Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
20.02.2023м. ХарківСправа № 922/1382/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Шевченко А.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Шемаєв В.В., свідоцтво серія ЗП № 002173 від 16.05.19, довіреність № 01-23/50 від 02.01.2023.
відповідача: не з'явився,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», Харківська область, місто Лозова,
про стягнення коштів, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01 травня 2019 року за період з січня 2022 по червень 2022 року у загальному розмірі 19 146 699,54 грн. з них: 19 125 470,00 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 18 460,44 грн. - пеня, 2 769,10 грн. - 3% річних.
30 серпня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: доказів направлення на адресу відповідача: 64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Свободи, 24 позовної заяви вих. № 23/740 від 19 серпня 2022 року разом з додатками. 03 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1382/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, почато у справі № 922/1382/22 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 09 січня 2023 року протокольною ухвалою господарського суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До суду поштовою установою було повернуто судову кореспонденцію із відміткою по даті складання 13 жовтня 2022 року щодо причин невручення судової кореспонденції: «адресат відсутній за вказаною адресою» (трек-номер 6102271488423). Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, відповідач мав можливість скористатися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву до 28 жовтня 2022 року (включно).
У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження Відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом було всіма можливими заходами здійснено з'ясування і офіційної електронної адреси відповідача, зокрема протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2022 року було зобов'язано позивача надати ці відомості задля можливості скерувати поштову кореспонденцію на офіційну електронну адресу відповідача.
Також, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64//2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-іХ від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2500-IX від 15 серпня 2022 року затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2738-IX від 16 листопада 2022 року затверджено Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі. Крім того, в період з 25 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року суддя-доповідач по справі - Калініченко Н.В. перебувала у щорічній відпустці.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, необхідністю з'ясування офіційної електронної адреси відповідача, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177, 195 Господарського процесуального кодексу України, який в даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
У позовній заяві зазначено, що у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП № 505 від 19 червня 2018 року. Позивач, як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі - «Правила»), затвердженими постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №312 (надалі - «Постанова») та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу. Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: www.zbutenergo.kharkov.ua. Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що відповідачем було надано підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 4/32, фактично споживалась електрична енергія - договір про постачання електричної енергії споживачу №70726 від 01 травня 2019 року (надалі - «Договір») вважається укладеним. 03 травня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 70726 з 01 травня 2019 про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО). З 01 грудня 2020 року було змінено на Комерційну пропозицію № 3 Ф-Р. Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальник має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції. Пунктом 5 Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплаченим протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Як вказує позивач, згідно з переданими оператором системи розподілу даними позивач для відповідача сформував рахунки за період з грудня 2021 року по травень 2022 року. Окремо, позивач зауважує, що предметом цього розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року, а інші періоди вказані для пояснення нарахування пені та штрафних санкцій, а всього заборгованість за спожиту електричну енергію за січень-червень 2022 складає 19 125 470,00 грн. Позивач вказує, що він, як постачальник, виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, але відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з пені та 3% річних, яка станом на 01 липня 2021 року складає 21 229,54 грн., з яких: 18 460,44 грн. - пеня, 2769,10 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
ВІДНОСНО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ЗАБОРГОВАНОСТІ ВІДПОВІДАЧА ЗА ДОГОВОРОМ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п. 1.1.1. Правил зазначається, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Згідно з п. 10 Постанови № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу. У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - AT "Харківобленерго".
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданої відповідачем заяви-приєднання Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01 травня 2019 року на умовах комерційної пропозиції постачальника № 4/32. Також, до заяви-приєднання до договору відповідачем надано інформацію щодо об'єктів споживача, що викладений у вигляді табличного переліку об'єктів. При цьому, сторонами було укладено додаткову угоду від 03 травня 2019 року до договору. Відповідно до п. 1.1. цієї додаткової угоди з метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу, сторони домовились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (надалі - «Система ЕДО»). В подальшому, що підтверджується позивачем, з 01 грудня 2020 року сторонами було змінено комерційну пропозицію з № 4/32 на № 3 Ф-Р.
Таким чином, подальший аналіз взаємовідносин між сторонами має бути здійснений на підставі: 1) договору про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01 травня 2019 року; 2) додаткової угоди від 03 травня 2019 року до договору; 3) Комерційної пропозиції № 4/32 (в період з 01 травня 2019 року по 30 листопада 2020 року); 4) Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р (в період з 01 грудня 2020 року).
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Відповідно до п. 5.3. договору інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Відповідно до п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі. Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Як вказано самим позивачем та підтверджено матеріалами справи, предметом судового розгляду відносно основної суми заборгованості є період з січня 2022 року по червень 2022 року. У зв'язку з цим, підлягає застосуванню Комерційна пропозиція № 3 Ф-Р.
Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Відповідно до п. 4.3.3. додаткової угоди від 03 травня 2019 року споживач зобов'язаний протягом одного повного робочого дня після передачі електронного документу, отримати розрахункові документи і повідомлення за допомогою Системи ЕДО.
Позивачем надано разом з позовною заявою рахунки за електричну енергію нараховану за договором в: - грудні 2021 року: до сплати 7 395 949,64 грн. з ПДВ; - січні 2022 року: до сплати 7 927 909,04 грн. з ПДВ; - лютому 2022 року: до сплати 4 904 385,12 грн. з ПДВ; - березні 2022 року: до сплати 2 145 555,84 грн. з ПДВ; - квітні 2022 року: до сплати 1 364 974,28 грн. з ПДВ; - травні 2022 року: до сплати 1 953 229,18 грн. з ПДВ; - червні 2022 року: до сплати 1 529 416,54 грн. з ПДВ. Загальна сума до сплати згідно зазначених рахунків - 19 825 470,00 грн. з ПДВ. Згідно відомостей, що містяться у позовній заяві та наданого розрахунку боргу, відповідачем було частково сплачено заборгованість за січень 2022 року у сумі 700 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 6596 від 13 травня 2022 року на суму 200 000,00 грн. та № 6653 від 01 червня 2022 року на суму 500 000,00 грн., які долучені до матеріалів справи. Станом на день розгляду справи строк для оплати зазначений рахунків згідно з Комерційною пропозицією № 3 Ф-Р є таким, що настав.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати спожитої електричної енергії за період з січня 2022 року по червень 2022 року (включно) у розмірі 19 125 470,00 грн. з ПДВ не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" в частині стягнення з відповідача 19 125 470,00 грн. з ПДВ основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01 травня 2019 року правомірні, обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за період з 01 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 769,10 грн.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:
«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Перевіривши наданий розрахунок, суд прийшов до висновку про те, що він здійснений арифметично вірно. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог в цій частині.
ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ ЗА ДОГОВОРОМ.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції. Як визначено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені. Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції № 3 Ф-Р, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий розрахунок, суд прийшов до висновку про те, що він здійснений арифметично вірно. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, місто Лозова, вулиця Свободи, 24; код ЄДРПОУ: 32565419) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ: 42206328) за договором про постачання електричної енергії споживачу № 70726 від 01 травня 2019 року суму основного боргу у розмірі 19 125 470,00 грн. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «ОЩАДБАНК» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328, 3% річних у розмірі 2 769,10 грн., пеню у розмірі 18 460,44 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 287 200,49 грн. на п/р НОМЕР_2 в філії ХОУ АТ «ОЩАДБАНК», МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "22" лютого 2023 р.
Суддя Н.В. Калініченко