Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у забезпеченні позову
"22" лютого 2023 р. справа № 520/3164/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 від 21.02.2023 року про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, висновків, -
Адвокат Сагайдак Едуард Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 14.02.2023 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 про початок службового розслідування, у зв'язку з невідповідністю вимогам п. 3 розділу ІІ наказу МВС України №893 від 07.11.2018;
- визнати протиправними висновок службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУНП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУНП в Харківській області №41 від 06.01.2023 та наказ ГУНП в Харківській області №52 від 27.01.2023 в частині визнання в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 1 наказу Харківської обласної військової адміністрації від 05.12.2022 №199В, абзацу 2 ч. 5 ст. 14, абзацу 8 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про дорожній рух”, вимог п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, порушенні вимог п. 2.9 “а” ПДР України та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- скасувати висновок службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУНП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУНП в Харківській області №41 від 06.01.2023 та наказ ГУНП в Харківській області №52 від 27.01.2023 в частині визнання в діях позивача дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 1 наказу Харківської обласної військової адміністрації від 05.12.2022 №199В, абзацу 2 ч. 5 ст. 14, абзацу 8 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про дорожній рух”, вимог п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, порушенні вимог п. 2.9 “а” ПДР України та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Ухвалою судді від 20.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
21.02.2023 року від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення судом окремої ухвали про призупинення процедури звільнення та заборону реалізації наказу по особовому складу про звільнення ОСОБА_2 (спеціальний жетон №0081005) зі служби в Національній поліції України до набуття законної сили рішення по справі №520/3164/23.
Заява вмотивована тим, що позивач на час подання даної заяви перебуває на лікарняному, вимушений звернутися із заявою про забезпечення позову шляхом винесення окремої ухвали для управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області про призупинення процедури звільнення та заборону реалізації наказу по особовому складу про звільнення позивача зі служби в Національній поліції України до набуття законної сили рішення по справі №520/3164/23. Станом на день подання даної заяви позивача не було звільнено з органів Національної поліції. Винесення судом окремої ухвали про призупинення процедури звільнення ОСОБА_2 зі служби в Національній поліції є необхідним для забезпечення прав позивача та недопущення їх порушення у разі задоволення позовної заяви судом. Також вказано, що негайне звільнення зі служби в поліції України працівника, який має позитивну характеристику з місця проходження служби, великий досвід та у період активних бойових дій сумлінно виконував свої функціональні обов'язки на території міста Харкова не є крайньою необхідністю.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження.
Розглянувши зазначену заяву по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен також здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що розглядаючи питання про забезпечення позову та оцінюючи письмові докази, необхідно пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
З цього приводу слід звернути увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені в заяві про забезпечення позову обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті №520/3164/23.
Таким чином, заява представника ОСОБА_1 від 21.02.2023 про забезпечення позовної заяви є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями ст.ст.150, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд , -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 21.02.2023 року про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, висновків - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали складено та підписано 22.02.2023.
Суддя Супрун Ю.О.