Справа № 235/891/22
Провадження № 2/204/907/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
(повний текст)
14 лютого 2023 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» (юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 121, оф. 199, м. Київ, фактична адресе: м. Родинське, вул. Перемоги, 9, Донецька область, 85310) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості з вихідної допомоги,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненніу та заборгованості з вихідної допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, у період з 19.05.2008 по 04.08.2021 р. позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН». 04.08.2021 року позивач був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку, не виплатив заробітну плату, заборгованість якої складає: 104211,07 грн. Крім того, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок по заробітній платі з позивачем не був проведений в день звільнення, таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодовувати йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки за період з 05.08.2021 року по момент винесення рішення суду, та вихідну допомога у розмірі 27 390,74 грн., з урахуванням утриманих податків. З огляду на те, що відповідачем не надано інформації про розмір вихідної допомоги, однак надано інформацію про розмір середньомісячної заробітної плати, тому, враховуючи ст. 44 КЗпП України, позивач надав свій розрахунок вихідної допомоги .Вважає, що відповідач порушив його право на оплату праці, яке підлягає захисту судом. Ухвалою суду від 09.12.2022 відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутність, на задоволенні вимог наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.Відзиву не надано.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.05.2008 по 04.08.2021 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки(а.с.1-16).
Наказом від 04.08.2021 року, №27/к позивач був звільнений завласним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП. (а.с.16).
З довідки № 5, виданої генеральним директором ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН» від 03.02.2022 вбачається, що при 12-ти годинному робочому графіку середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 708,87 грн., а при 8-ми годинному робочому графіку - 472,58 грн. (а.с. 19).
Відповідно до довідки від №5 від 01.02.2022, заборгованість ТОВ «ДОНВУГЛЕКОН'по заробітній платі перед позивачем складає 104 211,07 грн., а саме:за січень 2020 - 5 635,00 грн.,лютий 2020 - 7975,78 грн., березень 2020 - 3066,68 грн., квітень 2020-3802,01 грн., травень 2020 - 3802,01 грн., червень 2020 - 3802,01 грн., серпень 2020 - 11133,37 грн., листопад 2020 - 7647,60 грн., грудень 2020 - 8584,04 грн., січень 2021 - 4020,48 грн., березень 2021 - 8584,04 грн., квітень 2021 - 7 647,60 грн., травень 2021 - 8271,89 грн., червень 2021 - 740,11 грн., липень 2021 - 9520,48 грн., серпень 2021 - 9977,97 грн.(а.с.18).
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі складала -104211,07 грн., станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 104 211,07 грн. нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судом встановлено, згідно наказу №27 від 04.08.21 позивач звільнений з посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.
Згідно розрахунку позивача та наданих довідок, заборгованість по виплаті заробітної плати складає 104211,07 грн., вихідна допомога складає 34025,76 грн. без відрахувань податків та зборів, доказів, які б спростовували зазначені підрахунки відповідачем суду не надано. Відповідно до ст.44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав в т.ч за ч.3 ст.38 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Оскільки при звільненні відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу одноразову вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, але така умова не була дотримана роботодавцем, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до відповідача з такою вимогою, та враховуючи, що відповідачем не надано довідки, щодо розміру вихідної допомоги, судом приймається до уваги наданий позивачем розрахунок: середній заробіток на момент звільнення складає 708,87 грн. ( згідно з довідкою від 03.02.22 (а.с.19) х 16 (середньомісячні робочі дні), тобто середній заробіток за місяць складає 11341,92 грн.(16днів х 708,87грн., тому вихідна допомога за 3 місяці складає 34025,76 грн.(11341,92грн. х 3міс.),що з урахуванням утриманих податків складає 27 390,74 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлений статтею 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України, положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Подібні за змістом висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18.
Період не сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05.08.2021 року по день винесення рішення - 14.02.2023 року становить 398 дні, при цьому позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що в сумі становить 282 130,26 грн. =(398 дні * 708,87 середньоденна заробітна плата).
Позивач звільнився 04.08.2021 року, до суду про стягнення належних йому при звільненні виплат звернувся в лютому 2022 року.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні більш ніж у два з половиною разів перевищує розмір заборгованості із невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати (104 211, 07 грн.), що є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії сторін, те що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі лише через шість місяців після свого звільнення, у зв'язку з чим приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 80 000 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 10,12,13,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості з вихідної допомоги- задовольнити частково.
Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН»,код ЄДРПОУ: 30206597, на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 104 211(сто чотири тисячі двісті одинадцять) грн.07 коп.
Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН»,код ЄДРПОУ: 30206597, на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнійзаробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН»,код ЄДРПОУ: 30206597, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вихідну допомогу у розмірі 27 390(двадцять сім тисяч триста дев'яносто) грн.74 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН»,код ЄДРПОУ: 30206597 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса місцяреєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕКОН»,код ЄДРПОУ: 30206597,(юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 121, оф. 199, м. Київ, фактична адресе: м. Родинське, вул. Перемоги, 9, Донецька область, 85310).
Повний текст рішення складено 20.02.2023.
Суддя: С.В.Чудопалова