Справа № 466/11874/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/3216/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
21 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року,-
в грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовм до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог покликається на те, що 19 травня 2021 року близько 18.40 год. по вул. Миколайчука у місті Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі скутера, марки Suzuki Lets II Neo, номер рами НОМЕР_1 , без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та автомобіля марки Peugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічні пошкодження. Зазначає,що згідно довідки, складеної т.в.о. старшим інспектором УПП у Львівській області М.Ференц, неповнолітній. ОСОБА_5 своїми діями не виконав вимоги п.п. 1.5, 2.3-Б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він, керуючи скутером Suzuki Lets II Neo, номер рами НОМЕР_1 , рухався по вул. Миколайчука та, повернувши на вул. Хвильового, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибравши безпечну швидкість та не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем позивача, який завершив маневр, повернувши з вул. Миколайчука на вул. Хвильового та рухався в напрямку вул. Тичини. Вказує, що ОСОБА_5 керував мототранспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ, без номерного знаку, не досягнувши 16-річного віку, що є порушенням п.п. 2.9-В та 2.13 ПДР України, але враховуючи той факт, що на момент події особа не досягла віку після якого настає адміністративна відповідальність, а дані дії мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відносяться до компетенції ювенальної превенції поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, тому зазначені матеріали були скеровані до сектору ювенальної превенції відділу поліції № 4 Львівського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівській області для прийняття рішення, згідно вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначає, що за результатами розгляду даних матеріалів сектором ювенальної превенції відділу № 4 Львівського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівської області складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності на батька неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та скеровано на розгляд до суду. Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Вказує, що згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №4120 від 22 листопада 2021 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Реugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19 травня 2021 року з урахуванням результатів його обстеження 29 серпня 2021 року в цінах на 19 травня 2021 року становить 34 492,22 грн. За проведення експертного дослідження позивачем сплачено 5491,52 грн., що підтверджується відповідним актом. Крім того позивач вказує, що окрім матеріальних збитків, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження його автомобіля та неможливості належним чином нормального користування своїм транспортним засобом, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, що спричинило погіршення стану здоров'я.
З наведених підстав просить:
стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 34 492,22 гривень, а у випадку відсутності або недостатності у нього коштів для відшкодування завданої шкоди, стягнути з ОСОБА_1 , батька ОСОБА_4 , додатково матеріальну шкоду, в частині якої не вистачає, або в повному обсязі;
стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, а у випадку відсутності або недостатності у нього коштів для відшкодування завданої шкоди, стягнути з ОСОБА_1 , батька ОСОБА_4 , відшкодування завданої моральної шкоди, в частині якої не вистачає, або в повному обсязі;
стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, понесені позивачем, а у випадку відсутності або недостатності у нього коштів для їх відшкодування, стягнути їх з ОСОБА_1 , батька ОСОБА_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 17 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 34492,22 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 в рівних частинах - 1816,00 грн. сплаченого судового збору та витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 5491,52 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 19.05.2021 року, а також того, що саме його дії призвели до заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу. Вважає, що в даних правовідносинах не може застосовуватись презумпція вини відповідача або дитини - ОСОБА_4 , оскільки суду не представлено доказів, що даний скутер відноситься до транспортних засобів, як джерело підвищеної небезпеки. Вказує, що постанова Шевченківського районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не свідчить про визнання факту винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 . Зазначає, що довідка поліції про дорожньо-транспортну пригоду не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки така не є рішенням суб'єкта владних повноважень до компетенції якого віднесено вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення. Вказує, що стаття 1179 ЦК України не передбачає солідарну відповідальність відповідачів у справі, оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_4 виповнилось 16 років. Стверджує, що саме Моторне транспортне (страхове) бюро України мало б бути належним відповідачем у даній справі, у разі доведеності вини ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді. Також апелянт заперечує проти стягнення 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та вважає додаткове рішення суду щодо їх стягнення незаконним з підстав невиконання стороною позивача вимог ч.8 с. 141 ЦПК України. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року призначено на 16 год. 30 хв. 13 лютого 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 21 лютого 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 13 лютого 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 21 лютого 2023 року.
10 лютого 2023 року через канцелярію суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, оскільки хто винен в дорожньо-транспортній пригоді працівниками поліції не встановлено за відсутності суб'єкта, відтак на вирішення експертів просить поставити наступні питання:
1.Як повинен був діяти водій автомобіля марки Реugeot 5008, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у даній дорожній обстановці згідно технічних вимог Правил дорожнього руху?
2. Чи відповідали дії водія автомобіля марки Реugeot 5008, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 технічним вимогам Правил дорожнього руху ?
3.Чи були з технічної точки зору дії водія автомобіля марки Реugeot 5008, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки, в результаті якої відбулась дорожньо-транспортна пригода?
4.Як повинен був діяти волій скутера Сузукі у даній дорожній обстановці згідно технічних вимог Правил дорожнього руху?
5. Чи відповідали дії водія скутера Сузукі технічним вимогам Правил дорожнього руху ?
Для дослідження експертам надати наступні вихідні дані: матеріали справи; асфальтне покриття сухе; світла пора доби, дорога освітлена; до моменту зіткнення транспортні засоби перебували у технічно справному стані.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Враховуючи те, що апелянт мав можливість подати висновок експертного дослідження, виготовлений на його замовлення, на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, однак своїм правом не скористався, а питання про призначення автотехнічної експертизи вирішувалося судом першої інстанції та ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2022 року відмовлено у його задоволенні, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової автотехнічної експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не досяг повноліття, відтак в силу вимог ст. 1179 ЦК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно 34 492,22 грн. шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження його автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, винуватцем якої є ОСОБА_4 , а також моральна шкода в розмірі 2 000 грн., витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 5491,52 грн., а також сплачений ним судовий збір.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що 19 травня 2021 року близько 18.40 год. на вул. Миколайчука, 7 у місті Львові трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме - відбулось зіткнення скутера марки Suzuki Lets II Neo, номер рами НОМЕР_1 , без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та автомобіля марки Peugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даного зіткнення транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
З довідки по факту ДТП, що мало місце 19.05.2021 року за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 7 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_5 своїми діями не виконав вимоги п.п. 1.5, 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він, керуючи скутером Suzuki Lets II Neo, номер рами НОМЕР_1 , рухався по вул. Миколайчука та повернувши на вул. Хвильового, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибравши безпечну швидкість та не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який завершив маневр, повернувши з вул. Миколайчука на вул. Хвильового та рухався в напрямку вул. Тичини. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 керував мототранспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ, без номерного знаку, а також, не досягнувши 16-річного віку, що є порушенням п.п. 2.9в та 2.13 ПДР України, але враховуючи той факт, що на момент події особа не досягла віку після якого настає адміністративна відповідальність, а дані дії мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відносяться до компетенції ювенальної превенції поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, тому зазначені матеріали були скеровані до сектору ювенальної превенції відділу поліції № 4 Львівського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівській області для вирішення питання про складення протоколу за ст. 184 КУпАП.
Так, за результатами розгляду даних матеріалів сектором ювенальної превенції відділу №4 Львівського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівської області складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності на батька неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та скеровано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та оштрафовано його на 50 неоподатковуваний мінімум доходів громадян 850 гривень в дохід держави.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки, що призвело до того, що 19.05.2021 року, близько 18:40 у АДРЕСА_1 його малолітній син ОСОБА_4 , 2006 року народження, керуючи скутером «Suzuki Lets» скоїв ДТП. ОСОБА_1 на розгляді адміністративної справи у суді свою вину у скоєному визнав, пояснив що неналежним чином виховав свого сина, запевнив, що в майбутньому аналогічних випадків не допустить. Дана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб скутер Suzuki Lets II Neo не застрахований в жодній страховій компанії, а автомобіль позивача марки «Peugeot 5008» д.н.з. НОМЕР_2 застрахований у ПрАТ «СК «Універсальна» на підставі полісу ОСЦПВ №202905307.
З листа Моторного (транспортного) страхового бюро України №3-01-б/19795 від 03.06.2021 року вбачається, що транспортний засіб (мопед Suzuki Lets II Neo, без номерного знаку, яким керував ОСОБА_4 ) не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у пункті 1.5, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, а відтак МТСБУ немає правових підстав для виплати ОСОБА_3 відшкодування з фонду захисту потерпілих, оскільки шкода, заподіяна транспортним засобом, для якого Законом не встановлено коригуючий коефіцієнт.
Згідно висновку №4120 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 22 листопада 2022 року, складеного судовим експертом Шатковським А.Ю., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Реugeot 5008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП - 19 травня 2021 року з урахуванням результатів його обстеження 29 серпня 2021 року, в цінах на 19 травня 2021 року становить 34 492,22 грн. Вартість експертизи становить 5491,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).
Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди (ч. 3 ст. 1179 ЦК України).
З викладених вище обставин у справі та норм матеріального права вбачається, що заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітнім ОСОБА_4 матеріальна та моральна шкода підлягає відшкодуванню потерпілому за рахунок винуватця пригоди, тобто неповнолітнього, а батьки відповідають перед потерпілим в тій частині, в якій не може відповідати сам неповнолітній по причині відсутності у нього коштів та майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Водночас, відповідальність батьків неповнолітнього припиняється у випадку після досягнення завдавачем шкоди повноліття (18 років) або коли завдавач шкоди до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Враховуючи те, що дорожньо-трансортна пригода сталася з вини неповнолітнього ОСОБА_4 , який на момент розгляду справи судом першої інстанції ще не досяг 18 років, відомості про те, що він є власником майна, в матеріалах справи відсутні, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, колегія суддів приходить до висновку, що майнова шкода, завдана позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає відшкодуванню його батьком - відповідачем ОСОБА_1 , оскільки останній не довів, як того вимагає норма ч. 2 ст. 1179 ЦК України, що шкоди було завдано не з його вини.
За вищенаведеного та за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неповнолітнього ОСОБА_4 належного йому на праві власності майна, за рахунок якого могла б бути відшкодована завдана позивачу майнова шкода, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з неналежним вихованням сина, саме батько неповнолітнього, ОСОБА_1 , повинен нести цивільно-правову відповідальність у виді відшкодування шкоди, завданої позивачеві, на підставі ч. 2 ст. 1179 ЦК України.
Такий свій висновок колегія суддів обґрунтовує і тим, що саме батька неповнолітнього, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він неналежно виконує свої батьківські обов'язки, що призвели до того, що 19.05.2021 року, його малолітній син ОСОБА_4 , 2006 р.н., керуючи скутером, скоїв ДТП.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Ураховуючи, що внаслідок ДТП, що сталася з вини неповнолітнього ОСОБА_4 , був пошкоджений належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль, що потягло моральні страждання позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 2000 грн 00 коп., виходячи із засад розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 19.05.2021 року, а також того, що саме його дії призвели до заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу, є безпідставними та спростовуються довідкою т.в.о. старшого інспектора УПП у Львівській області Ференц М. по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.05.2021 року, протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ №693766, складеним 07.07.2021 року, у якому зазначено, що 19.05.2021 року ОСОБА_4 , 2006 р.н. керував скутером та став учасником ДТП, чим батько гр. ОСОБА_1 неналежно виконує батьківські обов'язки, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що постанова Шевченківського районного суду міста Львова від 12 серпня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не свідчить про визнання винуватцем дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки, що призвело до того, що 19.05.2021 року, близько 18:40 у АДРЕСА_1 його малолітній син ОСОБА_4 , 2006 року народження, керуючи скутером «Suzuki Lets» скоїв ДТП. Дана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як вбачається з акту №2 здачі-приймання висновку експерта №4120, позивачем оплачено 5491,52 грн. за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №4120 від 22.11.2021 року, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ..
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 34 492,22 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 5491,52 грн., судовий збір у розмірі 1816,00 грн. 10 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 21 лютого 2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк