Єдиний унікальний номер справи 344/11893/22
22 лютого 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000217 від 16.06.2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Луганська, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 , -
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 01.12.2022 року з Верховного Суду після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
Ухвалою суду було призначено підготовче судове засідання, викликані сторони кримінального провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор надала письмове клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_3 , оскільки, на думку прокурора, обвинувачена, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, на судові виклики не з'явилась, причини неприбуття не повідомила. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор жодних підтверджень та належного сповіщення обвинуваченої ОСОБА_3 про обізнаність стосовно її кримінального переслідування, обізнаності з відкритим кримінальним провадженням, та знаходження на непідконтрольній території України, - не надала.
Захисник обвинуваченої не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_3 .
Обвинувачена ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилась, була повідомлена шляхом публікації оголошення про виклик до суду в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр», публікації оголошення про виклик на веб-сторонці Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в мережі «Інтернет», та публікації виклику на сайті ОГП.
Заслухавши думку прокурора та захисника, вивчивши надані матеріали, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов'язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній проінформований належним чином про дату слухань та про своє право на законне або інше представництво. При цьому наголошується, що подібна процедура повинна стосуватися дрібних правопорушень.
КПК України із цього приводу зобов'язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини вказав, що при заочному розгляді не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу, зокрема на участь захисника при оскарженні заочного вироку. З цього приводу КПК України Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено нормами, відповідно до яких участь захисника в спеціальному судовому провадженні є обов'язковою (п.8 ч.2 ст.52 КПК). Якщо підозрюваний самостійно не визначив свого захисника, слідчий суддя зобов'язаний відповідно до ч.1 ст.297-3КПК України вжити необхідних заходів для його залучення.
Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.
Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні захисник виконує свою функцію не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.
Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.
Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими. Крім того, дізнатися про процес через журналіста або з місцевої преси недостатньо (справа «Сомогий проти Італії»).
Так, у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.
В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлене йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.
У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п.3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді». Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.
Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Відповідно до ст.297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Суд зауважує, те, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов'язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 перебуває на окупованій території Луганської області в м.Сватове та обвинувачується у тому, що вона, будучи громадянкою України, у квітні 2022 року зайняла посаду «заступника начальника Управління соціального захисту населення адміністрації Сватівського району так званої ЛНР», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, що діє у Сватівському районі Луганської області.
З 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, через територію Луганської області проходить лінія фронту, ведуться постійні бойові дії, 08.03.2022 року окупаційні війська захопили м.Сватове. В місті та районі відсутній мобільний зв'язок, поштове сполучення відсутнє. Існує досить висока імовірність отримання поранення чи загибелі обвинуваченої, перебування у полоні тощо, що на думку суду є об'єктивними обставинами, які ставлять під сумнів можливість належного її повідомлення про здійснення відносно неї спеціального судового провадження.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу(ч.6ст.9 КПК України).
Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.
У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.
В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази того, що обвинувачена ОСОБА_3 в достатній мірі проінформована про те, що вона притягується до кримінальної відповідальності та про те, що відбувається судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачена недвозначно відмовилась від свого права приймати участь в судових засіданнях вказаного кримінального провадження. Тому в задоволенні клопотання про проведення спеціального судового провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченої неможливо та на даний час її місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, суд вважає за необхідне, на підставі п. п. 2), 10), 13), 14), 15), 16) ч. 1, ч. 2 ст.7, ст.335 КПК України, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_3 оголошена 05.08.2022 року в розшук та стосовно неї обрано 09.09.2022 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, провадження зупинити до розшуку обвинуваченої.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 323, 335, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,- відмовити.
Провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченої.
Контроль за виконанням постанови слідчого про розшук обвинуваченої ОСОБА_3 доручити старшому групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1