Справа № 182/2396/19
Провадження № 1-кп/0182/229/2023
Іменем України
01.02.2023 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 12021040340000189, № 12018040340002900, № 12019040000000415 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 187, ч.1, 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України, -
за участю
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
представника потерпілих ОСОБА_6
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходяться матеріали об'єднаних кримінальних проваджень № 12021040340000189, № 12021040340000189, № 12019040000000415 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 187, ч.1 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 та обґрунтував його тим, що ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу не минули - обвинувачений може переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність та чинити тиск на потерпілих та свідків по провадженню, оскільки вони на теперішній час не допитані у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що він тривалий час перебуваю під вартою, і просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою АДРЕСА_1
Захисник адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав його не мотивованим. Захисник зазначив, що клопотання прокурора не мотивовані та нічим не підтверджені, повторюються кожного разу без змін, більш того, прокурор нічим не змінює клопотання навіть після об'єднання проваджень.
Вислухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.
У п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.
За змістом норми ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_3 обвинувачується в скоєні ряду тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч.1, 2 ст. 307, ч.3 ст. 286 КК України.
Мотивуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор в клопотанні посилається лише на обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 187 КК України. Виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, в зв'язку з обвинуваченням за ч.1,2 ст. 307 та ч.3 ст. 286 КК України, не викликає сумнівів.
За обвинуваченням за ч.1 ст. 307 КК України за час розгляду кримінального провадження ( з травня 2021 року), лише допитана особа, якій спричинена матеріальна шкода, яка не була безпосереднім учасником подій, та 31.01.2023р. досліджені письмові докази по провадженню.
Вирішуючи клопотання прокурора суд враховує наявність ризику переховування від суду, який обумовлений тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, у разі визнання його вини у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується.
Також вирішуючи питання за клопотаннями прокурора та сторони захисту, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;
ОСОБА_3 тривалий час тримається під вартою. До теперішнього часу не були допитані всі свідки.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час тримається під вартою без винесення судом обґрунтованого рішення, тому, враховуючи наявність ризику переховування від суду, оцінюючи сукупність обставин, а саме наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, а саме дружини та дитини, а також недоведення стороною обвинувачення ризиків тиску на свідків та потерпілих, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання - а саме АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 331 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовими, клопотання сторони захисту - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 цілодобово залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1
- за першою вимогою з'являтись до суду.
- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками по провадженню.
- здати на зберігання документи які надають право на виїзд за межі України.
ОСОБА_3 звільнити з під варти в залі суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали з 01.02.2023 року до 01.04.2023 року.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровсь11кій області за місцем проживання обвинуваченого.
Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1