21 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/7100/22
Провадження № 22-ц/4820/431/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2022 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Державна казначейська служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/14502/21 з 05.04.2022 року по 11.04.2022 року,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна, представник Державна казначейська служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/14502/21 з 05.04.2022 року по 11.04.2022 року.
На обґрунтування свого позову вказав, що рішення суду в справі №686/14502/21 не виконано до сьогоднішнього дня. Моральна шкода, завдана йому, полягає у порушенні його права на справедливий суд. Моральна шкода розрахована ним за його вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ та буде справедливою сатисфакцією і ефективним юридичним захистом. Обов'язок доказування неспівмірності завданої позивачу моральної шкоди у відповідності до закріпленої в ЦК України презумпції вини особи, яка вчинила правопорушення, покладається на відповідача. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме ч.1 ст.23 ЦК України та ст.56 Конституції України.
Посилаючись на зазначене, просив суд стягнути з держави Україна на свою користь два мільйони гривень моральної шкоди, завданою невиконанням рішення суду у справі №686/14502/21 в період з 05.04.2022 року по 11.04.2022 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2022 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, не зазначено в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльності Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист за конкретний вимір часу. Застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування. Крім того, стверджує, що його не повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення. Зазначає, що суд не може розглядати в порядку спрощеного провадження спори, в яких заявлено немайнові вимоги.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд першої інстанції не дотримався приписів статей 43, 128, 130, 211, 223 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Судом встановлено, що у справі за №686/14502/21 рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.06.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди-відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01.02.2022 року Рішення Хмельницького міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, грошові кошти в сумі 310 000 гривень.
На теперішній час рішення суду не виконано.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Казначейство неодноразово зверталося до Міністерства фінансів України з метою визначення обсягу коштів на виконання рішення суду: лист від 06.09.2021 року, №5-05-1-05/18417, від 06.10.2021 №5-05-1-05/20584, від 04.11.2021 №5-05-1-05/22805.
Щодо повідомлення позивача про судовий розгляд.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
В силу ч. 2 ст. 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання встановлений ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Згідно з ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 130 ЦПК України слідує, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов'язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд.
Суд викликає учасника справи у судове засідання судовою повісткою про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена учаснику справи завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку.
Неявка в судове засідання учасника справи, якого не було належним чином повідомлено про судовий розгляд, є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
У заявленому позові ОСОБА_1 просив суд розглядати справу без його участі.
Ухвалою від 13 квітня 2022 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Після закриття підготовчого провадження, 06 травня 2022 року, суд призначив справу до судового розгляду на 14 червня 2022 року на 16 год. 50 хв. Водночас матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 була вручена судова повістка про виклик до суду.
ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення по суті заявлених вимог.
Отже, всупереч процесуальному закону суд розглянув справу за відсутності позивача ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
В силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.
Щодо вирішення спору по суті заявлених вимог
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п. 2 пункту 35 Порядку).
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
На потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється відповідно до встановленого порядку. Зокрема, такі рішення виконуються органами Державної казначейської служби України у порядку черговості надходження виконавчих документів шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у межах відповідних бюджетних призначень і наданих бюджетних асигнувань.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною казначейською службою вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду в справі №686/14502/21, а перерахування коштів стягувачам відбувається виключно в зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває виконавче провадження щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався та не, що саме невиконанням рішення суду в справі № 686/14502/21 в період часу з 05.04.2022 по 11.04.2022 року заподіяно йому моральну шкоду.
Проте, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази того, що за період з 05.04.2022 по 11.04.2022 року ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі за №686/14502/21, а позивач не довів складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдану моральну шкоду, а тому колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, позивачем не доведено і заявлений ним розмір моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність. Позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення прав позивача та про порушення державою конкретних обов'язків.
Разом з тим, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для задоволення позову, а посилання його на різну судову практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у кожній конкретній справі процес доказування, а отже і правозастосування буде різним. У зв'язку з цим відхиляються й доводи ОСОБА_1 щодо посилання на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволені позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов є необґрунтованим.
Зважаючи на зазначене, всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Державна казначейська служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/14502/21 з 05.04.2022 року по 11.04.2022 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк