Справа № 127/19826/22
Провадження № 22-ц/801/545/2023
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач:Сопрун В. В.
22 лютого 2023 рокуСправа № 127/19826/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника Огородника О.М. , представника відповідача Кріпак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/19826/22 запозовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання до вчинення дій,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Огородника Олега Миколайовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року, яке ухвалене суддею Шаміною Ю.А. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 26 січня 2023 року,
В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання до вчинення дій, мотивуючи його тим, що вона є інвалідом з 1994 року, а інвалідом 2 групи - з 07 квітня 2010 року, безстроково, проведено 2 операції (тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів), проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» №2832 від 09 грудня 2010 року вирішено у зв'язку з закінченням роботи приймальної комісії затвердити реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , квартиронаймача ОСОБА_3 загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м.
Крім того, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» №28 від 12 січня 2011 року вирішено оформити право приватної (спільної) власності на квартири з безоплатною передачею у власність громадян: по АДРЕСА_3 , що складається з 1 кімнати, загальною площею 48,7 кв.м. при нормі 31,0 кв.м, з відновною вартістю 8 грн 77 коп., згідно з розрахунком передати ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 2002 року.
Відповідно до акту №506м від 24 червня 2022 року, вбачається, що з виходом на місце комісії МКП УК Київська, встановлено, що на другому поверсі І під'їзду здійснена добудова до кв. АДРЕСА_2 , яка перешкоджає користуватись ліфтом.
Зазначеними рішеннями відповідача були створені перешкоди в користуванні ліфтом, позивач не може піднятись до другого поверху на якому розташована її квартира та спуститися з нього до низу, чим порушуються права на вільне пересування та користування житлом. Згоду на перепланування квартири АДРЕСА_2 позивач не надавала.
Внаслідок тривалого ходіння позивачем по сходах на другий поверх, до своєї квартири, руйнуються ендопротези, опухають колінні суглоби в них та поясничному відділі хребта, посилюються біль, як наслідок у позивача погіршується сон, виникає дратівливість, погіршується апетит, виникає депресивний стан. Позивач несе додаткові витрати на придбання ліків, унеможливлює дотримання рекомендацій лікаря в частині частих підйомів по сходах з метою продовження строку служби ендопротезів. Тому відсутність доступу до ліфтів обмежує позивача в перебуванні на свіжому повітрі, в спілкуванні з друзями та забезпечення себе необхідними товарами для життя.
Крім того, позивачу доводилось протягом 10 років захищати свої права у судах різних інстанцій, а також звертатися неодноразово до відповідача, оскільки позивач перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, надати інше житло, однак ні суди, а ні відповідач права позивача не захистив.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем при прийнятті вищезгаданих рішень завдано позивачу моральної шкоди, приниженні її честі та гідності та страждань що полягає у складностях пересуванні та користуванні ліфтом та своїм майном, зокрема квартирою. Протягом тривалого часу позивач у зв'язку із прийняттям протиправних рішень відповідачем, які порушують права позивача, яка близько 10 років змушена захищати їх у різних інстанціях, судових інстанціях, що спричиняє для останньої больові шоки при надмірній ходьбі на протезах, через що тривалий час позивач не може вночі спокійно спати, постійно підвищувався артеріальний тиск, були постійні головні болі, запаморочення, нудота, оніміння та слабкість в кінцівках, після чого необхідно було звертатись за медичною допомогою. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала до всього нервово відноситися.
Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди відповідачем має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачу та втрати, пов'язані з відновленням позивача психічного стану, відпочинком від всього, що сталося з нею. Розмір душевних страждань позивач оцінює в розмірі 5000000 грн, яку вона просила стягнути з відповідача на свою користь. Також, просить зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради Вінницької області проводити подальше лікування та заміну ендопротезування ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету Вінницької міської ради Вінницької області.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Огородник О.М. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, не надано належним чином оцінку доказам наявних в матеріалах справи, порушено право на справедливий суд. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем завдано позивачу моральної шкоди, принижено її честь, гідність, а також завдано страждань, які полягають у складнощах пересування та користування ліфтом.
У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Вінницької міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про спричинення їй моральної шкоди з боку відповідача, та не встановлено причино-наслідкового зв'язку між прийнятими рішеннями та завданою їй моральною шкодою.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради «про затвердження актів приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» №2832 від 09 грудня 2010 року виконком міської ради вирішив затвердити реконструкцію квартири АДРЕСА_2 квартиронаймача ОСОБА_3 загальною площею 48,7кв.м. житловою площею 13,0 кв.м. (а.с.7).
Згідно з витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» №28 від 12 січня 2011 року виконком міської ради вирішив оформити право приватної (спільної) власності на квартири з безоплатною передачею у власність громадян по АДРЕСА_3 , що складається з 1 кімнати, загальною площею 48,7 кв.м., при нормі 31,0 кв.м., з відповідною вартістю 8 грн 77 коп., згідно з розрахунком передати ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 2002 року (а.с.8).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року у справі №127/22622/16-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо поліпшення житлових умов позивача та про зобов'язання відповідача надати позивачу благоустроєну квартиру (а.с.9 - 13).
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року залишено без змін (а.с.14 - 17).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2017 року залишено без змін (а.с.18 - 20).
Згідно довідки №482857 від 31 грудня 2009 року виданої Інститутом травматології та ортопедії позивач прооперована тотальне єндопротезування тазобедреного сустава, що також підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №482857 від 02 квітня 2010 року (а.с.45, 46).
Відповідно до акту №506м від 24 червня 2022 року вбачається, що з виходом на місце комісії МКП «УК «Київська» встановлено, що на другому поверсі І під'їзду здійснена добудова до кв. АДРЕСА_2 , яка перешкоджає користуватись ліфтом (а.с.47).
Згідно виписки №9732 від 23 червня 2016 року встановлено, що позивач, отримала забій правого кулькового суглобу. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 03.08.2020 діагноз у позивача - забій пальця стопи без ушкодження нігтьової пластини. Обставина травми: вдарилась пальцем об сходи (а.с.48).
Згідно медичного висновку 15 липня 2013 року позивач хворіє на психічне захворювання (а.с.49).
Відповідно до виписки із медичної карти від 15 лютого 2022 року вбачається, що позивач має діагноз: дифузний остехондроз хребта із стійким больовим синдромом, правобічний плече-лопатковий периартріт. Стан після протезування кульшових суглобів (2009-2010 роки) вроджена дисплазія. Гіпертонічна хвороба II стадії (а.с.50). Також, вказаний діагноз підтверджується випискою із медичної карти позивача від 20 липня 2022 року (а.с.51).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Виконкому міської ради «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» №2832 від 09 грудня 2010 року та рішенням «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» №28 від 12 січня 2011 року їй були створенні перешкоди в користуванні ліфтом, оскільки позивач не може піднятися до другого поверху на якому розташована її квартира та спуститися з другого поверху донизу, чим порушуються права позивача на вільне пересування та користування житлом, та завдано моральну шкоду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.
Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність будь-якого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316св21) зазначено, що: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (винесення рішення) відповідача та моральною шкодою.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи перешкоди у доступі до ліфта у будинку де проживає позивач, були спричинені самовільним переплануванням та зайняттям місця загального користування наймачем квартири №37 - ОСОБА_3 , зазначені обставини встановлені у справі №127/27333/16-ц.
Крім того, вчинення такого перепланування ОСОБА_3 підтверджується постановою адміністративної комісії Замостянської районної адміністрації Вінницької міської ради від 10 березня 2010 року, згідно якої ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності, шляхом накладення штрафу.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння їй шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між діями Виконавчого комітету Вінницької міської ради та настанням шкоди.
Щодо зобов'язання виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області проводити подальше лікування та заміну ендопротезування ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету Вінницької міської ради Вінницької області, то така вимога є безпідставною, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огородника Олега Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2023 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Міхасішин І.В.