Ухвала
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 951/128/22
провадження № 61-2133ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення моральної шкоди,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення моральної шкоди, в якому просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради № 03-к від 13 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера групи централізованої бухгалтерії Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 14 січня 2022 року; поновити її на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 15 січня 2022 року по день ухвалення судом рішення у справі; стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу за період часу з 14 квітня 2021 року до 14 січня 2022 року, що підлягала виплаті у день звільнення - 14 січня 2022 року; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області від 13 січня 2022 року № 03-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти, культури, молоді і спорту Козівської селищної ради Тернопільської області.
Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57 737,66 грн, за вирахуванням податків і зборів.
Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6 500 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2022 року стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на користь держави судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.
Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 806,33 грн.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області залишено без задоволення, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року - без змін.
У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області 57 737,66 грн, виплачених їй на підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року як середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області 6 500 грн, виплачених їй на підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року як відшкодування моральної шкоди.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684 грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі, що узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).
Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн * 100 = 268 400 грн).
Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.
Крім того, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки Відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнення моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Д. Д. Луспеник