30 грудня 2022 року Справа № 160/17446/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, 29013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 листопада 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, 29013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 4909, в якій позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії - протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047250011722 від 04.04.2022 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії; здійснити з 27.10.2021 року (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у перерахунку пенсії з врахуванням стажу періоду роботи на грузинському підприємстві. Позивач зазначає, що нею було надано всі необхідні документи проте, відповідачем відмовлено з формальних та надуманих підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 р. провадження у справі було відкрито, та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем-1 до суду надіслано відзив на адміністративний позов в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що до заяви позивачем не надано документів, що підтверджують зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду Грузії за період роботи позивачу на грузинському підприємстві.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку з 27.10.2021 року у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
01.10.2021 року позивач вперше звернулась до Відповідача-1 зі зверненням про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Станом на 01.10.2021 року мій вік становив 59 років 11 місяців 5 днів.
Розглянувши вперше документи, Відповідач 1 відмовив в призначені пенсії за віком та надав рішення про таку відмову від 06.10.2021 року № 047250011722.
В подальшому, по досягненню позивачем віку 60 років, їй було призначено пенсії за віком, проте період роботи з 2007 по 2021 на підприємстві ООО «Джорджиан Манганези» не був зарахований до стажу позивача.
В січні 2022 року під час усної консультації в Нікопольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу стало відомо, що відповідач 1 отримав довідки про її стаж та заробітну плату за період роботи з 2007 по 2021 роки на підприємстві ООО «Джорджиан Манганези» (мовою оригіналу), але ці довідки не підходять Відповідачу 1 для зарахування стажу. Під час усної консультації ОСОБА_1 повідомили, що для зарахування стажу в довідках необхідно вказати куди перераховували податки із заробітної плати, і необхідно перекласти ці довідки на українську мову.
В лютому 2022 року компанія ООО «Джорджиан Манганези» на звернення позивача прохання відправила на поштову адресу уточнюючі довідки про заробітну плату за період роботи з 2007 по 2021 роки. Після отримання перекладу на українську мову зазначених довідок, вищевказані уточнюючі довідки з перекладом на українську мову, ОСОБА_1 направила до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які в подальшому так і не були враховані Відповідачами при прийнятті рішення про перерахунок пенсії.
Після введення в Україні воєнного стану, на початку березня 2022 року позивачу зателефонували з Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України і попросили прийти та написати заяву про перерахунок пенсії. Але, на той момент ОСОБА_1 виїхала до Західної України, рятуючись від війни, і фізично не могла з'явитися до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України. Подати заяву про перерахунок пенсії в той час через вебпортал Пенсійного фонду України було неможливо, так як через введення воєнного стану в Україні сайт Пенсійного фонду України (надалі- ПФУ) не працював.
22 березня 2022 року сайт ПФУ відновив свою роботу і позивачем було подано заяву про перерахунок пенсії, і додано до заяви скан копії уточнюючих довідок про період роботи на території Республіки Грузія з перекладом на українську мову.
В середині квітня через особистий кабінет на сайті ПФУ, позивач отримала Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі - Відповідач II) № 047250011722 від 04.04.2022 року, з якого їй стало відомо, що Відповідач II відмовив у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що відсутні первинні документи та відомості, які б підтверджували довідки про заробітну плату № 51,52,53 від 02.02.2022 року, видані TQB «Джорджіан Мангенезі» (Грузинський Марганець).
Не погодившись з даним Рішення, 07.08.2022 року позивач направив скаргу до Пенсійного фонду України.
Листом № 21578-24608/Л-03/8-2800/22 від 01.09.2022 року Департамент пенсійного забезпечення ПФУ повідомив, що звернення направлено за належністю на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (лист Фонду від 10.08.2022 року№ 19024-21866/Л-03/8-2800/22).
У вересні 2022 року отримала відповідь №27255-20216/Л-01/8-0400/22 від 08.09.2022 року на скаргу від Відповідача І, в якій зазначено наступне:
... «Ваш страховий стаж, зарахований по 30.09.2021, складає 28років 1 місяць 6 днів.
22.03.2022 Вами через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України надано заяви про допризначення пенсії. Також до заяви надано документи для зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Республіки Грузія в ТОВ «Джорджиан Манганези».
... Оскільки документи про період роботи з 29.05.2007 по 05.06.2021 на території Республіки Грузія надано Вами по сплину трьох місячного терміну від дати надання заяви на призначення пенсії, для зарахування даного періоду до страхового стажу підстави відсутні».
Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Положеннями статей 3 та 4 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, ратифікованої Законом України №446/95 - ВР від 22 листопада 1995 року передбачено, що при визначенні права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визнається на території будь - якої зі Сторін.
Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто перевірка достовірності наданих позивачем документів, передбачена чинним законодавством, покладається на пенсійний орган.
При цьому, пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22 - 1 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27 грудня 2005 року №1566/11846, передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Трудова книжка ОСОБА_3 підтверджує спірні періоди роботи, довідка про заробітну плату містить необхідні реквізити. Суд критично ставиться до позиції відповідача щодо недоліків заповнення документів, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до загального стражу, що дає право на перерахунок пенсії.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, 29013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії протиправнимию
Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047250011722 від 04.04.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 27.10.2021 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.05.2007 року по 05.06.2021 року в ТОВ «Джорджіан Мангенезі» ( ОСОБА_2 ) на території Грузії з урахуванням проведених платежів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Є.О. Жукова