Справа № 522/1424/22
Провадження № 2/522/1629/23
09 лютого 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторно (транспортного)страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
У січні 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 75 669,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.11.2020 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI PAJERO SPORT» д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Середньфонтанська, біля буд. 32 не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення із транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження. В подальшому ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, у зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 74 223,85 грн. Таким чином, у зв'язку з тим, що потерпілій стороні була відшкодована матеріальна шкода, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача.
07.02.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
13.05.2022 заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 75 669,05 грн понесених витрат та 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
01.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2022 у справі № 522/1424/22.
30.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою, у якій просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2022 у справі № 522/1424/22, прийняти її до розгляду, скасувати заочне рішення, а справу призначити до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження, яку передано на розгляд судді Павлик І.А. 02.08.2022.
08.07.2022 ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13.05.2022 у справі № 522/1424/22 повернуто скаржнику, а справу передано до Приморського районного суду м. Одеси.
10.08.2022 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення призначено до розгляду в судовому засіданні, та 04.10.2022 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси її задоволено, скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2022 у справі № 522/1424/22 та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.
01.11.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволені позову, з огляду на наступне. Так, постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.12.2020 у справі № 947/34187/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 420,40 грн. 04.06.2021 постановою Одеського апеляційного суду постанову Київського районного суду м. Одеси від 22.12.2020 у справі № 947/34187/20 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення. Окрім того, наданий МТСБУ звіт, яким визначено вартість відновлювального ремонту не є належним та допустимим доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту. Таким чином, вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування та стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 75 669,05 грн понесених витрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
09.02.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.
09.02.2023 до суду від відповідача надійшла заява, у якій він просить суд здійснити розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2020 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI PAJERO SPORT» д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Середньфонтанська, біля буд. 32 не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення із транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, 09.11.2020 ОСОБА_2 звернувся в порядку передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до МТСБУ із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та надав усі необхідні документи.
16.12.2020 постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20925/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно зі ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до ч. 2.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до звіту ТОВ «АВТО ОДЕКС» від 18.11.2020 № 18-11/20 вартість відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складників, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді становить 81 317,90 грн.
Завдану шкоду відповідачем не було відшкодовано, у зв'язку з чим ОСОБА_2 20.11.2020 звернувся до МТСБУ з відповідною заявою про відшкодування шкоди.
Відповідно до п. 41.1 п.п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
25.01.2021 позивач керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняв рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 у розмірі 74 223,85 грн та здійснив їх виплату заявнику, що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2021 № 689210. Окрім того, МТСБУ сплатило ТОВ «АВТО ОДЕКС» за надані послуги аварійного комісара у розмірі 1 445,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2021 № 434480.
04.11.2021 МТСБУ надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо добровільного відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, яку останнім було залишено без відповіді та без задоволення.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 124 КУпАП встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20925/20 від 16.12.2020, яку не було оскаржено до суду апеляційної інстанції, а тому посилання відповідача на те, що 04.06.2021 постановою Одеського апеляційного суду було скасовано постанову Київського районного суду м. Одеси від 22.12.2020 у справі № 947/34187/20, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, не спростовують його вину у вчиненому правопорушенні за ст. 124 КУпАП, внаслідок якого і виникла дорожньо-транспортна пригода, якою було завдано шкоди її учасникам.
Щодо посилання відповідача на те, що наданий позивачем звіт ТОВ «АВТО ОДЕКС» від 18.11.2020 № 18-11/20 щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 є неналежним на не допустимим доказом, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує проведені процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Таким чином, експерт зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт.
Враховуючи вищезазначене, на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 727/5361/17-ц.
Судом встановлено, що звіт № 18-11/20 складений оцінювачем ОСОБА_3 , який має сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача згідно із ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача для проведення оцінки майна та дозволяє здійснювати таку оцінку.
Окремо суд зазначає, що будь-яких інших розрахунків завданої шкоди матеріали справи не містять, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи сторонами не заявлялось.
Разом з тим, згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Суд позбавлений права збирати докази за власною ініціативою, оскільки обов'язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Разом з тим, спростування підстав позову покладається саме на відповідача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності згідно ст. 12 ЦПК України.
У справах про стягнення шкоди, спричиненої автомобілю постраждалої особи внаслідок ДТП саме на позивача закон покладає обов'язок довести факт існування самої шкоди та її розмір належними та допустимими доказами. Позивач надав ці докази, зокрема у вигляді звіту оцінки майна на підтвердження своїх позовних вимог, що не було спростовано відповідачем у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами підтверджено заявлені ним вимоги, а відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано розмір нанесеної ним майнової шкоди в результаті ДТП, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 481,00 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) 75 669,05 грн понесених витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 22.02.2023.
Суддя І.А. Павлик