09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 127/2127/20
провадження № 51-2204км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року в кримінальному провадженні № 12019020010002447 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комарники Турківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 369 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_7 11 листопада 2019 рокув період з 03:01 до 03:11 у приміщенні диспансеру та на його території з метою уникнення відповідальності та невинесення відносно нього працівниками поліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 постанов про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 178 КУпАП, та нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП пропонував вказаним службовим особам неправомірну вигоду в сумі 200, 250, 300 та 400 доларів CШA (що згідно з офіційним курсом Національного банку України на той час становило відповідно 4900, 36 грн, 6125, 45 грн, 7350, 54 грн та 9800, 72 грн ).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки у ньому не зазначено прізвище працівника поліції якому ОСОБА_7 пропонував неправомірну вигоду, чим було порушено право засудженого на захист. Стверджує, що зазначивши прізвище працівників поліції у вироку місцевий суд вийшов за межі обвинувачення. Також вказує, що всупереч вимог закону група слідчих у кримінальному провадженні була призначена неуповноваженою особою, а тому всі зібрані в справі докази є недопустимими.
Крім того вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки ОСОБА_7 фактично набув статусу підозрюваного з 11 листопада 2019 року, тобто з дня, коли до ЄРДР було внесено відомості про вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому, оскільки обвинувальний акт у провадженні був складений 25 січня 2020 року у строк понад два місяці з цієї дати, місцевий суд не мав законних підстав для ухвалення вироку в справі.
Також вказує, що місцевим судом в основу вироку було покладено фрагменти (нарізки) звуко-і відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, у зв'язку з чим, на переконання захисника, цей суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про призначення відповідної експертизи на предмет визначення їхньої допустимості.
Вважає, що при перегляді вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту та не усунув порушень, які були допущені судом першої інстанції, а тому ухвалений апеляційним судом новий вирок не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не вмотивував належним чином у вироку чому він дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе без реального відбування покарання та у своєму рішенні допустився суперечностей, погодившись із доводами його апеляційної скарги про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання одночасно призначив таке останньому у виді штрафу, тобто більш м'яке ніж призначив місцевий суд та просив прокурор, і при цьому замість ухвали ухвалив вирок.
Звертає увагу на те, що при ухваленні свого рішення апеляційний суд не взяв до уваги поведінку засудженого та його ставлення до скоєного, який під час розгляду справи судами обох інстанцій, попри наявність неспростовних доказів свою вину не визнав, вказував на незаконність дій працівників поліції та не виявляв жодних ознак каяття і намагався уникнути відповідальності, інкримінований злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням цих обставин прокурор вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 і 420 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги сторони обвинувачення частково, лише в частині форми рішення апеляційного суду, в іншій частині не підтримав. У задоволенні касаційної скарги захисника заперечив.
Сторона захисту була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не прибула, що не перешкоджає її розгляду.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У своїй касаційній сказі захисник зазначає про істотні порушення, які, на його думку, були допущені судом першої інстанції, однак вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність таких порушень як під час досудового розслідування, так і при розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим судом.
Як убачається зі змісту судових рішень, при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій ці суди ретельно перевіряли усі доводи, на які посилалася сторона захисту при розгляді кримінального провадження та які є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі захисника. Зазначені в цих рішеннях мотиви про визнання вказаних доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у суді доказам.
Зокрема, свій висновок у вироку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції зробив на підставі наданих сторонами доказів, які були перевірені в судовому засіданні, визнані судом належними та допустимими, і яким цей суд надав відповідну правову оцінку.
Встановлені місцевим судом та зазначені у вироку фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на ґрунтовному аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях самого засудженого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , протоколах: огляду місця події від 11 листопада 2019 року (територія Вінницького ОНД «Соціотерапія»); тимчасового доступу до речей і документів від 10 червня 2019 року; огляду документів від 11 і 12 грудня 2019 року (відеозаписи з нагрудних реєстраторів працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) та іншими доказами у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Як убачається з матеріалів провадження, підставами для перегляду вироку місцевого суду були апеляційні скарги подані вказаним захисником та прокурором.
У своїй апеляційній скарзі прокурор зазначав про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, а також вказував на неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність у частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Доводи захисника ОСОБА_6 викладені в апеляційній скарзі аналогічні тим, що наведені ним у касаційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції в цілому дотримався.
За правилами ст. 39 КПК керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, керівником органу досудового розслідування є начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, заступник директора територіального управління Державного бюро розслідувань, керівник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів органу Бюро економічної безпеки України, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.
З огляду на це Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях про те, що заступник начальника відділення СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_11 , який своєю постановою призначив групу слідчих у кримінальному провадження, мав передбачені законом повноваження для вчинення такої процесуальної дії, оскільки Вінницьке районне відділення поліції є лише територіальним підрозділом Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області та безпосередньо йому підпорядковане.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як убачається з долученого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування, і це не заперечується захисником у касаційній скарзі, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення 31 грудня 2019 року (т. 1, а. к. п. 8).
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні був складений слідчим та затверджений прокурором 25 січня 2020 року і 28 січня цього ж року надійшов до суду (т. 1, а. к. п. 1-6).
Зважаючи на викладене, підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не вбачається.
Суд першої інстанції ухвалою від 25 листопада 2021 року обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про призначення у справі експертизи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та навів у ній відповідні мотиви і підстави для прийняття такого рішення. (т. 1, а. к. п. 189-190).
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують умотивованість наведених у ній висновків і не ставлять під сумнів правильність такого рішення.
Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
За правилами ст. 75 КК, якщо при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Ця норма надає суду можливість прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають достатні підстави дійти висновку про те, що її виправлення можливе без реального відбування призначеного покарання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалення нового вироку, апеляційний суд узяв до уваги ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують його покарання, а також наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Санкція ч. 1 ст. 369 КК у редакції Закону на час вчинення засудженим кримінального правопорушення (11 листопада 2019 року) передбачала ряд альтернативних покарань - штраф від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Зважаючи на обставини справи та дані про особу ОСОБА_7 , призначене апеляційним судом покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених у статтях 50 та 65 КК та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Також, як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що ухваливши у справі не ухвалу, а вирок, суд апеляційної інстанції не дотримався процесуальної форми судового рішення.
За змістом ч. 1 ст. 412 КПК під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке є підставою для скасування або зміни судового рішення, вказана норма розуміє не будь - яке порушення його приписів, а лише таке, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Разом із тим прокурор в скарзі не вказує, яким чином ця обставина вплинула або могла вплинути на законність ухваленого судового рішення, та яким чином це вплинуло на законні права засудженого з огляду на те, що сторона захисту в своїй касаційній скарзі питання про це не ставила.
Рішення апеляційного суду по суті є правильним, а допущена судом апеляційної інстанції помилка у формі ухваленого судового рішення жодним чином не вплинула на його зміст та законність.
З огляду на зазначене Суд відхиляє ці доводи прокурора, як безпідставні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 420 КПК, у них наведено відповідні підстави і положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.
При перевірці цих рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути підставами для їх зміни або скасування. Тому підстав для задоволення касаційних скарг захисника та прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вироки Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року та Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3