22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 759/14163/21
провадження № 51-470 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року щодо останнього,
встановив:
Ухвалою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2023 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , у зв'язку з недотриманням вимог статті 427 КПК України, залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховним Судом, серед іншого, було констатовано порушення пунктів 3, 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у їх взаємозв'язку, що полягало у наявності істотних суперечностей, які не дозволяють Суду визначити предмет, межі касаційного розгляду та визначити про ухвалення якого рішення за наслідками касаційного розгляду, порушує питання захисник.
У межах наданого судом строку ОСОБА_4 надав уточнену касаційну скаргу, проте недоліків, зазначених у вказаній ухвалі не усунув.
Так, захисником не усунуто порушення п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у їх взаємозв'язку, якими передбачено, що у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
При цьому, обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому при розгляді касаційної скарги виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом з цим, вимоги касаційної скарги мають відповідати повноваженням суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду передбаченими ст. 436 КПК України та узгоджуватися із наведеним обґрунтуванням.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) допущене, на думку захисника, судом першої інстанції, ОСОБА_4 просить змінити як вирок, так і ухвалу, шляхом перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України. При цьому, доводи касаційної скарги в цій частині стосуються необхідності встановлення інших фактичних обставин, відмінних від встановлених судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Натомість, всупереч власній вимозі, ОСОБА_4 стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), що полягає у порушенні апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який, на його думку, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу всіх викладених у скарзі доводів не перевірив, своїх висновків належним чином не мотивував, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку та загальними формулюваннями про доведеність винуватості ОСОБА_5 , що може бути підставою для скасування ухвали, а не її зміни.
Вищевказане свідчить про наявність істотних суперечностей між наведеним обґрунтуванням касаційної скарги та порушеною вимогою, а враховуючи, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК України у межах касаційної скарги, це перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне повернути захиснику ОСОБА_4 касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року щодо останнього повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3