Ухвала
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 461/1222/21
провадження № 61-12294ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,
25 листопада 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови апеляційного суду заявник отримав 26 жовтня 2022 року.
Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що єдиним джерелом його доходів була заробітна плата, якої він позбавлений у зв'язку з оскаржуваним звільненням, що не дозволяє сплатити їй суму судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року визнано підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними; у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків, зокрема для надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав, належних доказів сплати судового збору у розмірі 2 000,00 грн, нової редакції касаційної скарги із зазначенням та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: доказ сплати судового збору у розмірі 2 000,00 грн, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та нову редакцію касаційної скарги.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, без посилання на конкретну норму права.
Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19 зробив правовий висновок про те, що у випадку касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі має бути зазначено норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, мав викласти належне обґрунтування такої підстави касаційного оскарження судового рішення.
Відтак, посилання ОСОБА_1 на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не можна визнати належним, оскільки саме по собі посилання на згаданий пункт без належного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного оскарження.
Посилання заявника у касаційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 3-425/2018 (6960/18) не є підставою для відкриття касаційної провадження у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням наступного.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд виходить з того, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У решті зміст нової редакції касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.
У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга у новій редакції не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Відтак, оскільки заявником недоліки касаційної скарги не усунуто у повному обсязі, тому існують підстави для повернення касаційної скарги.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков