справа№380/15989/22
20 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) у якому просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 185208,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за платником податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 185208,02 грн. Зазначає, що вказаний податковий борг є узгодженим та вчинені податковим органом дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені податковим законодавством, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути кошти з відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві заперечує щодо заявлених позовних вимог з огляду на те, що позивач не врахував відсутність у нього непогашеного податкового боргу та в порушення закону не вжив заходів, зокрема, щодо направлення податкової вимоги, оскільки податкова вимога від 31.05.2021 №0063291-1303-1350 вичерпала своє значення у зв'язку з погашення податкового боргу, визначеного у ній. Крім того, позивач не надав документів, які б підтверджували вручення/невручення податкових повідомлень-рішення, на підставі яких, як зазначає позивач, виник податковий борг.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 01.12.2022 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Відповідач, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрований з 09.11.1998 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС України у Львівській області.
Відповідно до інформаційних баз даних ГУ ДПС у Львівській області за відповідачем обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 185208,02 грн, виникла внаслідок нарахувань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями:
-№0731288-2407-1305 від 07.06.2021 (термін сплати 22.11.2021) на суму - 3078,17 грн.;
-№0731290-2407-1305 від 07.06.2021 (термін сплати 22.11.2021) на суму - 1645,12 грн.;
-№0731284-2407-1305 від 07.06.2021 (термін сплати 22.11.2021) на суму - 10174,13 грн.;
-№0731285-2407-1305 від 07.06.2021 (термін сплати 22.11.2021) на суму - 88060,34 грн.;
-№0731286-2407-1305 від 07.06.2021(термін сплати 22.11.2021) на суму - 45424,24 грн.
-№0731287-2407-1305 від 07.06.2021 (термін сплати 22.11.2021) на суму - 36826,02 грн.
Із метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми “Ф” від 31.05.2021 №0063291-1303-1350, яка була надіслана на адресу ОСОБА_1 , проте поштове відправлення було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з наявністю податкового боргу ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду із даним позовом.
Вирішуючи дані правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом з причин, пов'язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статею 42 Кодексу.
Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.
З матеріалів справи судом встановлено, що прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №0731288-2407-1305 від 07.06.2021 на суму - 3078,17 грн.; №0731290-2407-1305 від 07.06.2021 на суму - 1645,12 грн.; №0731284-2407-1305 від 07.06.2021 на суму - 10174,13 грн.; №0731285-2407-1305 від 07.06.2021 на суму- 88060,34 грн.; №0731286-2407-1305 від 07.06.2021 на суму - 45424,24 грн. №0731287-2407-1305 від 07.06.2021 на суму- 36826,02 грн. були направлені на адресу: АДРЕСА_2
На підтвердження надсилання податкових повідомлень-рішень на адресу відповідача, Головним управлінням ДПС у Львівській області долучено до матеріалів справи Список №25487 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 20.08.2021, в якому відображено поштове відправлення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , № відправлення 7900069408402.
Варто наголосити, що ухвалою від 08.02.2023 суд зобов'язав Головне управління ДПС у Львівській області надати докази вручення податкових повідомлень-рішень від 07.06.2021 №0731288-2407-1305, №0731290-2407-1305, №0731284-2407-1305, №0731285-2407-1305, №0731286-2407-1305, №0731287-2407-1305, відповідно до порядку передбаченого п.42.2 ст.42 ПК України.
Проте, інших доказів, на підтвердження вручення/невручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, на підставі яких за відповідачем обліковується податковий борг, позивачем надано не було.
Суд відмічає, що за результатами перевірки статусу відправлення №7900069408402 на офіційному сайті УКРПОШТА - «дані про відправлення за номером 7900069408402 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».
За таких підстав, оскільки позивачем не надане підтвердження вручення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень, тому вказані рішення податкового органу вважаються не врученими, а відповідач, ОСОБА_1 , вважається не повідомленим про наявність податкового зобов'язання.
Відтак податкове зобов'язання не є узгодженим у спосіб, визначений ПК України.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В постанові від 10 червня 2021року по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області сформована податкова вимога від 31.05.2021 №0063291-1303-1350, згідно якої податковий борг ОСОБА_1 станом на 30.05.2021 становив 6781,08 грн. Зазначена вимога надіслана на адресу відповідача, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була повернута на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За змістом п.п. 14.1.175, п. 14.1, ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із наведених правових норм слідує, що податковий орган звільнений від обов'язку повторного надсилання податкової вимоги за умови, що із часу направлення попередньої податкової вимоги до часу звернення з позовом до суду про стягнення податкового боргу, відповідач був постійним боржником.
Однак, згідно відомостей зворотнього боку облікової картки платника податку ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, недоїмка зі сплати зазначеного податку виникла, починаючи з 22.11.2021.
При цьому, інших доказів про те що відповідач з моменту направлення податкової вимоги від 31.05.2021 №0063291-1303-1350 до часу звернення до суду із даним позовом мав заборгованість із податків, Головним управлінням ДПС у Львівській області до суду не було надано.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 12 липня 2022року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.