про залишення позову без розгляду
21 лютого 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2435/22
провадження № 2-кас/340/3/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Тишківська сільська рада Новоукраїнського району (вул. Центральна, б. 3, с. Тишківка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27013, ЄДРПОУ 04365827)
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Тишківської сільської ради Кіровоградської області від 02.03.2022 №887 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови»;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді сільського голови Тишківської сільської ради Кіровоградської області з 03.03.2022;
3) стягнути з Тишківської сільської ради Кіровоградської області середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахований без податків та обов'язкових платежів, з 03.03.2022 до дня ухвалення судом рішення, який на день пред'явлення позову становить 42 068,70 грн.
Крім того, просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою судді від 10.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 року, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 року задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
06.02.2023 року суддею прийнято справу до свого провадження для продовження розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовною заявою до суду 05.05.2022 року.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, за змістом якої причиною пропуску звернення до суду позивач вказує, що про порушення своїх прав дізнався 12.04.2022 року, в день отримання ним спірного рішення від 02.03.2022 №887 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови» і трудової книжки.
Під час відкриття провадження у справі питання поновлення строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося, про що наголошено Верховним Судом у цій справі.
Разом з тим, 18 серпня 2022 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Відповідачем зазначено, що посилання позивача на дату отримання трудової книжки - 12 квітня 2022 року, як дату відліку строку звернення до суду, не є правильним, оскільки про спірне рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського голови позивач дізнався наступного дня після ухвалення спірного рішення, тобто 03 березня 2022 року. Крім того, позивач міг та повинен був дізнатись та ознайомитись зі змістом спірного рішення не пізніше 11 березня 2022 року, а саме з дати його оприлюднення.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статей 123, 171 КАС України, питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Надаючи оцінку підставам пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, зазначеним у заяві, поданій разом з позовною заявою, суд прийшов до висновку про неповажність наведених у ній причин.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги висновки Верховного Суду у цій справі, яким наголошено на необхідності надання позивачу можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, виходячи з системного аналізу норм статей 123, 161, 171, 240 КАС України та судової практики ВС щодо застосування зазначених норм Закону, враховуючи, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, яка надана разом з позовною заявою, судом визнані неповажними, судом запропоновано позивачу подати нову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші об'єктивні й поважні причини пропущеного строку, з наданням відповідних доказів, що реалізовано шляхом винесення ухвали від 07.02.2023 про залишення позовної заяви без руху (т. 3 а.с. 50-51).
На виконання ухвали суду від 07.02.2023, представником позивача 17.02.2023 надано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, де викладено причини пропуску такого строку з клопотанням про його поновлення та призначення справи для подальшого розгляду по суті (т. 3 а.с. 83-88).
Оскільки після повернення справи з Верховного Суду для продовження її розгляду судові засідання у справі не призначались через залишення позовної заяви без руху, а розгляд заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 17.02.2022 не вимагає виклику сторін та проведення судового засідання, суд вважає за можливе провести розгляд такої заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши подану представником позивача заяву, оцінивши наведені у ній причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду на предмет їх поважності у розумінні КАС України, суд дійшов наступних висновків.
Так, причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду, наведені у заяві від 17.02.2023, зводяться до наступного:
- дія воєнного стану на території України;
- дія карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19);
- подання позивачем цього позову у строки, передбачені КАС України, які на думку позивача необхідно обраховувати саме з моменту отримання позивачем трудової книжки.
Крім цього, представник позивача звертає увагу суду на надмірний формалізм, який полягає у застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, що, на думку представника позивача, буде свідчити про порушення права позивача на доступ до суду.
Аналіз причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведених у заяві від 17.02.2023, свідчить про те, що такі причини вцілому є аналогічними тим, що вже наводились позивачем та були предметом судового дослідження, тобто заявником не наведено у заяві від 17.02.2023 інших причин пропуску строку, а лише дещо конкретизовано раніше зазначені.
Так, наголошуючи на дії воєнного стану на території України, позивач зазначає, що він, як і більшість громадян України, у перші дні та тижні повномасштабної збройної агресії російської федерації намагався захистити своє життя та життя своїх рідних та вживав відповідних заходів; звертає увагу на значну кількість повітряних тривог, на наявність близьких родичів у Харківській та Київській областях, тощо.
Водночас, позивачем не наведено жодних конкретних обставин, подій або фактів та відповідних їх доказів того, яким саме чином наведене позивачем обґрунтування заважало позивачеві звернутися до адміністративного суду з цим позовом у строки, передбачені КАС України.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
Суд зазначає, що саме лише перелічування загальновідомих фактів про введення в дію правового режиму воєнного стану, періодичне оголошення повітряних тривог, наявність родичів в інших областях України, тощо, без наведення будь-якого зв'язку між цими подіями та об'єктивною можливістю позивачем захистити своє порушене право у порядку та строки, визначені Законом, не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Аналогічним чином суд оцінює й доводи позивача щодо дію карантину, встановленого з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Посилання заявника на запровадження карантинних обмежень не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів неможливості здійснення процесуальних дій, що обумовлені такими обмеженнями.
Правова позиція аналогічного змісту висловлена Верховним Судом у постанові від 27.07.2022, справа 826/1423/16.
Так, оскільки позивачем не наведено жодного зв'язку між наявністю введеного в дію карантину та неможливістю позивачем своєчасно розпорядитись своїм правом на судовий захист, суд також не може визнати наведену причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною.
Надаючи оцінку доводам позивача, зазначеним у заяві від 17.02.2023, щодо своєчасного, на думку позивача, звернення до суду з цим позовом через пов'язування моменту відліку часу, з якого повинен рахуватись відповідних строк звернення до суду, з моментом отримання трудової книжки, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що такі доводи позивача вже неодноразово наводились позивачем та оцінювались судом, нових обставин чи фактів у цій частині заява від 17.02.2023 не містить.
Так, судом встановлено, що незважаючи на відсутність позивача під час обговорення та прийняття спірного рішення Тишківської сільської ради від 02.03.2022 №887 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови», позивачу вже 03.03.2022 року було повідомлено про наявність та зміст спірного рішення ради, що прямо випливає з пояснень представника позивача, які надані у судовому засіданні 29.07.2022.
Вказане повністю узгоджується з подальшими діями позивача, який 03.03.2022 добровільно передав печатку сільської ради, ключи від службового кабінету та матеріальні цінності, які у ньому знаходились, секретарю сільської ради, про що складено відповідний акт (т. 2 а.с. 61) та фактично припинив вчиняти будь-які дії як сільський голова.
Обставин, якими можливо пояснити такі дії позивача будь-якими іншими причинами, окрім достеменного усвідомлення факту припинення повноважень останнього як сільського голови, а відтак - і обізнаності з наявністю та змістом спірного рішення ради, позивачем або його представником суду не надано, незважаючи на прямі запитання суду та представника відповідача у судовому засіданні та наявності значного проміжку часу для можливості викладення таких обставин у письмових поясненнях чи інших письмових матеріалах, в тому числі - у заяві від 17.02.2023.
Суд не може поставити під сумнів той факт, що позивач, як колишній голова Тишківської сільської ради, був обізнаний з порядком та строками оприлюднення рішень зазначеної ради, а тому мав можливість та повинен був ознайомитись зі змістом спірного рішення вже 11.03.2022 - дати фактичного оприлюднення зазначеного рішення.
Наведене свідчить про те, що позивач, починаючи з 03.03.2022 знав про існування та зміст спірного рішення ради, а з 11.03.2022 - мав можливість та повинен був ознайомитись з ним, а отже у разі незгоди з таким рішенням мав його оскаржити до адміністративного суду не пізніше 12.04.2022 року.
Суд наголошує, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.05.2022 у справі 9901/484/21.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 вказав, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Оскаржуване рішення, яким припинено повноваження позивача, як сільського голови, призвело до фактичного припинення виконання ним своїх службових обов'язків, відсутності доступу до службового кабінету та можливості складати та завіряти офіційні документи через передачу ключів від кабінету та печатки по акту від 03.03.2022, припинення нарахування та отримання позивачем заробітної платні, яку останній просить стягнути за цим позовом.
Вказані обставини, які існували з 03.03.2022 по 12.04.2022, на переконання суду, не могли бути непоміченим з боку позивача та останній повинен був негайно дізнатись про них, при чому суд не вбачає будь-яких перешкод для того, щоб позивач міг своєчасно дізнатись про зміст оскаржуваного рішення.
Відтак, незнання про порушення своїх прав, про що зазначає позивач, у даному випадку можливо пояснити або байдужістю до своїх прав, або ж свідомим небажанням дізнатися про них, що, як зазначено вище, не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
Що стосується посилань позивача на надмірний формалізм та порушення права позивача на доступ до суду, суд зазначає таке.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
При чому, право на звернення до суду, у тому числі на доступ до суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним та може бути обмежено у встановлений законом спосіб, що не є порушенням права на доступ до суду. Навпаки, безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі 500/1912/22 зокрема, зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Отже, застосовуючи наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду за відсутності будь-яких наведених позивачем поважних причин пропуску такого строку, суд суворо дотримується як норм процесуального закону, визначеного КАС України, так і судової практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, а отже жодним чином не вдається до надмірного формалізму та не обмежує прав позивача на доступ до суду у розумінні Конвенції та національного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем у заяві від 17.02.2023, визнані судом неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 240-243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко