Ухвала
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 705/4489/20
провадження № 61-2214ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив стягнутиз Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, на свою користь 5 630 000 грн відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду в сумі 900 000 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року залишено без змін.
17 лютого 2023 року до Верховного Суду, через систему «Електронний Суд», направлена касаційна скарга Державної казначейської служби України
на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня
2023 року (надійшла до суду 17 лютого 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У змісті касаційної скарги Державна казначейська служба України
порушує питання про відстрочення сплати судового збору. Посилається на необхідність забезпечення передусім обслуговування доходів та інших надходжень державного і місцевого бюджетів, розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, інших клієнтів, тощо.
Посилається на зміст підпункту 3 пункту 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, відповідно до змісту якого видатки зі сплати судового збору відносяться до третьої черги платежів за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
Відповідно, у зв'язку з неможливістю своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги, заявник просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення постанови за результатами касаційного перегляду справи.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вирішуючи клопотання Державної казначейської служби України про відстрочення сплати судового збору, суд урахував, що заявник не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та не надав жодних доказів на підтвердження неможливості його сплати.
При цьому обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації
з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі
№ 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зробила правовий висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи),
а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому клопотання Державної казначейської служби про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 102 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового
збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року
у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Державна казначейська служба України оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог в розмірі 900 000 грн.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 14 400 грн ((900 000 х 1%) х 200%) х 0,8)).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6,
8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року
та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць