Справа № 211/4392/22
Провадження № 2/211/831/23
21 лютого 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розмірі аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 14 серпня 2004 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період спільного проживання у шлюбі у нас народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року справа шлюб між ними був розірваний.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 стягнуті з відповідача, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття на її користь, починаючи з 26.09.2016 року.
На даний час діти проживають разом з нею та потребують значно більшого догляду неповнолітні діти сторін ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує значно та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби в навчанні,
покупки одягу, харчування, розвитку та іншому.
Позивач просить збільшити розмір аліментів, посилаючись на збільшення прожиткового мінімуму.
Маючи змогу платити аліменти в більшому розмірі, він умисно ухиляється від сплати аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ними повноліття які визначив суд щомісяця та не бере участі у додаткових витратах на дітей.
Зважаючи на вище викладене вважає, оскільки, на момент звернення до суду з цим позовом, між нами не досягнуто згоди з приводу способу виконання та не дійшли домовленості з відповідачем свого обов'язку утримувати неповнолітніх дітей, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про зміну розміру аліментів та просить суд збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі № 211/2330/16-ц провадження № 2/211/158/17 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, на користь матері ОСОБА_1 , починаючи з 26.09.2016 року - визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісяця, по 5000,00 (п'ять тисяч) гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27.01.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки позивач не довела належними та допустими доказами необхідність збільшення до 10000,00 грн. на місяць розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його спроможність такі аліменти сплачувати. Постійне місце роботи у Структурному підрозділі «Криворізькій дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська аліменти» де з нього регулярно утримуються аліменти, заборгованості по аліментам він не має.
У судове засідання сторони не з'явилися, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позивач ОСОБА_5 на позовних вимогах наполягає, відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечує та просить врахувати його пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, сторони по справі є батьками неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 9,10 - копії свідоцтв про народження).
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , працюючого в Структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді складача поїздів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, на користь матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 26.09.2016 року ( а.с. 12-14). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.2017 року залишено без змін ( а.с. 16-17).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідач ОСОБА_2 має стабільний заробіток працює в Структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», де з його заробітної плати утримуються аліменти на підставі виконавчого листа № 211/2330-16 ц від 08.11.2017 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року N 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб?єктивних прав та обов?язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року N 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі N 632/580/17 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі N 682/3112/18.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відтак, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №524/7388/17, від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18, від 05 лютого 2020 року у справі №664/252/19-ц, від 13 лютого 2020 року у справі №466/4009/18, від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.
На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погіршення її матеріального стану, як і не надано доказів зміни матеріального стану відповідача та можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначеному у рішенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.2017 року.
Обґрунтування позовної заяви про те, що відповідно до ст. 192 СК України аліменти можуть бути збільшеними, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у відповідності до цієї статті збільшення розміру аліментів можливе за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача.
Крім того, не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів витрати позивача на навчання, одяг, харчування, розвиток тощо, оскільки за своєю суттю ці витрати є додатковими витратами на утримання дитини, а тому наявність цих обставин є підставою для звернення позивачкою до суду з вимогою про їх компенсацію батьком дітей у порядку передбаченому законом, однак не може бути підставою для перегляду розміру аліментів згідно з ст.192 СК України.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки в задоволенні вимог відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. 196 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279 ЦПК України,суд
ухвалив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 лютого 2023 р.
Суддя: Н. О. Сарат