Справа № 500/4480/22
20 лютого 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправною відмову відповідача щодо зарахування періоду роботи з 01.10.1981 по 28.02.1989 на посаді вихователя дитсадка "Пролісок" колгоспу "Чапаева", з 01.03.1989 по 03.02.2000 на посаді завідуючої дошкільним закладом "Пролісок" селянської спілки " ОСОБА_2 ", з 04.02.2000 по 30.06.2001 на посаді завідуючої дитячого садка МГ ТОВ "Медобори-2000" до спеціального трудового стажу та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати відповідача зарахувати період з 01.10.1981 по 28.02.1989 на посаді вихователя дитсадка "Пролісок" колгоспу "Чапаева", з 01.03.1989 по 03.02.2000 на посаді завідуючої дошкільним закладом "Пролісок" селянської спілки " ОСОБА_2 ", з 04.02.2000 по 30.06.2001 на посаді завідуючої дитячого садка МГ ТОВ "Медобори-2000" до спеціального трудового стажу та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.05.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що має право згідно з п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення він звернувся до відповідача про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у її призначенні, так як відсутній достатній страховий стаж набутий в державних та комунальних закладах і установ освіти, що передбачені переліком, та дає право на виплату такої.
Беручи до уваги те, що позивач перебував в періоди роботи з 01.10.1981 по 28.02.1989 на посаді вихователя дитсадка "Пролісок" колгоспу "Чапаева", з 01.03.1989 по 03.02.2000 на посаді завідуючої дошкільним закладом "Пролісок" селянської спілки " ОСОБА_2 ", з 04.02.2000 по 30.06.2001 на посаді завідуючої дитячого садка МГ ТОВ "Медобори-2000", що в сукупності з іншим спеціальним стажем надає право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, позивач вважає таку відмову протиправною, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 02.01.2023 подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно записів трудової книжки страховий стаж ОСОБА_1 набутий в державних та комунальних закладах на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, складає 20 років 9 місяців. Оскільки дитячий садок колгоспу, селянської спілки чи ТОВ не відноситься до закладів та установ державної або комунальної форми власності, тому період роботи з 01.10.1981 по 30.06.2001 не зараховується до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Станом на 15.05.2022 (на день призначення пенсії) згідно матеріалів пенсійної справи у позивача недостатньо страхового стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Разом з цим, виплата грошової допомоги проводиться органами Пенсійного фонду України одноразово в розмірі 10 місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, призначеної позивачу з 15.05.2022.
За даних обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмовлені у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти пенсій згідно п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази та пояснення, викладених у заявах по суті справи, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 15.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звернуся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 11.11.2022 №3753-3926/П-02/8-1900/22 повідомило ОСОБА_1 , що станом на 15.05.2022 (на день призначення пенсії), згідно матеріалів пенсійної справи, у неї недостатньо страхового стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Згідно записів трудової книжки вона працювала: з 01.10.1981 по 28.02.1989 на посаді вихователя дитсадка "Пролісок" колгоспу "Чапаева", з 01.03.1989 по 03.02.2000 на посаді завідуючої дошкільним закладом "Пролісок" селянської спілки " ОСОБА_2 ", з 04.02.2000 по 30.06.2001 на посаді завідуючої дитячого садка МГ ТОВ "Медобори-2000". Оскільки дитячий садок колгоспу, селянської спілки чи ТОВ не відноситься до закладів та установ державної або комунальної форми власності, тому період роботи з 01.10.1981 по 30.06.2001 не зараховується до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж ОСОБА_1 становить 39 років 11 місяців 19 днів, у тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 20 років 09 місяців (а.с.11).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановлено судом, вихід на пенсію саме з посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі.
З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1981 ОСОБА_1 працювала, зокрема: з 01.10.1981 по 28.02.1989 на посаді вихователя дитсадка "Пролісок" колгоспу "Чапаева", з 01.03.1989 по 03.02.2000 на посаді завідуючої дошкільним закладом "Пролісок" селянської спілки "Максимівна", з 04.02.2000 по 30.06.2001 на посаді завідуючої дитячого садка МГ ТОВ "Медобори-2000".
Відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач послався на недостатній страховий стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій - 20 років 09 місяців, до якого не зараховано періоди роботи з 01.10.1981 по 30.06.2001, оскільки дитячий садок колгоспу, селянської спілки чи ТОВ не відноситься до закладів та установ державної або комунальної форми власності.
Так, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), входять посади завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
В силу вимог ст.16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.
Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Відповідно до ст.10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.
Отже, на періоди роботи позивача з 01.10.1981 по 30.06.2001 в дошкільному закладі "Пролісок" колгоспу "Чапаева", який 24.11.1992 перейменовано в селянську спілку " ОСОБА_2 ", яку 04.02.2000 реорганізовано в МГ ТОВ "Медобори-2000" (а.с.15), в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста.
Зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, тому вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.,
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі № 466/2943/17, який враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не отримувала будь-яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні.
Отже, позивач підпадає під дію п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а дійшов висновку про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача провести відповідне нарахування та виплату, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн згідно квитанції № 0.0.27752000121.1 від 14.12.2022 за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (а.с.6).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.