Справа № 463/2588/22 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/2990/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
17 лютого 2023 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди житлового приміщення, стягнення заборгованості по оплаті за житло та виселення,
в квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила:
- розірвати договір оренди житлового приміщення АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;
- виселити ОСОБА_1 та інших осіб із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла;
- стягнути з ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 14 500,00 грн та комунальні послуги у розмірі 2 444 грн 62 коп. та судові витрати.
24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив:
- визнати недійсним договір оренди житлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_2 , укладений 10 вересня 2022 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 отримані нею за договором оренди житлового приміщення, що по АДРЕСА_2 , укладеним 10 вересня 2022 року кошти у розмірі 87 000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснено позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто відповідачу.
Ухвала суду мотивована тим, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог статті 193 ЦПК України, а тому не може бути прийнята до розгляду з первісним позовом. В ухвалі також зроблено висновок про те, що спільний розгляд вимог за первісним та зустрічним позовом є недоцільним.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши у листопаді 2022 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не залишивши зустрічну позовну заяву без руху, з причин несвоєчасного її подання, одразу повернув її, тим самим позбавив апелянта можливості належним чином обґрунтувати у відповідному клопотанні причини пропуску строку її подання, які обумовлені необхідністю отримання доказів на підтвердження обставин, вказаних в заяві, від осіб, які проживають за межами України, про що ним зазначалося в тексті зустрічної позовної заяви, що залишилося поза увагою місцевого суду. Також судом в оскаржуваній ухвалі зроблено невірний висновок про недоцільність спільного розгляду вимог за первісним та зустрічним позовами, адже такі є взаємопов'язані, виникають з одних правовідносин, задоволення зустрічного позову повністю виключить задоволення первісного позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З копії матеріалів, надісланих судом першої інстанції для розгляду скарги, убачається, що:
- 16 червня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова зареєстровано надходження з Личаківського районного суду м. Львова матеріалів цивільної справи № 463/2588/22;
- ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання договору оренди житлового приміщення, стягнення заборгованості по оплаті за житло та виселення. Розгляд справи про суті призначено на 27 липня 2022 року на 14.00 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова. Встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого він має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України. Встановлено також строки для подання інших заяв по суті справи. З мотивувальної частини цієї ухвали суду убачається, що оскільки справа є малозначною відповідно до положень частини шостої статті 19 ЦПК України, вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження;
- ухвала суду від 04 липня 2022 року скерована відповідачу згідно супровідного листа суду 04 липня 2022 року на адресу: АДРЕСА_4 ;
- згідно довідки органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи ОСОБА_1 має таке зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
- ухвала суду від 04 липня 2022 року повторно скерована відповідачу згідно супровідного листа суду від 15 вересня 2022 року на адресу: АДРЕСА_5 , і така отримана ним 19 вересня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;
- 24 жовтня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова зареєстровано надходження зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , зі змісту якої убачається, що строк подання цієї заяви зумовлений необхідністю отримання доказів від осіб, які перебувають за кордоном, а також у ній зазначено, що ОСОБА_1 не отримував ухвалу суду від 04 липня 2022 року бо на той час вже не проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 22 грудня 2005 року N 3262-IV «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз судових рішень по справі № 463/2588/22, оприлюднених в Реєстрі свідчить, що по справі не прийнято остаточного судового рішення.
З розділу «Список справ, призначених до розгляду» на веб-порталі «Судова влада України» убачається, що розгляду справи № 463/2588/22 було призначено на 16 січня 2023 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2023 року провадження у справі зупинено до розгляду Львівським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року про відмову в прийнятті зустрічного позову (справа № 22-ц/811/2990/22).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Аналіз положень цієї статті свідчить, що зустрічна позовна заява залишається без руху у разі недотримання при її поданні вимог статей 175 (щодо форми і змісту) і 177 (щодо подання копій документів) ЦПК України, а у разі недотримання вимог частини першої (щодо строку подання) та другої (відсутність підстав для спільного розгляду з первісним позовом) статті 193 ЦПК України, суд постановляє ухвали про її повернення.
У цьому зв'язку, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би залишити без руху зустрічну позовну заяву, колегія суддів відхиляє, оскільки такі ґрунтуються на невірному тлумаченні норм процесуального закону особою, яка подала апеляційну скаргу.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).
За обставинами справи, що переглядається, повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, адже в ухвалі про відкриття провадження у справі не роз'яснив відповідачу його право подати зустрічний позов у строк для подачі відзиву на позовну заяву, а також не звернув увагу на мотиви такої заяви, в яких позивач фактично просив поновити цей строк, а незначний проміжок пропуску строку (20 днів) обґрунтовував ускладненнями отримання доказів, які йому необхідні для його обґрунтування, проте подав його до наступного судового засідання у справі, що не призвело до порушення строків її розгляду по суті.
Європейський суд із прав людини у своїх прецедентних справах виокремив необхідні критерії розумних строків у цивільних справах, такі як: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Так, зокрема, вимога процесуальної економії спрямована на те, щоб судовий розгляд був побудований таким чином, щоб не допустити невиправданих затягувань розгляду справи, необґрунтованого відкладання судових засідань, оголошень занадто тривалих перерв, зупинення провадження тощо.
Завданням принципу процесуальної економії в судовому провадженні є мінімізація можливих процесуальних перешкод із тим, щоб судовий розгляд був завершений у розумний строк.
В оцінці обставин справи, що переглядається, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про невірність висновків суду першої інстанції про недоцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позову, знайшли своє підтвердження.
Аналіз частини другої статті 193 ЦПК України свідчить, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.
Предметом первісного позову є розірвання договору оренди, виселення відповідача та інших осіб, а також стягнення з відповідача орендної плати та комунальних послуг, а предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору оренду, який просить розірвати позивач за первісним позовом, та стягнення з останнього отриманої за цим договором орендної плати та відшкодування моральної шкоди.
Такі обставини дають колегії суддів підстави вважати, що первісний та зустрічний позов є взаємопов'язаними, випливають з одних і тих самих підстав, а саме з договору оренди, та задоволення зустрічного позову, виключить можливість задоволення первісного позову, адже недійсним може бути визнаний і розірваний договір, проте недійсний договір (підстави недійсності якого встановлюються на момент його укладення) не може бути розірваний. Як по первісному, так і по зустрічному позову склад учасників справи один і той самий, та однакові обставини, які підлягають доказуванню.
Відтак, враховуючи принцип процесуальної економії, їх спільний розгляд, на переконання колегії суддів, є саме доцільним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для повернення зустрічного позову.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Оскільки під час вирішення питання прийняття зустрічного позову місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року скасувати, справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич