16 лютого 2023 р. № 400/5078/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл", вул. Фалеєвська, 1,Миколаїв,54001,
до відповідача:Львівської митниці, вул. Костюшка, 1,Львів,79000,
про:визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA 209000/2022/700014/2 від 17.08.2022,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (надалі - відповідач) про:
- Визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості від 17.08.22 р. № 209000/2022/700014/2;
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, оскільки до митної декларації позивачем надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом. Позивач зазначає, що ним надано всі необхідні документи, які були зазначені в гр.44 митних декларацій.
Відповідач - надав суду відзив, в якому зазначив, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари тому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надавати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, позовна заява є необґрунтованою та не містить підстав для скасування.
Позивач надав відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідив докази, суд
Позивачем з метою здійснення господарської діяльності укладено договір з компанією Dingemanse B.V.
На підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.07.2022 року №033/2022 року та інвойсу №22453 від 25.07.2022 року позивач прибвав напівпричіп-цистерну марки LAG, що був у використанні, ідентифікаційний номер (шасі) НОМЕР_1 , 2001 року виготовлення, за ціною 12000 євро.
Позивач 15.08.2022 року з метою митного оформлення подав до відповідача митну декларацію №UA209180/2022/056974. Митну вартість заявлено за першим методом (за ціною договору) в розмірі 12000 євро. Умови поставки Товару FСА (Iнкoтepмc-2010) Hoogerheide, Нiдерланди.
Позивачу було відмовлено у митному оформленні товару. Митницею не було визнано митну вартість визначену методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.
Автоматизованою системою митного оформлення згенеровано додаткову форму митного контролю, щодо правильності визначення митної вартості задекларованого товару,відповідно до чого, митницею проведено аналіз поданих документі, щодо правильності заявлення числових значень митної вартості та наявної в митного органу цінової інформації щодо раніше визнаної митної вартості подібного товару. Встановлено, що наявна в митного органу цінова інформація раніше визнаної митної вартості відрізняється від задекларованої та є значно більшою.
Митним органом направлено повідомлення про надання додаткових документів, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики.
З урахуванням зазначеного 15.08.2022 року позивачем подано нову митну декларацію №UA209180/2022/057168. Разом із митною декларацією позивач подав рахунок-фактуру (інвойс) №22453 від 25.07.2022 року, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару, Документ, що підтверджує заявлену митну вартість (довідку про вартість), Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07.07.2022 №033/2022, інші некласифіковані документи (лист №1508-3 від 15.08.2022 року), копія митної декларації країни відправлення.
За наслідками опрацювання документів, відповідач відмовив у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2022/000518 у зв'язку з порушенням декларантом своїх обов'язків та умов декларування, зокрема декларантом не надано на вимогу митного органу документи та відомості, необхідних для виконання митних формальностей.
16.08.2022 року позивачем подано нову митну декларацію №UA209180/2022/057580 з метою митного оформлення товару «напівпричіп-цистерну марки LДG, призначений для перевезення рідин по дорогам загального користування, що був у використанні, трьохосьовий, iдентифiкацiйний номер (шасi) VВ4D0333380108932 , календарний рік виготовлення 2001, модельний рік - 2001, дата першої реєстрації - 29.10.2001 р.), митну вартість вказаного товару визначено за основним методом (за ціною контракту) у cyмі 12 000,00 євро. Разом із митною декларацією позивач подав рахунок-фактуру (інвойс) №22453 від 25.07.2022 року, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво про перевезення транспортного засобу, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07.07.2022 №033/2022, інші некласифіковані документи (фото від 16.08.2022 року), копія митної декларації країни відправлення, калькуляція транспортних витрат.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця дійшла до висновку про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вapтocтi товару , а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платiжнi документи, що стосуються оцінюваного
товару за наявності - інши платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують
вартість товару та містять реквізити, необхiднi для ідентифікації ввезеного товару
-якщо здiйснювалося страхування, - cтpaxoвi документи, а також документи, що
мiстять відомостi про вартість страхування: транспортні (перевізні) документи; висновки про якiснi та вapтіcнi характеристики тoвapiв, пiдготовленi спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митного органу позивачем були подані наступні документи:
- довідку про ціну (ТОВ «Експоцентр Одеса») №0310-inf від 05.08.2022 року;
- технічний паспорт б/н від 03.08.2022 року;
- експортну декларацію країни експорту №22NLL60MENAZ1KWD55 від 25.07.2022 року;
- довідка транспортних витрат;
- довідкова інформація з мережі інтернет.
