м. Вінниця
22 лютого 2023 р. Справа № 120/10684/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач ), у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у врахуванні відомостей про страховий стаж та заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 та комсомольському квитку № НОМЕР_1 під час визначення страхового стажу та заробітної плати для обчислення пенсії;
- зобов'язати здійснити перерахунок пенсії шляхом застосування показника страхового стажу та заробітної плати, визначеного із врахуванням відомостей про страховий стаж та заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 та комсомольському квитку № НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскільки довідки та комсомольський квиток містять відомості про виплачені доходи, вони мали бути враховані при призначенні, однак не взяті до уваги пенсійним органом, що повпливало на розмір пенсії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у письмовому провадженні в порядку статті 263 КАС України.
11.01.2023 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що комсомольський квиток не є довідкою про заробітну плату, відтак, не підлягає врахуванню при обчисленні заробітної плати під час призначення пенсії. Вказав, що зарахування заробітної плати за період до 01.07.2000 р. здійснюється за 60 календарних місяців підряд, а в довідках такі періоди перериваються. Окрім того, відповідач зазначив, що до стажу зарахований період військової служби з 24.06.1983 р. по 11.04.1993 р.
Ухвалою від 23.01.2023 р. витребувано додаткові докази.
01.02.2023 р. рішенням суду позов залишено без руху.
13.02.2023 р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.
01.04.2021 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
21.10.2022 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням грошового забезпечення отриманого під час проходження військової служби.
За наслідком розгляду заяви, управління листом від 17.11.2022 р. повідомило, що відсутні підстави для врахування заробітної плати, в тому числі й на підставі комсомольського квитка, оскільки заробітна плата має підтверджуватись довідкою.
Не погоджуючись із позицією суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
В контексті наведеного, надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Як вказує позивач, до стажу не зарахований період роботи, що міститься в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 та комсомольському квитку № НОМЕР_1 , зокрема: з березня 1988 р. по грудень 1989 р., з вересня 1983 р. по січень 1985 р. та січня 1978 р. по лютий 1988 р.
Разом з тим, як видно із форми РС- право до стажу роботи ОСОБА_1 зараховано період з 01.09.1978 р. по 23.06.1983 р., як навчання у вищих/середніх навчальних закладах та з 24.06.1983 р. по 31.12.1991 р. , як військова служба.
Отже періоди, які відображені в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940, а саме, з березня 1988 р. по грудень 1989 р., з вересня 1983 р. по січень 1985 р. зараховані до стажу, а тому в цій частині відсутній предмет спору.
Окремо, щодо зарахування до стажу роботи періодів, які зазначені в комсомольському квитку, то, як видно, вони частково зараховані.
При цьому, суд вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, можливо лише у разі, якщо вони видані за місцем роботи, служби, навчання.
Слід зазначити, що комсомольський квиток виданий Липовецьким райкомом ЛКСМУ, однак, як видно із послужної картки та трудової книжки позивача, накази про прийняття на роботу не видавались. Тобто райком не є місцем роботи, служби чи навчання позивача, а отже комсомольський квиток не є документом, який підтверджує страховий стаж. Крім того, комсомольський квиток, відсутній і в затвердженому переліку документів, що підтверджують стаж.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що комсомольський квиток є документом, який посвідчує членство в Комсомольській організації та видається після прийому до неї і виконує функцію документа, який здійснює облік членських вкладів.
Суд також акцентує увагу на тому, що комсомольський квиток містить лише місяці нарахування доходу та сплату членських внесків. Однак, не вказує, чи нарахований дохід є заробітною платою (грошовим забезпеченням), не зазначає ким (місце роботи, служби) такий (дохід) нарахований та виплачений, не містить посилання на первинні документи.
Слід зауважити, що накази про прийняття на військову службу видані МОСРСР, 433 ВСУ, 3 МО РФ, в той час як комсомольським квиток виданий Липовецьким райкомом.
В довідці від 14.05.2010 №6/225580 відображено грошове забезпечення позивача з березня 1988 р. по грудень 1989 р., тоді як в комсомольському квитку не відображено такого періоду. Отже твердження позивача, що в комсомольському квитку відображено його грошове забезпечення за період військової служби не знайшло свого підтвердження.
А отже, на думку суду, комсомольський квиток не є документом , який підтверджує нарахування та виплату заробітної плати (грошового забезпечення) та стажу, а відтак, не підлягає врахуванню при обчисленні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії, відповідно, пенсійний орган правомірно не врахував комсомольський квиток при призначенні пенсії, а отже в частині зобов'язання перерахувати пенсію із врахуванням комсомольського квитка - позов задоволенню не підлягає.
Як зазначалось вище, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови наявності довідки про заробітну плату первинними документами.
Позивачем надано довідки від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940, які містять посилання на грошове забезпечення, первинні документи на підставі, яких видані довідки.
21.10.2022 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою здійснити перерахунок пенсії врахувавши його грошове забезпечення на військовій служби. До заяви додано довідки від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940, які містять посилання на грошове забезпечення, отже пенсіонер виявив бажання врахувати заробітну плату до 01.07.2000 р. на підставі довідок.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував довідки від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 при призначені пенсії.
При цьому, оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови, суд вказує наступне.
Згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Як встановлено, відповідач не здійснив відповідний перерахунок пенсії згідно довідок, тобто не вчинив дії.
Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, атже має місце саме бездіяльність.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства відповідач після звернення позивача про перерахунок пенсії не врахував довідки від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940. Відтак, така бездіяльність є протиправною.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 496,20 грн. (1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не врахування ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії шляхом застосування показника заробітної плати , визначеного із врахуванням відомостей про заробітну плату, що містяться в довідках від 14.05.2010 №6/225580, від 20.07.2010 р. №42/940 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м.Ольги Кобилянської,1, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення сформовано: 22.02.23
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна