696 від 29.11.2016 року недійсним (а.с. 13-18).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/4647/16-ц від 12.01.2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США, що еквівалентно 155536 (ста п'ятдесяти п'яти тисячам п'ятистам тридцяти шести) гривням 99 копійкам (а.с. 30-31).
За вказаною справою та справами № 216/4647/16-ц та № 216/4284/17 у Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державним виконавцем Похолок Л.С. було розпочате виконавче провадження № 59255810 (за справою № 216/4647/16-ц) відносно боржника ОСОБА_3 (а.с. 19).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. ст. 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження).
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 ЦК України).
В межах виконавчого провадження № 59255810 з примусового виконання виконавчих листів № 216/4647/16-ц, від 20.02.2017 року, № 216/6048/16-ц від 02.03.2017 року № 216/4284/17 від 29.03.2019 року виданих Центрально-Міським районним судом Дніпропетровської області, проведено електронні торги з реалізації трикімнатної квартири, загальною площею 63,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 05 травня 2020 року державним виконавцем Центрально-Міського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Похолок Л.С. складено акт про проведені електронні торги, в межах виконавчого провадження № 59255810, у якому стягувачем є ОСОБА_2 , відповідно до протоколу № 473510 проведення електронних торгів від 09 квітня 2020 року. Результатом став продаж трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Покупцем даної нерухомості став ОСОБА_2 (а.с. 21).
Отже, відповідач по справі - ОСОБА_2 став новим власником даного майна, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 214267354 від 30.06.2020 року (а.с. 22), протилежного матеріали справи не містять.
Як вказував в позові позивач та ці доводи нічим не спростовані, що державний виконавець Похолок Л.С. арештувала та продала, шляхом використання електронних торгів, частину квартири, що не належала боржнику ОСОБА_3 , а належала його дружині - ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.
Отже суд, оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 була позбавлена частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказана обставина не заперечується самим відповідачем-1 ОСОБА_2 .
Тому, 01 липня 2020 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Центрально-Міський ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Похолок Ліана Сергіївна про визнання акту про проведенні електронні торги від 05.05.2020 року недійсним, визначення ідеальної частки та її виділ з майна, що було у спільній сумісній власності (а.с. 2-4).
Однак як убачається з тексту позовної заяви, позивач у своєму позові ставить вимогу про визначення ідеальної частки та її виділ з майна, що було у спільній сумісній власності, визнати недійсним акт про проведення електронних торгів від 05.05.2020 року, за яким було продано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , скасувавши державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно.
Проте позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено недійсність акту про проведення електронних торгів від 05.05.2020 року на користь ОСОБА_2 , а вказане останній категорично заперечує, що також вбачається з відзиву на позов, де відповідач-1 зазначає, що шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 був розірваний 11.05.2016 року, тобто більш ніж 4 роки тому. Відповідно до вимог закону строк позову давності визначений у 3 роки (ст. 261 ЦК України), тому з його точки зору позивачка пропустила строк пред'явлення претензій щодо виділення її частки у спільному майні подружжя. Крім того, у справі № 216/4647/16-ц про стягнення суми боргу ОСОБА_1 була допитана в якості свідка, де вона пояснила суду, що майно між нею та її чоловіком поділено, що підтверджуються запереченнями на позовну заяву, які датовано 21.10.2016 року (а.с. 28).
Щодо застосування строків загальної позовної давності на які посилається відповідач, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стосовно обов'язковості застосування строків позовної давності, то у справі «Grafescolo S.R.L. проти Молдови» Суд вказав, що роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язковим для країн, які підписали конвенцію. Суди не повинні ігнорувати заяви про застосування позовної давності, і належним чином обґрунтовувати причини її незастосування.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним електронних торгів, проведених 08 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» із реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому позивач звернулася до суду лише 01 липня 2020 року. Таким чином позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, який передбачений ст. 257 ЦК України. Отже, позивач звернулася до суду з вимогами про визначення ідеальної частки та її виділ з майна, що було у спільній сумісній власності після спливу позовної давності, про застосування якої просить відповідач-1 ОСОБА_2 .
При цьому, суд звертає особливу увагу, що після отримання копії відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву, у якій відповідач-1 просить суд застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності, стороною позивача не подано до суду жодних доказів на підтвердження відсутності факту пропущення позивачем строків позовної давності.
Крім того, стороною позивача не заявлялось клопотання про поновлення строків позовної давності.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи що до вимоги про проділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи № 216/4647/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, погоджується з аргументами відповідача ОСОБА_2 в частині того, що сторони вирішили розірвати шлюб у 11.05.2016 року і станом на 21.10.2016 року майно між ними було поділено.
Факт того, що сторони припинили шлюбні відносини і поділили спільне нажите майно також підтверджується відомостями з Регіонального сервісного центру 1243, з яких вбачається, що автомобіль марки Мерседес-Бенц 312, р/н НОМЕР_3 , який раніше був зареєстрований за ОСОБА_3 знятий з обліку для реалізації 08.06.2016 року, що дає підстави вважати, що жодних майнових претензій сторони один до одного не мали, позивач не виявила бажання звернутися до колишнього чоловіка з приводу поділу майна, протилежного матеріали справи не містять.
Так, за існування встановлених обставин, суд вважає, що позивачем пропущені строки звернення до суду із зазначеним позовом щодо видлілення її частки у спільному майні подружжя, а відтак за заявою відповідача- 1 ОСОБА_2 до виниклих правовідносин може бути застосована встановлена законом позовна давність у три роки.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів на користь позивача і судові витрати по справі.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Європейського суду з прав людини «Grafescolo S.R.L. проти Молдови», ст. ст. 257, 526, 1218 ЦК України, ст. ст. 10-18, 81, 141, 257, 263-268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання акту про проведенні електронні торги від 05.05.2020 року недійсним, визначення ідеальної частки та її виділ з майна, що було у спільній сумісній власності, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .
Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач-2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 зареєстрована: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), адреса: 50024, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.
Рішення у повному обсязі буде складено 22 лютого 2023 року.
Суддя М.В. Бутенко