Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2023 року Справа№200/11414/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року та зобов'язання виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 38 від 07.02.2021 його, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_4 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 08 лютого 2021 року. Зазначає, що 29 липня 2021 року відповідачем за його заявою йому виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 лютого 2021 року. На думку позивача, затримка розрахунку при звільненні відбулася з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року, проте відповідач в порушення ст. 117 КЗпП України не провів з ним розрахунку за затримку.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, що вирішувався судом під час розгляду справи № 200/7607/21, не є спором про нараховані чи ненараховані суми при звільненні. На думку відповідача, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Крім того, між відповідачем та позивачем на день звільнення останнього був відсутній спір про розмір належних до виплати у день звільнення коштів. Зазначає, що за наявності спірних правовідносин, які виникли вже після звільнення та проведення остаточного розрахунку та стосувались права на отримання належної звільненому позивачеві грошової індексації, у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставними та вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.
В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали суду від 16 грудня 2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 10 січня 2022 року.
10 січня 2022 року підготовче засідання відкладене на 14 лютого 2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів. Підготовче засідання в адміністративній справі відкладене на 15 березня 2022 року.
15 березня 2022 року підготовче засідання у даній адміністративній справі не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, обстрілами міста Слов'янська та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує роботу у дистанційному режимі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2023 року призначене підготовче засідання в адміністративній справі на 17 січня 2023 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті без участі сторін у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , до 08.02.2021 проходив службу в Збройних Силах України, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 15 травня 2017 року.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 38 від 07.02.2021 позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_4 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 08 лютого 2021 року.
08.02.2021 позивачу при звільненні не була виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , у зв'язку з чим він, з метою відновлення свого порушеного права, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року по справі №200/7607/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.
29.07.2021 позивачу була виплачена в повному обсязі індексація грошового забезпечення шляхом перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.
В даному випадку позивач вважає, що мав місце факт порушення відповідачем його прав та інтересів в частині своєчасного отримання належних до виплати при звільненні грошових сум, а саме індексації грошового забезпечення.
30 липня 2021 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просив виплатити йому його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження обчислення середньої заробітної плати», а також надати довідку про середній заробіток відповідно до зазначеної постанови КМУ.
Проте відповідь на вказану заяву відповідачем не надана, що фактично свідчить про відмову останнього у виплаті таких коштів.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Згідно з ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк, передбачений статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Оскільки в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено в повному обсязі належним чином розрахованої суми індексації грошового забезпечення, позивач має право на застосування до спірних правовідносин приписів статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Отже, для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні необхідно враховувати суму середньоденного грошового забезпечення позивача, кількість днів затримки, а також частку виплаченої суми позивачу в порівнянні із сумою, яка була виплачена під час звільнення позивача зі служби.
У позовних вимогах позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2021 по день фактичного розрахунку - 29.07.2021.
У свою чергу, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір за квитанцією № ПН193344С1 від 27.09.2021 у сумі 908,00 грн.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 08 лютого 2021 року по 29 липня 2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 лютого 2023 року.
Суддя С.В. Ушенко