Справа № 463/14/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/163/23 Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника заявниці ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07 лютого 2023 року,
з участю - заявниці ОСОБА_6 ,
предсиавника заявниці - адвоката ОСОБА_7
цією ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що наявні у матеріалах скарги, заяви про вчинення кримінального правопорушення не містять жодних конкретних відомостей щодо наявності в діях будь-яких осіб обов'язкових елементів будь-якого складу кримінального правопорушення кваліфікацією (суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона), також у них відсутня кримінально-правова кваліфікація таких дій за будь-якою статтею КК України. В апеляційній скарзі представник заявниці ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою, винесеною з порушенням вимог КПК України, так як слідчим суддею при прийнятті рішення було допущено неповноту судового розгляду, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що заявниця ОСОБА_6 у заяві зазначила конкретні відомості щодо наявності в діях осіб обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, відтак, уповноважені особи зобов'язані були внести відомості до ЄРДР. Зазначає, що слідчий суддя не повинен аналізувати відомості із заяви ОСОБА_6 і надавати їм правову оцінку, а уповноважений згідно вимог КПК України встановити факт порушення посадовою особою ТУ ДБР у м.Львові вимог ст. 214 КПК України.
Просить дану ухвалу слідчого судді скасувати, прийняти нову ухвалу, якою визнати бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м.Львові та зобов'язати уповноважену особу внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявниці ОСОБА_6 та виступ її представника - адвоката ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч.5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання її заяв (остання від 27.12.2022) про вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, у скарзі зазначила, що заяви про вчинення кримінального правопорушення були подані нею до органу досудового розслідування, однак у визначені в ст. 214 КПК України строки відомості на підставі поданих заяв не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та просила зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданих нею заяв про кримінальне правопорушення.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя в ухвалі зазначив, що зі змісту заяв про вчинення кримінального правопорушення заявником ОСОБА_6 наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення кримінального правопорушення вказаними у заявах особами, оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об'єктивними даними, а тому зазначене не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеченого діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що що слідчий суддя враховуючи вищенаведене, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що доводи заявника у заявах про вчинення кримінального правопорушення є її особистою оцінкою рішень та дій службових осіб державних та правоохоронних органів і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого кримінально-караного характеру дій, а тому не відповідають вимогам ст. 214 КПК України. Незважаючи на те, що заявник вважає свої заяви повідомленнями про вчинення вищевказаними особами кримінального правопорушення, проте останні за своїм змістом не містять фактичних даних, які вказують на ознаки складу конкретного кримінального правопорушення, а тому такі повідомлення, з огляду на їх зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за будь-якою кваліфікацією дій, про що просить заявник.
При цьому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно зазначено про те, що доводи заяв про вчинення кримінального правопорушення фактично зводяться до непогодження із рішеннями та діями службових осіб державних та правоохоронних органів, що не позбавляє заявника права їх оскарження в порядку визначеному процесуальним законом, оскільки чинним законодавством передбачено випадки прийняття службовими особами рішень, з якими не згодні інші учасники провадження, що не позбавляє їх права реалізації своїх прав шляхом оскарження.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, а рішення слідчого судді законним та обгрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07 лютого 2023 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника заявниці ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою про вчинення кримінального правопорушення - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4