17.08.2022 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА209000/2022/700014/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару в розмірі 20036,46 євро.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з інтернету.
Прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості обумовило збільшення суми митних платежів на 55522,84 грн.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, вважає його протиправним та незаконним, надуманим та такими що ґрунтуються на невірному застосуванні відповідачем норм законодавства, а також таким, що підлягають скасуванню.
У рішенни зазначено, що метод за ціною договору щодо товару, які імпортується не застосовується, та вказано, що оскільки митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, тому митна вартість товару повинна бути визначена відповідно до положень ст.64 МКУ із використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за резервним методом визначення митної вартості товарів та ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган тільки зазначив, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень.
Надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містить всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час митного оформлення та додатково позивачем були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на те, що позивачем не надано підтвердження на оплату товару відповідно до контракту від 07.07.2022 №033/2022, слід зазначити, що оплата товару та умов її здійснення є одними із умов договору між суб'ктами господарювання, невиконання чи неналежне виконання цих умов є підставою для стягнення заборгованості та застосування господарської відповідальності до сторони яка їх порушила, проте такі не можуть впливати на заявлену митну вартість товару.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №803/49/16) строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару, рівно ж як і дотримання сторонами умов договору щодо порядку та способу оплати товару не впливає на визначення митної вартості товарів. Вказане узгоджується також із практикою Верховного суду, зокрема у справі № 804/16553/14.
Щодо твердження про відсутність достатньої інформації щодо характеристик товару, необхідної для його ідентифікації та класифікації, що впливає на вартість товару суд зазначає, що контролюючим органом у рішеннях не зазначено відомостей про те, яких саме характеристик не вистачає для ідентифікації та класифікації товару, в силу закону це є обов'язком митного органу.
Суд також зазначає, що витребувати у декларанта необхідно ті документи, якi дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Аналогічну позицію висловив i Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №804/15600/15.
Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Рішення митного органу про відмову у митному оформленні за ціною договору та коригуванні митної вартості повинно відповідати критеріям, передбаченим ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/78159391) Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2018 р. висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Оцінюючу зазначену ситуацію, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв оспорювані рішення не обґрунтовано.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність №9 від 09.09.2022 року, договір про надання правової допомоги №09-09/22 та додаток №1 до нього, ордер, та видаткові касові ордери №24 від 30.12.2022 року №24 від 31.12.2022 року, №2 від 02.01.2023 року, №3 від 03.01.2023 року, №24 від 04.01.2023 року, платіжні доручення.
Суд зазначає, що представником позивача не виконано імперативну вимогу, щодо надання детального опису наданих послуг.
Суд також акцентує увагу на тому, що представником позивача не вказано, яку кількість часу він витратив для підготовки позовної заяви з додатками, та інших наданих документів, що є імперативною вимогою ч.5 ст.134 КАС України.
Відтак, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду наявність правових підстав для коригування митної вартості товарів, не обґрунтував правомірність застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, тому позов належить задовольнити.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України та підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (вул. Фалеєвська, 1,Миколаїв,54001,код ЄДРПОУ 42366284) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1,Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 17.08.22 р. № 209000/2022/700014/2.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1,Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Транс Ойл" (вул. Фалеєвська, 1,Миколаїв,54001, код ЄДРПОУ 42366284) судовий збір у сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.), сплачений платіжним дорученням № 412 від 08.11.2022 року.
4. В задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. С. Брагар