Справа № 459/2516/22 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 33/811/166/23 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
17 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Галича П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Галича П.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2023 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотири стадев'яносто шість) грн 20 коп.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 20.09.2022 о 21.33 год. у м. Червонограді на вул. Хмельницького, 49а керував автомобілем «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук, нечітка вимова, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Галич П.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник Галич П.О. покликається на те, що постанова є незаконною та необгрунтованою.
Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 ; протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; у матеріалах справи відсутній відеозапис на якому зафіксовано факт складення протоколу, що свідчить про те, що під час його складання відеозапис поліцейські не застосовували, свідки при складанні протоколу не залучались, тому протокол є неналежним доказом.
Захисник наголошує, що відеозапис не є безперервним і не дає можливості перевірити та встановити дійсні обставини справи.
Також вказує, що судом порушено право на захист так за його відсутності було проведено судове засідання 07.12.2022, незважаючи на наявність клопотання про відкладення судового засідання та на наявність заперечення ОСОБА_1 щодо проведення судового засідання за відсутності його захисника. Під час даного судового засідання суд провів допит свідків-працівників поліції, чим позбавив його можливості здійснювати ефективний захист клієнта.
В подальшому, після його повторно скерував на адресу суду клопотання про допит свідків - поліцейських, суд відмовив у задоволенні такого.
Також звертає увагу на те, що суд не повно відобразив пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Його захисник Галич П.О. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ААД № 173087 від 20 вересня 2022 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: звуженні зіниці очей, тремтіння пальців рук, нечітка вимова.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудних камер поліцейських підтверджується, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, однак останній від огляду відмовився. Вказави. О поспішає де до Львова. Після чого поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, що у подальшому і було зроблено.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є безперервним, оскільки на відеозаписі зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незгода апелянта із змістом викладених в оскарженій постанові пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути безумовною підставою для скасування постанови, оскільки не впливає на правильність висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того апеляційний суд враховує письмові пояснення ОСОБА_1 , що наявні у матеріалах справ, у яких ОСОБА_1 зазначив, що 20.09.2022 близько 22.00 год. працівник поліції запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що він відмовився, так як їхав до Львова (а.с.4). Дані пояснення ОСОБА_1 підтримав у суді апеляційної інстанції, та повідомив, що неприязних відносин із працівниками поліції, які склали протокол та інші матеріали у нього не було, пояснення писав самостійно.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Галича П.О. в його інтересах - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.