22.02.2023
Справа № 522/9787/20
Провадження №1-кп/522/322/23
22.02.2023 м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12020160500000398 від 27.01.2020 на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Портівське, Першотравневого району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє:-29.05.2018 року Приморським районним судом м.Маріуполя за ч.1 ст.187 КК України, на підставі ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 5 років та 1 місяця позбавлення волі; звільнений 29.05.2018 по відбуттю строку покарання; 26.02.2020 Бердянським міськрайонним судом Запорізьської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3
Приморським районним судом м. Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, продовжують існувати.
Захисник та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Розглянувши клопотання, вислухавши думки учасників судового розгляду та перевіривши надані матеріали, суд приходить до висновку.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, який карається позбавленням волі на строк до десяти років,
ОСОБА_3 з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. Перебуває в цивільному шлюбі.
Станом на теперішній час судовий розгляд триває, сторона обвинувачення продовжує надавати докази. Обвинувачений тримається під вартою з 16.09.2021, утім завершити судовий розгляд неможливо, оскільки потерпілий ОСОБА_6 до судового засідання не з'являється та ходом судового розгляду не цікавиться. Свідок ОСОБА_7 перебуває в розшуку, свідок ОСОБА_8 перебуває за межами України. Доручення суду відповідно до ст. 333 КПКУ що встановлення вказаних осіб органами досудового розслідування не виконуються.
Ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, дещо зменшилися, утім продовжують існувати, що є підставою для застосування запобіжного заходу.
Утім, враховуючи надмірну тривалість кримінального провадження та неможливість завершення судового розгляду протягом розумного строку, суд вважає за можливе застосувати на даній стадії судового процесу до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, та забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Практика ЄСПЛ встановлює, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але при цьому, Суд неодноразово зазначив, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою ( рішення у справі «Єчус проти Литви» ).
У своїх рішеннях ЄСПЛ також звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим та ризик його ухилення від слідства чи суду залишається єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. Проте згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому прокурор у своєму клопотанні має навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції).
На цей час не встановлено нових ризиків та виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Керуючись Гл.18, ст.1-380 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Звільнити обвинуваченого з під варти в залі суду.
Покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 60 діб, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
• прибувати до суду за кожною вимогою;
• повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: