22 лютого 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4809/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянувши, у порядку письмового провадження, заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статей 382 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
В провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа 340/4809/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2021р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022р., позов задоволено:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати на суму пенсії 19076,81 грн.,
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсацію за втрату частини доходів за період з 01.01.2018 по 31.05.2021 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19076,81 грн.
19.08.2022 на виконання рішення суду, згідно відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», ОСОБА_1 видано виконавчий лист, на підставі якого, за інформацією ОСОБА_1 , Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №69698068 (а.с.169).
27.01.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду 340/4809/21 в порядку ст. 382 КАС України (а.с.159-161).
Суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм видно, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп.24-27, від 13.06.2006, пп.18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 19.08.2022 отримав виконавчий лист по справі та пред'явив його до примусового виконання і за ним відкрито виконавче провадження.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення визначений Законом України «Про виконавче провадження» не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Керуючись ст.382 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення в справі 340/4809/21 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник