м. Вінниця
21 лютого 2023 р. Справа № 120/9442/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 50 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 29 вересня 2022 року № 27 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду сільськогосподарського призначення для іншого сільськогосподарського призначення»;
- зобов'язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання від 22 серпня 2022 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею: сільськогосподарського 0,9000 га, цільове призначення: для іншого обслуговування господарських дворів на території Стрижавської територіальної громади АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Стрижавської селищної ради з клопотанням від 22.08.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування орієнтовною площею 0,9000 га.
В результаті розгляду даного клопотання Стрижавською селищною радою було прийняте рішення про надання позивачу відповідного дозволу, але орієнтовною площею 0,2600 га, а не 0,9000 га, як просив позивач.
Підставою для відмови у наданні дозволу на решту земельної ділянки стало те, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 01.09.2022 (копія якого додається) в результаті безпосереднього обстеження бажаної позивачем земельної ділянки, було встановлено орієнтовну площу земельної ділянки, що є необхідною для обслуговування розміщеного на ній майна, належного на праві власності позивачу, а саме в розмірі 0,2600 га.
Ухвалою від 17.11.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення слугував акт обстеження земельної ділянки від 01.09.2022. Згідно даного акта постійною комісією Стрижавської селищної ради, в результаті безпосереднього обстеження бажаної позивачем земельної ділянки, було встановлено орієнтовну площу земельної ділянки, що є необхідною для обслуговування розміщеного на ній майна, належного на праві власності позивачу, в розмірі 0,2600 га. Натомість заявлений позивачем розмір земельної ділянки який він бажає отримати, жодним чином не обґрунтовує.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частини 5 статті 250 КАС України).
Відповідно до статті 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження, оцінивши надані докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
22 серпня 2022 року позивач звернувся до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди. земельну ділянку орієнтовною площею: 0,9000 га, цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання: для обслуговування господарських дворів .
Дане клопотання позичач обгрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «А», з прибудовою літ. «», загальною площе: 865 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має сільськогосподарське функціональне призначення.
До клопотання позивачем надано копію витягу з державного реестру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, (номер запису про право власності: 36539728 від 19.05.2020 року).
В подальшому, відповідачем рішенням 50 сесії 8 скликання від 29 вересня 2022 року № 27 надано позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо оренду земельної ділянки, цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,2600 ra землі сільськогосподарського призначення, на території Стрижавської територіальної громади с Лаврівка вулиця Б. Хмельницького, Вінницького району Вінницької області та встановлено термін дії наданого дозволу на період 1 (одного) року з дати прийняття.
Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною другою даної статті передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та й цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Отже, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи.
Суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 122 Земельного кодексу України.
Як вже встановлено судом, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою у розмірі 0,9000 га стало те, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 01.09.2022, в результаті безпосереднього обстеження бажаної позивачем земельної ділянки, було встановлено орієнтовну площу земельної ділянки, що є необхідною для обслуговування розміщеного на ній майна, належного на праві власності позивачу, а саме в розмірі 0,2600 га.
Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
За частинами першою, другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За приписами частини дев'ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Разом з тим, оскаржуване рішення містить посилання на висновок комісії Стрижавської селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин, тобто акта обстеження земельної ділянки від 01.09.2022, із урахуванням якого таке рішення було прийняте.
Згідно наданої суду копії акту обстеження земельної ділянки у складі Начальника відділу земельних ресурсів апарату Стрижавської селищної ради Короля А.Д., начальника відділу містобудування та архітектури апарату Стрижавської селищної ради Рудого В.С., спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів апарату Стрижавської селищної ради Островського В.П., з метою підтвердження факту користування гр. ОСОБА_1 обстежили земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 за межах населеного пункту с. Лаврівка комісією встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, що є власністю гр. ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.05.2020 року доданого до клопотання, загальна площа будівлі складає 865 кв.м, що становить 0,0865 га.
Згідно схеми розташування будівель та споруд орієнтовна площа земельної ділянки для обслуговування розміщеного на ній майна, становить 0,2600 га. Земельна ділянка забезпечена під'їздом до об'єкту нерухомого майна.
Згідно парової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, вказано про правомірність і обґрунтованість врахування суб'єктом владних повноважень площі нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яку особа бажає отримати користування.
Крім того, Верховний Суд в даній постанові наголосив, що саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який дійсно є необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності.
Позивач в, свою чергу, вважає, що задоволення його клопотання від 22.08.2022 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування в розмірі меншому, ніж це вказано в такому клопотанні, фактично свідчить про відмову в наданні відповідного дозволу.
Проте, в даному випадку рішенням Стрижавської селищної ради надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, відтак на відповідача не покладено обов'язку визначеного ч. 3 ст. 123 ЗК України, де передбачено підстави для відмови у наданні такого дозволу.
Доводи позивача фактично зводяться до порушення Стрижавською селищною радою принципу «належного врядування», що нібито мало місце при прийняті рішення від 29.09.2022 № 27.
В контексті цього вважаю за необхідне звернути увагу суду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 18.11.2022 у справі № 420/3405/21, де зазначено, що «...поняття вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень є оціночним».
Дійсно, на відповідача покладено обов'язок обґрунтування у чому саме полягала невідповідність обраної земельної ділянки кожного громадянина вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, що є недоліком оскарженого рішення.
Проте цей недолік не свідчить про беззаперечну протиправність рішення та необхідність його скасування тільки з цієї підстави.»
Таким чином, навіть за умови встановлення судом невмотивованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, така обставина самостійно не може слугувати безумовною підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
При вирішенні справи суд також враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Натомість у спорі між сторонами судом встановлено недотримання відповідачем принципу "належного урядування" в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідач довільно трактує визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки та відмовив позивачеві у наданні такого дозволу з непередбачених законом підстав.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею: сільськогосподарського 0,9000 призначення га, цільове призначення: для іншого обслуговування господарських дворів на території Стрижавської територіальної громади АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄРПОУ 04330007)
Суддя Мультян Марина Бондівна