Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22.02.2023 р. справа №520/1557/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
пропро визнання протиправними ді суб"єкта владних повноважень, спонукання до перерахунку пенсії з 04.10.2022р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 04.10.2022; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 04.10.2022р.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не отримує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що розмір пенсії заявнику з 04.10.2022р. обчислений правильно, виплата пенсії проведена у повному обсязі.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.10.2014р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення" - працівник охорони здоров'я.
Загальний розмір пенсії заявника складав - 1.373,00грн. і був обчислений із використанням показника страхового стажу - 30р. 11м. 27дн., показника середньомісячного заробітку - 1886.31000, показника коефіцієнту стажу - 0,41738, показника середньої заробітної плати за 2009р. - 1.650,43грн.
При цьому, основний розмір пенсії заявника було обчислено у 787,31грн., до якого було додано доплату до прожиткового мінімуму за абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у сумі 286,69грн., доплату до прожиткового мінімуму за абз.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у сумі 78,73грн., підвищення у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у сумі 61,62грн., доплату до мінімальної пенсійної виплати у сумі 158,65грн.
04.10.2022р. заявником було ініційовано процедуру призначення пенсії у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Управління №963320831140 від 13.10.2022р. заявника було переведено на пенсію за віком у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Загальний розмір пенсії заявника складав - 3.425,27грн. і був обчислений із використанням показника страхового стажу - 42р. 08м. 27дн., показника коефіцієнту стажу - 0,42667, показника середньомісячного заробітку - 7.725,85000, показника середньої заробітної плати за 2017р. (2014-2016р.) - 3.764,40грн.
При цьому, основний розмір пенсії заявника було обчислено у 3.296,39грн., до якого було додано доплату до понаднормовий стаж у сумі 12,88грн.
Отже, під час обчислення пенсії за віком органом публічної адміністрації було використано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016р.р., а не показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки
За зверненням заявника від 29.12.2022р. Управлінням було вчинено відмову, оформлену листом від 04.01.2023р. №2000-0202-8/2106 та умотивовану розрахунком середньомісячної заробітної плати у 7.725,85грн. (як добутку арифметичних дій множення 3.764,40грн. - середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016р.р. * 1,17 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсій з 01.03.2009р. * 1,11 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсій з 01.03.2021р. * 1,14 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсій з 01.03.2022р. * 1,24886 - коефіцієнт заробітної плати.
Стверджуючи про протиправність дій суб'єкта владних повноважень з приводу незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, заявник звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України Про пенсійне забезпечення.
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, призначення пенсії за вислугу років було передбачено саме нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому, ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначенні до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Частиною 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", відносно якої спір у даній справі відсутній,
За приписами ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З положень наведених норм закону слідує, що ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" регламентовано випадок переведення громадянина з одного виду пенсії, призначеної у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на інший вид пенсії, передбачений Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Саме у даному випадку, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.
У спірних правовідносинах пенсія була призначена заявнику 07.10.2014р. у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років як працівникові охорони здоров'я.
Норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не передбачають такого виду пенсії.
Під час призначення пенсії за віком з 04.10.2022р. Управлінням було використано показник середньої заробітної плати за 2014-2016р.р., що не узгоджується ані з трьома календарними роками до настання події призначення заявникові пенсії вперше за вислугу років (2011-2013р.р.), ані з трьома календарними роками до настання події призначення заявникові пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (2019-2021р.р.).
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що у даному конкретному випадку найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли під час обчислення розміру вперше призначеної у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком слід використовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, а не показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016р.р., який взагалі не має відношення до призначеної 07.10.2014р. заявникові пенсії за вислугою років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах відповідачем було реалізовано управлінську функцію в частині обчислення пенсії у спосіб вчинення оформленої письмовим листом відмови, а не у спосіб вчинення дії.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки під час обчислення пенсії з 04.10.2022р. застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016р.р., який не має жодного відношення ані до календарної дати призначення заявникові пенсії вперше у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років (07.10.2014р.), ані до календарної дати призначення заявнику вперше пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (04.10.2022р.).
Тому суду належить застосувати ч.2 ст.9 КАС України і надати захист суб"єктивному праву заявника у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного суду акту.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об"єктивної істини; надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору; дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору; із достатньою поза розумним сумнівом повнотою виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки фактичних обставин спору та аргументів сторін.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, оформлену листом від 04.01.2023р. №2000-0202-8/2106.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області провести з 04.10.2022р. обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із використанням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко