Справа № 181/136/23
Провадження №3/181/85/23
22 лютого 2023 року смт. Межова
Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф. розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла з відділення поліції №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець ЗСУ, мешканець АДРЕСА_1 , притягнутого по ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП,
26 січня 2023 року о 00.15 годині водій ОСОБА_1 по вул.Центральна, смт.Межова керував транспортним засобом марки AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітке мовлення). На вимогу працівника поліції пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. При цьому не виконав вимогу поліцейського про зупинку.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав. Зазначив, що під час подій 26 січня 2023 року по вул.Центральній смт.Межова він автомобілем марки AUDI А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , не керував, а транспортний засіб стояв не узбіччі. Додав, що у вказаний час до нього під'їхали працівники поліції та почали вимагати документи, а потім почали складати протокол. Всі аргументи про відсутність його за кермом зазначеного вище авто до уваги не сприймались. При складанні поліцейськими матеріалів справи ним надано було відповідне письмове пояснення.
Згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Зважаючи на той факт, що в провадженні судді знаходиться дві справи про адміністративні правопорушення за правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 вважаю, що згідно ст. 36 КУпАП, вони мають бути об'єднані в одне провадження та їм слід присвоїти загальний номер справи №181/136/23 (провадження №3/181/85/23).
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності її доводи, дослідивши матеріали справи оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно абз.4 п.27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.
20.02.2019 року Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рамках справи №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст.130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Досліджений в матеріалах справи відеозапис чи інші докази, спростовують те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та саме його було зупинено як особу, яка керує транспортним засобом, а також невиконання вимог останнім вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Таким чином, водій має виконати вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, дотримуючись ПДР. Зупинка навіть на вимогу працівника поліції має відбуватись з дотриманням ПДР.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у тому, що водій не виконує вимогу взагалі, а дії водія із зупинки транспортного засобу не одразу за першою вимогою, а пізніше, які зумовлені необхідністю дотримання ним ПДР не утворюють складу правопорушення.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису не вбачаються фактичні дані невиконання ОСОБА_1 вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів невиконання ОСОБА_1 вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу .
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року, №1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Зазначена вище Інструкція регламентує порядок огляду на стан сп'яніння тільки водіїв, щодо яких є підстави вважати про перебування ними у стані сп'яніння.
Суд враховує позицію ЄСПЛ, викладених в його рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», де зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності доводи на підтвердження відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, долучені до нього письмові докази, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративних правопорушень, що викладені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ААБ №169955 та серії ААБ №169954 не підтверджені у судовому засіданні, а також спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, що має наслідком закриття провадження по даній справі.
Керуючись ст.62 Конституції України, ч.2 ст.36, ч.1 ст.9, ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.280, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП,-
Об'єднати справи про вчинення адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_1 №181/139/23 (провадження №3/181/86/23) по ч.1
ст.122-2 КУпАП та по ч.1 ст.130 КУпАП №181/136/23 (провадження №3/181/85/23) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №181/136/23 (провадження №3/181/85/23).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122-2 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Cуддя: Л. Ф. Літвінова