Справа № 520/12425/22
Україна
про повернення позовної заяви
"21" лютого 2023 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків,61052) про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:
1. Скасувати наказ ГУ НП в Харківській області № 295 про застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 від 03.06.2022 року.
2. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 288 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади Поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та поновити його на попередній посаді та стягнути на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від03.01.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.
На виконання зазначеної ухвали суду представником позивача 16.01.2023 року було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що з приводу не доведення того факту, що позивач перебував під окупацією весь час до моменту звільнення м. Куп'янська з-під окупації, то зазначене встановлено висновком службового розслідування, яким встановлено, що позивач не евакуювався на підконтрольну територію України, чим порушив усний наказ керівництва Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області, який полягав у необхідності евакуюватись на підконтрольну територію України в строк до 30.04.2022 року. Таким чином і відповідач визнає факт того, що позивач знаходився на не підконтрольній території України. Окрім того, факт того, що позивач знаходився в окупації можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 , який мешкає АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Таким чином, позивач не міг в той час звернутись до суду через необізнаність про наявність таких наказів.
Стосовно того, що позивач і після окупації не звернувся до суду із позовною заявою, зазначено, що під час звільнення м. Куп'янська, позивач знаходився у родичів дружини по АДРЕСА_5 , тобто по іншій стороні річки Оскіл. Їх звільнили в 20 числах вересня 2022 року, після чого позивач пройшов фільтрацію через Службу безпеки України та дізнався від колеги про масове звільнення та звернувся до ГУ НП в Харківській області. В бесіді з працівником Головної інспекції з особового складу підполковником ОСОБА_5 , з'ясував, що якщо він не співпрацював із окупантом, то його поновлять і він не має чого турбуватись з даного приводу. Також ОСОБА_5 повідомив його про те, що всі знають цю проблему і будуть подавати колективний позов і з усіма буде укладено мирову угоду. Отже позивач чекав коли буде подано такий позов.
Також зазначено, що позивач перебував під окупацією 6 місяців і увесь цей час перед ним стояла задачі виконувати наказ про інформування керівництва під час коли було світло та зв'язок, а потім вижити і не потрапити під увагу окупаційних військ та осіб, які з ними співпрацювали, а також зберегти свою родину живою та цілою.
Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Предметом у даній справі є скасування наказу ГУ НП в Харківській області № 295 про застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 від 03.06.2022 року та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 288 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади Поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та поновити його на попередній посаді та стягнути на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, ст. 122 КАС України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, приписами ч. 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, поданий на розгляд суду спір належить до категорії спорів з приводу проходження публічної служби.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд приймає до уваги посилання позивача на те, що позивач перебував під окупацією весь час до моменту звільнення м. Куп'янська з-під окупації, що встановлено висновком службового розслідування, чим порушив усний наказ керівництва Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області, який полягав у необхідності евакуюватись на підконтрольну територію України в строк до 30.04.2022 року.
Однак суд зазначає, що позивач знав про порушення свої прав наприкінці вересня 2022 року, що не заперечується позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду, однак лише з 28.12.2022 року позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.
Щодо посилання представника позивача на те, що після де окупації позивач пройшов фільтрацію через Службу безпеки України та дізнався від колеги про масове звільнення та звернувся до ГУ НП в Харківській області. В бесіді з працівником Головної інспекції з особового складу підполковником ОСОБА_5 , з'ясував, що якщо він не співпрацював із окупантом, то його поновлять і він не має чого турбуватись з даного приводу. Також ОСОБА_5 повідомив його про те, що всі знають цю проблему і будуть подавати колективний позов і з усіма буде укладено мирову угоду. Отже позивач чекав коли буде подано такий позов, то суд не приймає до уваги оскільки зазначене не є підставою для подовження строку звернення до суду в розумінні вимог чинного КАС України.
В даному випадку зазначене очікування позивача на поновлення позивача чи на звернення до суду з колективним позовом не є поважною підставою для поновлення строку звернення позивача до суду.
Крім того позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з даним позовом через представника, як і звернувся в даному випадку.
Інших обставин та доказів на їх обґрунтування представник позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не зазначив.
Частиною першою та другою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду, отже не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає жодних належних підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними та його поновлення, у зв'язку з чим вважає наявними підстави для повернення позову у зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 520/2559/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначено в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Отже, у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень з пропуском строку на таке оскарження, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду як цілком необґрунтованої.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява вважається поданою без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу та відповідно до ч. 2 ст. 123 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України має бути повернута позивачеві.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст.169 КАС України).
Згідно ч. 8 цієї статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків,61052) про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.