м. Вінниця
20 лютого 2023 р. Справа № 120/7212/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 07 червня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, проте листом від 26 липня 2022 року пенсійний орган відмовив у призначенні їй пенсії.
Зі змісту такого листа слідує, що пенсійним органом не зараховано періоди роботи позивачки відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 вересня 1979 року, оскільки на титульній сторінці неможливо ідентифікувати печатку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, а також не зараховано період навчання відповідно до атестату № 170 від 01 вересня 1979 року з огляду на те, що зазначене у ньому ім'я “ ОСОБА_2 ” не відповідає паспорту громадянина України, що виданий позивачці (у паспорті зазначено ім'я позивачки « ОСОБА_3 »).
Позивачка вважає таку відмову пенсійного органу протиправною, у зв'язку із чим звернулася з цим позовом до суду з вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20 вересня 1979 року, встановити факт належності позивачці атестата № 170 від 01 вересня 1979 року, а також зобов'язати пенсійний орган призначити їй пенсію за віком з 08 червня 2022 року.
Ухвалою від 12 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області інформацію про те, які саме періоди роботи не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , а також належним чином засвідчену копію рішення пенсійного органу, прийнятого за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 07 червня 2022 року.
20 вересня 2022 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 08 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії. Відділом перерахунку пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто звернення позивачки щодо призначення пенсії та за результатами розгляду такого прийнято рішення № 02570007267 від 14 червня 2022 року, яким відмовлено в призначені пенсії.
Так, згідно з поданими документами до страхового стажу заявниці не зараховано періоди роботи, що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1979 року, оскільки на титульній сторінці такої трудової книжки неможливо ідентифікувати печатку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Також до страхового стажу не зараховано період навчання ОСОБА_1 відповідно до атестату № 170 від 01 вересня 1979 року, оскільки ім'я “ ОСОБА_4 ”, що зазначене у ньому, не відповідає паспортним даним (там ім'я позивачки зазначено як “ ОСОБА_3 ”).
Далі представник відповідача вказує на те, що відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно з пунктом 2.27 цієї Інструкції запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Пунктом 4.1 згаданої Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
При цьому статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
З огляду на викладене представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
До відзиву Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 025750007267 від 14 червня 2022 року, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії.
26 вересня 2022 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, проте судом така до уваги не береться, оскільки відповідно до частини 3 статі 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті у справах, визначених частиною першою цієї статті, є позов та відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09 грудня 2022 року до участі у справі як співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та запропоновано цьому відповідачу подати відзив на позовну заяву.
27 січня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Такий обґрунтований тим, що 08 червня 2022 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року, мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відтак, як зазначає представник цього відповідача, основною умовою для визначення права особи на пенсію є наявність на момент звернення за призначенням пенсії страхового стажу 29 років. Так, за долученими документами до страхового стажу позивачки не зараховано періоди її роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 вересня 1979 року, оскільки на титульній сторінці неможливо ідентифікувати печатку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Також не зараховано період навчання за атестатом № 170 від 01 вересня 1979 року, оскільки ім'я “ ОСОБА_4 ” не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ”. Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та період навчання позивачці необхідно надати уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12 серпня 1993 року. Також представник відповідача зауважив, що згідно з документами, долученими до заяви про призначення пенсії, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_1 станом на 08 червня 2022 року становить 10 років 05 місяців 29 днів. За наведених обставин, на переконання представника цього відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
13 лютого 2023 року позивачкою подано до суду відповідь на відзив, проте і така судом до уваги не береться, оскільки відповідно до частини 3 статі 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті у справах, визначених частиною першою цієї статті, є позов та відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги щодо встановлення факту належності ОСОБА_1 атестату № 170 від 01 вересня 1979 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
08 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 025750007267 від 14 червня 2022 року заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зі змісту такого рішення слідує, що необхідний страхових стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 10 років 05 місяців 29 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком. Також у рішенні йдеться про те, що за результатами розгляду долучених до заяви документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди її трудової діяльності відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 липня 1979 року, оскільки на титульній сторінці неможливо ідентифікувати печатку, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, а також не зараховано період навчання відповідно до атестату № 170 від 01 вересня 1979 року, оскільки ім'я “ ОСОБА_4 ” не відповідає паспортним даним “Зіна”.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас як слідує зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії № 025750007267 від 14 червня 2022 року, однією з підстав для відмовив призначенні пенсії є незарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20 вересня 1979 року з огляду на неможливість ідентифікації печатки на титульній сторінці трудової книжки.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по-батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. (пункт 2.12 Інструкції № 58).
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких, в тому числі проставлення на титульному аркуші трудової книжки нечіткої печатки не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.
Таким чином, незарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки відповідно до записів, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20 вересня 1979 року, з підстав неможливості ідентифікації печатки підприємства на титульному аркуші трудової книжки, є безпідставним.
Що стосується іншої підстави для відмови в призначенні позивачці пенсії, то тут варто врахувати наступне.
Так, підставою для незарахування до страхового стажу періоду навчання позивачки у професійному училищі з 01 вересня 1977 року по 01 вересня 1979 року згідно з атестатом № 170 від 01 вересня 1979 року слугувало те, що у такому атестаті ім'я позивачки вказано як “ ОСОБА_2 ”, а в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 ім'я позивачки зазначено як “ ОСОБА_3 ”.
Разом із тим такі аргументи пенсійного органу слід оцінити критично, адже, як слідує із запису № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , що видана ОСОБА_1 , в період з 01 вересня 1977 року по 01 вересня 1979 рік вона проходила навчання у професійному училищі, що виключає сумніви щодо належності атестату № 170 від 01 вересня 1979 року позивачці.
Більше того, така підстава для неврахування до страхового стажу періоду навчання позивачки відповідно до атестату № 170 від 01 вересня 1979 року свідчить не про реальні перешкоди для призначення заявниці пенсії, а про надмірний формалізм, адже сумнівів в тому, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , трудова книжка серії НОМЕР_1 від 01 від 20 вересня 1979 року та атестат № 170 від 01 вересня 1979 року належать саме ОСОБА_1 у суду не виникає.
Відтак суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 14 червня 2022 року № 025750007267 є протиправним, а тому таке належить скасувати.
При цьому відсутні підстави для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в призначенні позивачці пенсії від 26 липня 2022 року, оскільки позивачці відмовлено в призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 025750007267 від 14 червня 2022 року, а не листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26 липня 2022 року, адже останнім лише повідомлено заявницю про результати розгляду її заяви про призначення пенсії.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачки всі періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці та призначити пенсію за віком, суд зауважує наступне.
Так, вище уже цитувалася стаття 26 Закону № 1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу в кількості 29 років.
Так, суд установив, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 підтверджується страховий стаж позивачки у такі періоди: з 01 вересня 1977 року по 03 липня 1980 року, 01 вересня 1980 року по 12 січня 1981 року, з 15 травня 1981 року по 25 червня 1982 року, з 12 липня 1982 року по 05 травня 1986 року, з 03 лютого 1987 року по 05 травня 1991 року, з 15 січня 1992 року по 06 серпня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 20 грудня 2004 року, з 11 квітня 2005 року по 29 квітня 2005 року, з 07 жовтня 2005 року по 13 грудня 2006 року, з 01 лютого 2007 року по 21 січня 2008 року, з 01 квітня 2008 року по 19 травня 2008 року, з 01 червня 2008 року по 27 квітня 2010 року, з 01 серпня 2012 року по 30 квітня 2014 року, з 06 листопада 2018 року по 28 грудня 2018 року, а також з 05 березня 2019 року по 27 червня 2019 року.
Таким чином, усі ці періоди належить зарахувати позивачці до її страхового стажу, що становить 31 рік 07 місяців 24 дні.
Оскільки такого стажу достатньо для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належить зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 10 травня 2022 року, а із заявою про призначення пенсії за віком звернулася до пенсійного фонду 08 червня 2022 року, тобто в межах строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На переконання суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки слід вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11 травня 2022 року, а не з 08 червня 2022 року, як на тому наполягає позивачка.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 06 вересня 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, а тому на її користь слід стягнути 496,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивачка звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 992,40 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача слід пропорційно стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі по 248,10 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 025750007267 від 14 червня 2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11 травня 2022 року, зарахувавши до страхового стажу наступні періоди: з 01 вересня 1977 року по 03 липня 1980 року, 01 вересня 1980 року по 12 січня 1981 року, з 15 травня 1981 року по 25 червня 1982 року, з 12 липня 1982 року по 05 травня 1986 року, з 03 лютого 1987 року по 05 травня 1991 року, з 15 січня 1992 року по 06 серпня 2003 року, з 01 жовтня 2003 року по 20 грудня 2004 року, з 11 квітня 2005 року по 29 квітня 2005 року, з 07 жовтня 2005 року по 13 грудня 2006 року, з 01 лютого 2007 року по 21 січня 2008 року, з 01 квітня 2008 року по 19 травня 2008 року, з 01 червня 2008 року по 27 квітня 2010 року, з 01 серпня 2012 року по 30 квітня 2014 року, з 06 листопада 2018 року по 28 грудня 2018 року, а також з 05 березня 2019 року по 27 червня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21084076)
Рішення суду в повному обсязі складено 20.02.2023
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович