20 лютого 2023 року Справа № 160/14653/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 22.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожен місяць;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити інспекторові взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 додаткову доплату до його грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення ОСОБА_1 , за кожен місяць та в подальшому нараховувати та виплачувати цю додаткову доплату.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 16.01.2016 по 30.06.2021 проходив службу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Позивач зазначає, що під час проходження ним служби у період з 01.02.2021 по 01.07.2021 йому не була виплачена доплата до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до Постанови КМУ №375 від 29.04.2020 в розмірі 50 відсотків його грошового забезпечення за кожний місяць. Поряд з цим, позивач указує, що має право на такі виплати, оскільки у період з 01.02.2021 по 01.07.2021 (у період дії карантину) він залучався до виконання обов'язків щодо забезпечення життєдіяльності населення, а саме, здійснював забезпечення правопорядку і безпеки громадян, та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/14653/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
20.10.2022 до суду засобами поштового зв'язку від 17.10.2022 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора. Відповідач зазначає, що накази стосовно позивача про здійснення додаткових доплат з 01.02.2021 по 01.07.2021 (на період дії карантину) не видавались. Департамент патрульної поліції здійснює нарахування та виплату додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу у відповідності до положень Постанови КМУ №375 за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Бюджетні асигнування на вказані цілі у спірний період не виділялись, накази про встановлення додаткової доплати не видавались. З огляду на викладене, відповідач уважає, що заявлені до Департаменту патрульної поліції позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також відповідач звертає увагу на те, що вказані видатки у 2021 році проводились за бюджетною програмою КПКВК 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV19». Водночас бюджетні асигнування для здійснення додаткової доплати, передбаченої Постановою КМУ №375, за Програмою 1007070 за період з 18.02.2021 по цей час не виділялись, накази про її встановлення не видавались, тому заборгованість з цієї доплати позивачу відсутня.
Ухвалою суду від 27.09.2022 витребувано у Департаменту патрульної поліції: належним чином засвідчені копії документів на підтвердження проходження служби ОСОБА_1 в Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (накази про зарахування до штату управління тощо); докази залучення ОСОБА_1 до виконання обов'язків щодо забезпечення ним життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян), внаслідок чого він мав безпосередній контакт з населенням, за період з 01.02.2021 по 01.07.2021 (в період дії карантину, введеного на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19); довідку про суми грошового забезпечення, нарахованих (виплачених) ОСОБА_1 за службу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян), внаслідок чого позивач мав безпосередній контакт з населенням за період з 01.02.2021 по 01.07.2021 (в період дії карантину, введеного на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19).
19.10.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії архівної відомості за період з лютого 2021 року по липень 2021 року ( ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 ).
20.10.2022 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 27.09.2022, в якому відповідач просить суд надати йому додатковий час для виконання вимог зазначеної ухвали. Крім того, відповідач зауважує, що через російське вторгнення до України 24.02.2022 поліцейськими Управління було знищено великий обсяг документів, які містили інформацію службового характеру, а також персональні дані третіх осіб, про що складено відповідний акт знищення документів №2025/41/19/01-2022 від 26.02.2022. Серед знищених документів також були графіки нарядів та чергувань та розстановки сил та засобів нарядів Управління. Таким чином, формування довідок обліку несення служби позивачем на цей час є неможливим.
Також 20.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. Клопотання мотивовано тим, що за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому спеціальним строком для звернення до суду у цій справі є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України. Відповідач зазначає, що позивач не погоджується з невиплатою йому додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням за період з 01.02.2021 по 01.07.2021 в розмірі 50% його грошового забезпечення за кожний місяць. Про невиплату цих доплат позивачу було відомо з серпня 2021 року. Проте, з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише у вересні 2022 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Ухвалою суду від 06.02.2023 витребувано у Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчену копію посадової інструкції щодо посади, яку обіймав ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 по 01.07.2021 (посадова інструкція має бути надана у редакції, яка була чинною у період з 01.01.2021 по 01.07.2021).
14.02.2023 до суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2023 надана копія Посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 №5110.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.01.2016 по 30.06.2021 проходив службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. 01 липня 2021 року переведений до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, наказ Департаменту патрульної поліції від 20.06.2021 №547 о/с. Про наведене свідчить надана до матеріалів справи довідка від 14.10.2022 Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.
Згідно з наказом від 16.01.2016 №9о/с «По особовому складу», відповідно до частини 1 статті 47 та частини 4 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» призначено працівників, які прибули з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області з 16 січня 2016 року по Управлінню патрульної поліції у Дніпропетровській області з 16 січня 2016 року по Управлінню патрульної поліції у місті Дніпропетровську: по батальйону №3: по роті №4: рядового поліції ОСОБА_1 , інспектором з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Позивач зазначає, що під час проходження ним служби у період з 01.02.2021 по 01.07.2021 йому не була виплачена доплата до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до Постанови КМУ №375 від 29.04.2020 в розмірі 50 відсотків його грошового забезпечення за кожний місяць. Позивач уважає, що має право на такі виплати, оскільки у період з 01.02.2021 по 01.07.2021 (у період дії карантину) він залучався до виконання обов'язків щодо забезпечення життєдіяльності населення, а саме, здійснював забезпечення правопорядку і безпеки громадян, та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 59 Закону №580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, що є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 4 частини 10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» визначені гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом яких, поліцейський, зокрема, своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII та Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова №211) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався і діяв у спірний період часу (з 01.02.2021 по 01.07.2021).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою №211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами пп. 2-5 Постанови №375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Таким чином, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов:
1) особа є поліцейським;
2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;
3) внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, зокрема забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
При цьому, за правовою конструкцією пункту 1 постанови №375, за наявності всіх зазначених вище умов додаткова доплата встановлюється поліцейським імперативно, а не на розсуд керівництва.
З цього приводу суд зазначає, що до матеріалів справи надана копія посадової інструкції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 №5110. Інструкція містить відомості про ознайомлення з нею 12.02.2019 позивача у справі - ОСОБА_1 .
Таким чином, у спірний період часу позивач проходив службу інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2.1. зазначеної посадової інструкції, інспектор, відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.3. зазначеної посадової інструкції, у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку інспектор під час несення служби здійснює також спілкування і співпрацю із суспільством, реалізовуючи підхід «поліція та громада», а також постійно співпрацює з населенням та громадськими організаціями з метою підвищення рівня публічної безпеки і порядку, запобігання вчиненню правопорушень та встановлення довірливих відносин між поліцією та населенням.
Отже, позивач у спірний період часу належав до категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечували життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мали з населенням безпосередній контакт.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у спірний період позивач працював за наявності всіх умов, що дають право на встановлення додаткової виплати, передбаченої Постановою КМУ №375, тому відповідач мав встановити та виплачувати позивачу в цей період додаткову доплату у розмірі до 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах.
Відповідно до архівної відомості №1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого по липень 2021 року, яка міститься в матеріалах справи, додаткова доплата за службу в особливих умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 нараховувалась позивачу лише в липні 2021 року в сумі 7702,74 грн.
Разом з цим, за період лютий-червень 2021 року (заявлений позивачем період) додаткова доплата за службу в особливих умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, позивачеві не нараховувалась і не виплачувалась, що підтверджується зазначеною вище архівною відомістю, незважаючи на те, що позивач продовжував службу на зазначеній вище посаді і виконував ті ж самі функції та обов'язки, які зазначені судом.
Єдиним доводом відповідача, яким він заперечує проти задоволення позову, є посилання на п.5 постанови №375, відповідно до якого доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів, а також на те, що бюджетні асигнування на виплату додаткової доплати у спірний період часу не виділялись, тому і накази про здійснення таких доплат у зазначений період не видавалися.
Проте суд зазначені доводи вважає безпідставними з огляду на таке.
Як зазначалось вище, за наявності всіх умов, визначених у пункті 1 постанови №375, додаткова доплата до грошового забезпечення відповідної особи встановлюється імперативно, тобто прийняття наказу про встановлення такої доплати є обов'язковим. Разом з тим, сам розмір зазначеної доплати у відсотках до грошового забезпечення визначається в залежності від наявних бюджетних коштів і не може перевищувати 50 відсотків грошового забезпечення.
При цьому неприйняття відповідачем наказів про встановлення спірної доплати, по суті є складовою предмету позову, оскільки позивач вважає, що відповідач повинен був такі накази видати, тому що він працював в умовах карантину, як це передбачено постановою №375, а відповідач заперечує проти цього, мотивуючи це відсутністю бюджетних асигнувань.
Неприйняття зазначених наказів не є перешкодою для задоволення позову, оскільки у випадку задоволення вимог позивача відповідач повинен прийняти такі накази за спірний період часу, визначивши відсотковий розмір додаткової доплати до грошового забезпечення, після чого нарахувати і виплатити позивачу невиплачену за цей час доплату.
Крім того, за правовою позицією ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач у період лютий-червень 2021 року мав право на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою №375.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року та зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до його грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року.
Водночас, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині встановлення відсоткового розміру доплати, передбаченої Постановою КМУ №375, оскільки встановлення такого розміру є повноваженнями суб'єкта владних повноважень. До того ж, суд зазначає, що передбачена Постановою КМУ №375 доплата встановлюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених у постанові умовах у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення), тобто, доплата може встановлюватися як у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, так і у меншому розмірі.
Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати у подальшому доплати, передбаченої Постановою КМУ №375, оскільки ці вимоги заявлені на майбутнє, тоді як захисту в адміністративному суді підлягає порушене право позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.249 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поряд з цим, з аналізу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) слідує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17.
Наведена вище позиція викладена у постанові від 07 лютого 2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №420/7697/21.
Таким чином, відповідач помилково вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та наявність підстав для застосування частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто місячного строку звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 122, 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову доплату до його грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 з 01 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя Н.В. Кучугурна