14 лютого 2023 року Справа № 160/18925/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Державного агентства водних ресурсів України до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання дозволу на спеціальне водокористування,-
28 листопада 2022 року Державне агентство водних ресурсів України звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
анулювати дозвіл на спеціальне водокористування від 15.01.2020 № 7/ДП/49д-20, виданий ДМП ВКГ «ДЗД»;
стягнути з ДМП ВКГ «ДЗД» судовий збір в розмірі 2 481, 00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) на користь Державного агентства водних ресурсів (ЄДРПОУ 37472104) на розрахунковий рахунок: код ЄДРПОУ 37472104, банк: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ІВАN UА638201720343190007000078844.
Обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача зазначив, що 22 серпня 2022 року на адресу Державного агентства водних ресурсів України надійшов лист від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 20103/5/04-36-04-01-13 щодо сприяння у вирішенні питання про скасування дозволу на спеціальне водокористування №7/ДП/49д-20 від 15.01.2020, виданого Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», у зв'язку з наявною у суб'єкта господарювання станом на 01.08.2022 заборгованістю з рентної плати за спеціальне використання води у сумі 7 350 625,72 грн. (код БК 13020401), яка виникла у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань та значиться більше, ніж 6 місяців.
07 вересня 2022 року з метою досудового врегулювання спору Держводагентство звернулось до відповідача із листом № 3448/5/11-22, в якому просило сплатити заборгованість за рентну плату в сумі 7 350 625,72 грн. в строк до 07 жовтня 2022 року.
05 жовтня 2022 року Держводагентство отримало лист від Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» № 509, у якому, зокрема зазначено, що підприємством відповідача визначено одним із пріоритетних завдань погашення податкової заборгованості в 4 кварталі 2022 року та заплановано оплату з рентної плати за спеціальне водокористування на жовтень та листопад поточного року у розмірі 200 тис. грн. щомісяця. Додатково зазначено, що в подальшому ДМП ВКГ «ДЗД» має перспективи переходу з державної власності до комунальної, що дасть можливість підприємству отримувати фінансову допомогу з бюджету.
У зв'язку з тим, що станом на дату подачі позову до суду заборгованість суб'єктом господарювання так і не була погашена, Держводагентство звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи
21 грудня 2022 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли пояснення щодо позову вх.№690279/22, в яких останній зазначив, що відповідно до наявної інформації з баз даних ДПС України та Державного агентства водних ресурсів України, Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (далі - ДМП ВКГ «ДЗД», код ЄДРПОУ 3564045) має дозвіл на спеціальне водокористування від 15.01.2020 №7/ДП/49д-20, термін дії з 15.01.2020 по 15.01.2023.
Станом на 01.08.2022 по ДМП ВКГ «ДЗД» наявна заборгованість з рентної плати за спеціальне використання води у сумі 7 350 625,72 грн. (код БК 13020401), яка виникла у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань та значиться більше ніж 6 місяців.
Згідно зі статтею 55 Водного кодексу України орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у виді анулювання дозволу у разі систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки.
Представник контролюючого органу додатково повідомив, що станом на 01.12.2022 по ДМП ВКГ «ДЗД» наявна заборгованість по рентній платі за спеціальне використання води вже становить 11 525 364,37 грн.
21 грудня 2022 року на електронну скриньку суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№16409/22ел (аналогічний за змістом відзив надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 27 грудня 2022 року вх.№91273/22), в якому останній вважає позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 07.09.2022 № 167 затверджено секторальний перелік об'єктів критичної інфраструктури за типами основної послуги - постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення та включено ДМП ВКГ «ДЗД» до цього секторального переліку за типом основної послуги централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Приписами статті 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Таким чином, дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності відповідних підстав.
Згідно підпункту 5 пункту 1 постанови КМУ від 18 березня 2022 року №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті.
Таким чином, представник відповідача вважає, що звернення до адміністративного суду щодо застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу на спеціальне водокористування не є обов'язковим для позивача, а під час воєнного стану є вкрай негативним та несе за собою непередбачувані незворотні наслідки, оскільки погашення заборгованості з рентної плати в повному обсязі в установлений позивачем строк стало неможливим через збільшення дебіторської заборгованості споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання.
Представник відповідача зауважив, що станом на 30.11.2022 тільки заборгованість оптових споживачів становить 61 829 994,36 грн., а при встановленні тарифу на 2022 рік НКРЕКП не було враховано витрати підприємства на рентну плату за спецводовикористання у 100% розмірі: в тариф закладено 7 100,05 тис.грн./рік, тобто 1 775,01 тис.грн./квартал, фактичні ж витрати у 2022 році складають у середньому 2 130,07 тис.грн./квартал.
Додатково у відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про розгляд адміністративної справи №160/18925/22 в судовому засіданні з повідомленням сторін, посилаючись на значний суспільний інтерес до розгляду даної справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №160/18925/22 у судовому засіданні з повідомленням сторін.
04 січня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№1670/23, в якому останній заперечує проти наведених аргументів відповідача у відзиві, посилаючись на аналогічну позицію щодо обов'язку своєчасної сплати податків та зборів за спеціальне водокористування відповідно до положень Податкового кодексу України.
25 січня 2023 року на електронну скриньку суду та 01 лютого 2023 року засобами поштового зв'язку від представника Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» надійшли аналогічні за змістом клопотання вх.№1361/23ел та 8025/23, щодо подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №160/18925/22 за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» - відповідач, код ЄДРПОУ 03564045, зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Дніпровська, буд. 28, с. Воронове, Дніпропетровська область, 52591.
15 січня 2020 року Державним агентством водних ресурсів України видано Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» дозвіл на спеціальне водокористування від № 7/ДП/49д-20 зі строком дії з 15.01.2020 до 15.01.2023.
22 серпня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Державного агентства водних ресурсів України із листом №20103/5/04-36-04-01-13 щодо сприяння у вирішенні питання про скасування дозволу на спеціальне водокористування №7/ДП/49д-20 від 15.01.2020, виданого Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», у зв'язку з наявною у суб'єкта господарювання станом на 01.08.2022 заборгованістю з рентної плати за спеціальне використання води у сумі 7 350 625,72 грн. (код БК 13020401), яка виникла у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань та значиться більше ніж 6 місяців.
07 вересня 2022 року, з метою досудового врегулювання спору, Державне агентство водних ресурсів України звернулось до відповідача із листом № 3448/5/11-22, в якому просило сплатити заборгованість за рентну плату в сумі 7 350 625,72 грн. в строк до 07 жовтня 2022 року.
05 жовтня 2022 року Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» направило до Державного агентства водних ресурсів України лист №509, в якому відповідач не заперечував проти наявної податкової заборгованості з рентної плати за спеціальне водовикористання протягом звітних періодів 2020 - 2022 років, посилаючись на неврахування витрат підприємства на рентну плату за спецводовикористання у 100% розмірі при формуванні НКРЕКП тарифу на 2022 рік, збільшення дебіторської заборгованості споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання, виплати заборгованостей з заробітної плати працівникам та значне зростання цін на необхідні матеріали для забезпечення виробництва води в умовах воєнного стану.
Також зазначено, що підприємством відповідача визначено одним із пріоритетних завдань погашення податкової заборгованості в 4 кварталі 2022 року та заплановано оплату з рентної плати за спеціальне водокористування на жовтень та листопад поточного року у розмірі 200 тис. грн. щомісяця, а в подальшому ДМП ВКГ «ДЗД» має перспективи переходу з державної власності до комунальної, що дасть можливість підприємству отримувати фінансову допомогу з бюджету.
Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку борг сплачений не був, Державне агентство водних ресурсів України звернулось з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про анулювання дозволу на спеціальне водокористування.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393, Держводагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Відповідно до статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Статтею 42 Водного кодексу України визначено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Згідно зі статтею 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ст. 49 ВК України).
Відповідно до статті 30 ВК України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.
При цьому, згідно з пунктом 11 частини першої статті 44 ВК України водокористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з положеннями статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 255.1 статті 255 Податкового кодексу України визначено, що платниками рентної плати за спеціальне використання води є:
- первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів;
- суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п.255.3 ст.255 ПК України).
Згідно з підпунктом 255.11.1 пункту 255.11 ст.255 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води та за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу (п.255.12 ст.255 ПК України).
Відповідно до пункту 257.1 статті 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (п.257.2 ст.257 ПК України).
Згідно з пунктом 257.5 статті 255 ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 ПК України визначено, що на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів
При цьому, підпунктом 258.2.5 пункту 258.2 статті 258 ПК України закріплено, що у разі несплати рентної плати або сплати її не в повному обсязі протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про платників рентної плати до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття до них заходів згідно із законом.
У свою чергу, статтею 55 Водного кодексу України визначено підстави для припинення права спеціального водокористування.
Згідно вказаної статті припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно зі статтею 55 Водного кодексу України припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування. Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки.
Судом встановлено, що підставою для звернення Державного агентства водних ресурсів України з даним позовом про анулювання виданого Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» дозволу на спеціальне водокористування №7/ДП/49д-20 від 15.01.2020 став факт отримання від контролюючого органу листа з інформацією про несплату рентної плати відповідачем на загальну суму 7 350 625,72 грн.
З наявних в матеріалах справи розрахунків з рентної плати за спеціальне використання води за IV квартал 2021 р., І, ІІ квартали 2022 р. та ІКП платника рентної плати за спеціальне використання води за IV квартал 2021 р., І, ІІ квартали 2022 р. дійсно вбачається існування боргу у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань із рентної плати за спеціальне використання води протягом двох і більше податкових (звітних) періодів.
Крім того, під час розгляду справи відповідач не заперечував проти наявної в нього податкової заборгованості з рентної плати за спеціальне водовикористання протягом звітних періодів 2020 - 2022 років.
З огляду на викладене, у зв'язку з несплатою суб'єктом господарювання у добровільному порядку суми заборгованості по рентній платі за спеціальне використання води та її зростанням станом на 01.12.2022 до 11 525 364,37 грн., суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 15.01.2020 № 7/ДП/49д-20, виданого Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас».
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного агентства водних ресурсів України до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання дозволу на спеціальне водокористування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного агентства водних ресурсів України до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання дозволу на спеціальне водокористування - задовольнити в повному обсязі.
Анулювати дозвіл на спеціальне водокористування від 15.01.2020 № 7/ДП/49д-20, виданий Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник