Ухвала від 20.02.2023 по справі 914/2441/15

УХВАЛА

20 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2441/15 (459/143/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , с. Гірник Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від13.09.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023

у справі №914/2441/15 (459/143/20)

за позовом: ОСОБА_1 , с. Гірник Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Сокальського району Львівської області

про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності; скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди

у межах справи № 914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", с.Сілець Сокальського району Львівської області,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі №914/2441/15 (459/143/20) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу № 30 від 10.12.2019 про оголошення догани; визнання незаконним та скасування наказу № 4-к від 02.01.2020 про припинення трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпПУ; поновлення на роботі охоронником служби охорони; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі №914/2441/15 (459/143/20).

До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги та скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20) та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.02.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі, є зокрема вимога про стягнення 274988,56 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральна шкода), а тому, судовий збір за подання даної касаційної скарги на вказане судове рішення становить 8 249,65 грн (4124,83 *200%).

До касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20), натомість заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на зазначені вище судові рішення, яке скаржник обґрунтовує складним матеріальним станом та посилається на п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що оскільки розмір судового збору за подачу касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, відтак існують законні підстави для звільнення від сплаті судового збору за подачу касаційної скарги. На підтвердження зазначеного надає копію роздруківки відомостей з Держаного реєстр фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік від 24.01.2023 № 1313-23-00107, відповідно до якої з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2022 інформація про доходи відсутня, та зазначає, що інформація за 4 квартал 2022 буде надана лише після 20-го лютого 2023, разом з тим, скаржник зазначає, що і за 4 квартал у нього теж не було жодних доходів, відтак він не має можливості сплатити судовий збір навіть у випадку відстрочення сплати судового збору до вирішення справи в касаційній інстанції. Крім того, скаржник зазначає, що він не спроможний заплатити судовий збір, оскільки його доходи мінімальні та мізерні, а враховуючи воєнний стан, ріст цін на продукти харчування, придбання їжі та ліків то дана обставина обмежує його можливість заплатити судовий збір та є для нього надмірним тягарем.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Особа, яка заявляє клопотання звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, надана скаржником роздруківка відомостей з Держаного реєстр фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік від 24.01.2023 № 1313-23-00107 на підтвердження скрутного матеріального стану не може повністю та достовірно відображати розмір всіх доходів скаржника за попередній календарний рік, і констатувати той факт, що їх сукупність не перевищує 5% від розміру судового збору. Адже наведені доводи та надані документи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан скаржника та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір та не дають змоги в повній мірі оцінити його майновий стан.

Верховний Суд наголошує, що цей документ інформує лише про те, що скаржник не отримував дохід у 2022 році, з яких би нараховувалися податки. Проте цих документів недостатньо для аргументованого висновку щодо визнання та визначення майнового стану скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. Разом з цим, з документа також не можна визначити, що у скаржника відсутні інші доходи, які за 2022 рік з тих чи інших підстав були б ним отримані.

Верховний Суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо, проте Скаржник таких доказів не надав.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2022 році інших видів доходів.

У зв'язку з викладеним, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Оскільки скаржником до касаційної скарги не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то така касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі ч.2 ст. 292 ГПК України.

Таким чином, Суд зазначає, що ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20) та надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 8 249,65 грн або надати належні докази (документи), що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

При цьому, суд звертає увагу Скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20).

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20) залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- подати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 914/2441/15 (459/143/20) в сумі 8 249,65 грн або надати належні докази (документи), що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік