Справа № 128/1691/22
Провадження № 22-ц/801/325/2023
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Копаничук С. Г.
16 лютого 2023 рокуСправа № 128/1691/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.
за участю секретаря Михайленко А.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Якушинецької сільської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.11.2022, повний текст якого виготовлений 29.11.2022, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Бондаренко О.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико - санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико - санітарної допомоги» (далі - КНП «ЯЦПМСД») про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказала, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 01.01.2011року, займала посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини.
08.02.2022 відповідач повідомив її про майбутнє звільнення, при цьому будь-якої іншої роботи на цьому підприємстві їй не запропонував.
Наказом №48-кр/тр від 07.04.2022 року її було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КзПП України. Того ж дня вона ознайомилась із вказаним наказом.
Вважає вказане звільнення незаконним, оскільки відповідач недотримався вимог законодавства щодо її переважного права на залишення на роботі ,як працівника із безперервним трудовим стажем 11 років і 3 місяці, що значно перевищував безперервний трудовий стаж інших працівників, які займали аналогічні посади на підприємстві. Крім того, відповідач не врахував, що до настання пенсійного віку їй залишилось менше ніж три роки, що на підставі п. 10 ч. 2 ст. 42 КЗпП також є перевагою для залишення її на роботі.
Враховуючи вищевикладене, просила суд скасувати наказ №48-кр/тр від 07.04.2022 про її звільнення з роботи; поновити її на роботі на посаді сестри медичної загальної практики - сімейної медицини КНП «ЯЦПМСД»; стягнути з КНП «ЯЦПМСД» на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту її звільнення до моменту поновлення на роботі.
Відповідач просив застосувати до вимог позивача строк давності на звернення до суду .
Рішенням Вінницького районного суду від 28.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Вказала, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, оскільки не врахував її переважне право на залишення на роботі, в зв'язку із значним безперервним трудовим стажем в порівняні із іншими працівниками, які займали аналогічні посади. Крім того, суд не взяв до уваги, що на день звільнення їй залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, що, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 42 КзПП України, також надає їй переважне право на залишення на роботі. Висновок суду про своєчасне її попередження про майбутнє звільнення є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення її про звільнення з дотриманням 2-ох місячного строку.
У відзиві на апеляційну скаргу КНП «ЯЦПМСД» вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до змісту ч.ч.1,4 ст.265 ЦПК рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема ,мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції встановив, що починаючи з 01.01.2011 ОСОБА_1 займала посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини в КНП «Якушинецький центр первинної медико - санітарної допомоги» ( а.с. 18 - 20).
Листом від 18.01.2022 КНП «ЯЦПМСД» повідомило первинну профспілкову організацію про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників, зокрема, трьох посад сестри медичної загальної практики сімейної медицини (а.с. 38).
Наказом №28-к/тр від 08.02.2022 року «Про попередження про заплановане звільнення» , в зв'язку з змінами в структурі підприємства для забезпечення відповідної чисельності штату працівників, відповідно до п.3 ст. 64 ГК України, статуту КНП «ЯЦПМСД», ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення 07.04.2022 року за п. 1 с. 40 КЗпП України (а.с.34).
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилась під підпис (а.с. 33).
Повідомленням щодо вакантних посад в КНП «ЯЦПМСД», ОСОБА_1 було запропоновано переведення на 1,0 посаду сестри медичної сімейної медицини в Агрономічний АЗПСМ з посадовим окладом 6500 грн або на 0,5 посади сестри медичної фельдшерського пункту с. Медвеже Вушко з посадовим окладом 3250 грн (а.с. 35)
Пропозицією відповідача щодо вакантних посад ОСОБА_1 не скористалась, від ознайомлення та підпису з вищевказаним повідомленням відмовилась, про що складено акт від 22.02.2022 (а.с. 36).
Наказом №48-кр/тр від 07.04.2022 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КзПП України з 07.04.2022 з компенсацією відпусток: щорічної основної відпустки у розмірі 6 невикористаних календарних днів; додаткової відпустки у розмірі 3 невикористаних календарних днів, надано вихідну допомогу у розмірі місячного посадового окладу (а.с.32).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що звільнення позивача відбулось без порушення трудового законодавства, оскільки у відповідача відбулось скорочення чисельності штату працівників, що призвело до скорочення посади, яку займала позивач; остання попереджалася про наступне вивільнення за два місяці; з моменту попередження та до дати звільнення у відповідача були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу за її кваліфікацією та освітнім рівнем.
Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі ,суд першої інстанції хоча і навів встановлені ним обставини справи та норми закону ,проте не надав належної мотивованої оцінки саме наведеним позивачем підставам позовних вимог у цій справі, не обговорив наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, поклавши в основу своїх висновків про відмову у задоволенні позовних вимог лише загальну констатацію вимоги трудового законодавства щодо своєчасного повідомлення позивача про звільнення та виконання відповідачем обов'язку з її працевлаштування.
Однак, без дослідження і з'ясування обставин наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу ,а ці обставини підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.
Апеляційним судом встановлено що, 01.01.2011 року ОСОБА_1 була призначена на посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини в КЗ «Вінницький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги».
Наказом №7 від 09.01.2020 року вона була переведена на посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини Якушинецької амбулаторії ЗПСМ (а.с. 19)
Рішенням 10 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради №415 від 30.07.2021 було затверджено статут КНП «ЯЦПМСД» та прийнято майно, що перебувало на балансі КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради у комунальну власність Якушинецької територіальної громади. Змінено назву КНП «Вінницький центр первинної медико-санітарної допомоги» Вінницької міської ради на КНП «Якушинецький центр первинної медико - санітарної допомоги» (а.с. 79-80).
Наказом КНП «ЯЦПМСД» №28-к/тр від 08.02.2022 року «Про попередження про заплановане звільнення» , в зв'язку з змінами в структурі підприємства для забезпечення відповідної чисельності штату працівників, відповідно до п.3 ст. 64 ГК України, статуту КНП «ЯЦПМСД», сестру медичну загальної практики сімейної медицини ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення 07.04.2022 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.34).
Із вищевказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис (а.с. 33).
Також, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади, зокрема, переведення її на 0,5 посади сестри медичної фельдшерського пункту с. Медвеже Вушко з посадовим окладом 3250 грн або на 1,0 посаду сестри медичної сімейної медицини в Агрономічний АЗПСМ з посадовим окладом 6500 грн (а.с. 35).
Від ознайомлення та підпису у повідомленні щодо вакантних посад ОСОБА_1 відмовилась (а.с.36).
Наказом КНП «ЯЦПМСД» №35-к/тр від 12.02.2022 року, введено до штатного розпису цього підприємства, одну ставку сестри медичної Якушинецької амбулаторії ЗПСМ (а.с.61).
З штатного розпису КНП «ЯЦПМСД» від 22.02.2022 року вбачається, що станом на 22.02.2022 у Якушинецькій амбулаторії ЗПСМ було сім посад сестри медичної загальної практики сімейної посади (а.с. 64).
Станом на 01.04.2022 року безперервний трудовий стаж ОСОБА_1 становив 11 років і 3 місяці ( а.с. 12).
Наказом №48-кр/тр від 07.04.2022 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КзПП України з 07.04.2022 з компенсацією відпусток: щорічної основної відпустки у розмірі 6 невикористаних календарних днів; додаткової відпустки у розмірі 3 невикористаних календарних днів, надано вихідну допомогу у розмірі місячного посадового окладу (а.с.32).
Наказом №51-к/тр від 08.04.2022 було затверджено та введено в дію новий штатний розпис КНП «ЯЦПМСД» з 08.04.2022 (а.с.97), відповідно до якого у Якушинецькій амбулаторії ЗПСМ залишилось три посади сестри медичної загальної практики сімейної посади (а.с. 40).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.
Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).
Згідно із ст.42 цього Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Положення ст. 42 КЗпП не встановлюють підстави для звільнення, а на відміну від п. 1 ч. 1 ст. 40 цього кодексу, визначають підстави для залишення працівників на роботі під час їх звільнення у зв'язку із наявністю у них переважного права на таке залишення. При цьому застосування положень ст. 42 КЗпП можливе серед працівників, які займають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
До такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний суд у постановах від 27.03.2019 у справі №756/5243/17; від 12.08.2020 у справі №753/3889/17.
Як вбачається із наданих відповідачем штатних розписів, станом на 22.02.2022 у Якушинецькій амбулаторії ЗПСМ було сім посад сестри медичної загальної практики сімейної посади, з яких, внаслідок проведеного на підприємстві скорочення штату працівників, станом на 08.04.2022 року залишилось лише три.
Тобто, вирішуючи питання стосовно звільнення позивача і залишення на зазначених аналогічних посадах інших працівників, відповідач повинен був з'ясувати наявність у кожного із них обставин переважного права на залишення на роботі - більш високої кваліфікацієї і продуктивності праці, а за рівних цих умов - тривалого безперервного стажу роботи на даному підприємстві, в установі, організації та наявності менше трьох років до настання пенсійного віку.
Однак, доказів того, що адміністрація і профспілки підприємства, вирішуючи питання вивільнення позивача за скороченням штату, досліджували наявність у неї переважного права ,аналізуючи та порівнюючи документи про її вік та тривалість безперервного трудового стажу із показниками інших працівників на аналогічних посадах , дійшли висновку про відсутність у неї такого права, відповідач суду не надав. .
При цьому, як вбачається із матеріалів справи станом на день звільнення ОСОБА_1 виповнилось 58 років і їй залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; її безперервний трудовий стаж на даному підприємстві складав 11 років і 3 місяці (а.с.12), що свідчить про можливу наявність у неї переважного права відповідно до п.п. 3,10 ст. 42 КЗпП України на залишення на роботі.
На підставі викладеного колегія суддів вважає ,що оскільки відповідач не надав доказів вирішення ним питання щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі , відповідач порушив статтю 42 КЗпП України і порядок звільнення працівника за скороченням штату, на що не звернув увагу суд першої інстанції і безпідставно дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем вимог трудового законодавства і відмову у задоволенні позову з цієї підстави .
Оскільки при звільненні ОСОБА_1 за скороченням штату був порушений порядок її вивільнення, колегія суддів вважає, що звільнення позивача є незаконним ,що порушує її трудові права, які підлягали б поновленню.
Разом із тим, відповідно до ст. 233 КзПП України ( у редакції, чинній як на день звільнення позивача, так і на час її звернення до суду з даним позовом) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, зокрема, у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може їх поновити . Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
До такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний суд у постанові від 05.07.2017 у справі №758/9773/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено з роботи наказом 48-кр/тр від 07.04.2022 року і позивач ознайомилась із зазначеним наказом того ж дня , а з даною позовною заявою вона звернулась до суду лише 16.08.2022 року, тобто з пропуском, визначеного ч. 1 ст. 233 КзПП України, строку.
При цьому, позивач клопотання до суду про поновлення строку звернення її до суду не заявляла і причини поважності його пропуску не зазначала .
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду за поновленням порушеного трудового права і відсутність клопотань про його поновлення , колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у задоволенні позову необхідно відмовити за пропуском строку давності на звернення до суду .
Враховуючи викладене , доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу , а постановляючи рішення суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції дійсним обставинам справи і порушив норми матеріального і процесуального права , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав - пропуску позивачем встановленого ч. 1 ст. 233 КзПП України строку на звернення до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382,384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.11.2022 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Якушинецький центр первинної медико - санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Головуючий : Копаничук С.Г.
Судді: Медвецький С.К.
Оніщук В.В.