Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16.02.2023м. ХарківСправа № 922/2226/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (вул. Олексія Терьохіна, 8-А, м. Київ, 04080);
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, 2, м. Харків, 61013).
про стягнення коштів у розмірі 1 038 145, 33 грн
за участю представників:
позивача - адвокат Перетятько В.Є.;
відповідача - адвокат Жаворонкова Г.С.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022 в розмірі 1 038 145, 33 грн пені, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов укладеного договору, в частині вчасної оплати за поставлений позивачем природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/2226/22 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.12.2022 о 12:15 год.
20.12.2022 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 16600), в якому відповідач зазначив, що укладаючи договір № 44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022, сторони досягли згоди щодо звільнення сторін від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин та перенесення терміну виконання стороною своїх зобов'язань. В даному випадку, на думку відповідача, має місце обставини непереборної сили, які є загальновідомими та засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та визнані до їх офіційного закінчення надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору виконання, якого настало згідно з умовами договору, і виконання відповідно до якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Органами місцевого самоврядування, харків'ян було звільнено від обов'язку оплачувати комунальні послуги, у зв'язку з чим рівень нарахувань та надходжень коштів на рахунки підприємства значно зменшився більше ніж на 70%. Таким чином, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування вплинули на можливість КП «Харківводоканал» розраховуватись з контрагентами (вчасно). Вищезазначене, за твердженням відповідача, свідчить, що затримка в оплаті не відбулась взагалі у зв'язку з дією форс-мажорних обставин, дія яких не закінчилась. Таким чином, підстави для застосування пені відсутні. Окрім цього, відповідач вказує, що збільшення вартості газу для купівлі позивача не може вважатися збитками позивача внаслідок дій відповідача, адже вартість газу залежить безпосередньо від ринкової вартості, яка також залежить від інфляційних процесів. Крім того, купівля газу за більшою ціною на енергетичному ринку, не означає що прибуток від продажу цього газу у позивача зменшився. КП «Харківводоканал» зазнало та зазнає власних, значних збитків, у зв'язку з неможливістю розраховуватись з контрагентами внаслідок нестачі обігових коштів, пов'язаних з військовими діями та ситуацією в регіоні. Також відповідач зазначає, що наявність судового рішення про стягнення з відповідача суми основної заборгованості не може бути підставою для стягнення пені, адже при розгляді справи № 922/806/22, значна кількість доказів, які надані відповідачем до цього відзиву, були відсутні.
30.12.2022 позивачем надано до господарського суду відповідь на відзив на позов (вх. № 17468), в якій вказує, що судове рішення по справі №922/806/22, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують. Обставини форс-мажору та його вплив на відповідача та обов'язок щодо виконання зобов'язань, що виникли за договором постачання були предметом дослідження у справі № 922/806/22. Позивач вказує, що у відзиві на позов, відповідач стверджує, що рівень оплати за послуги підприємства відповідача зменшився більш ніж на 70%. Проте матеріали справи не містять даних про відкриття рахунків відповідача, відсутня довідка державної податкової служби України про відкриті рахунки відповідача, відсутні банківські виписки, з яких можна було б встановити рух коштів по рахунку, а саме, суми коштів, що надійшли на рахунки відповідача та суми коштів, які були сплачені відповідачем з ідентифікацією призначення платежу. Також позивач зазначає, що відповідач у відзиві вказує, що 03.07.2022 та 08.07.2022 відбулись обстріли території КП «Харківводоканал». Проте, як було встановлено Господарським судом Харківської області в справі №922/806/22, з урахуванням пункту 3 договору заборгованість за лютий 2022 року мала бути сплачена відповідачем до 15.03.2022 (включно), а за березень 2022 року до 15.04.2022 (включно). Позивач також наголошує, що відповідачем у 2022 році була укладена низка договорів з бюджетними організаціями в кількості приблизно 1100 організацій. Ціна договорів, що укладені відповідачем з бюджетними організаціями на надання послуг з водопостачання та водовідведення на 2022 рік становить від 1 000, 00 грн до 4 000 000, 00 грн, що свідчить про наявність можливості у відповідача для розрахунку з позивачем. Таким чином, на думку позивача, з урахуванням вище викладеного, позовні вимоги позивача є співрозмірними сумі боргу та підлягають задоволенню у повному обсязі.
10.01.2023 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив (вх. № 553), які долучено до матеріалів справи.
25.01.2023 відповідачем надано до суду клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені (вх. № 1923), в якому відповідач просить суд зменшити розмірі пені на 99%.
Ухвалою господарського суду від 26.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16 лютого 2023 року о 12:30 год.
У судовому засіданні 16.02.2023, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні судом поданого клопотання про зменшення розміру пені на 99%.
Представник позивача вважає клопотання відповідача необґрунтованим та заперечує проти його задоволення судом.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні у судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 16.02.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Харківводоканал» (відповідач, споживач) 31.01.2022 укладено договір постачання природного газу № 44/1-ПЦ/22. Додатковою угодою №1 від 15.02.2022 сторонами вносилися зміни до договору постачання природного газу №44/1-ПЦ/22.
Згідно пункту 1.1. постачальник зобов'язується поставити споживачу з 31.01.2022 до 31.12.2022. товар: природний газ - код за ДК 021:2015 - 09120000-6 газове паливо (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору №44/1-ПЦ/22, загальний обсяг постачання: 320 тис. м3. Щомісячний обсяг постачання визначається споживачем у графіку постачання.
Згідно пункту 1.3. (у редакції додаткової угоді від 15.02.2022) договору №44/1-ПЦ/22 графік постачання по місячно:
лютий 2022 - в кількості 105 тисяч кубічних метрів;
березень 2022 - в кількості 95 тисяч кубічних метрів;
квітень 2022 - в кількості 16,5 тисяч кубічних метрів;
травень 2022 - в кількості 1,7 тисяч кубічних метрів;
червень 2022 - в кількості 7,5 тисяч кубічних метрів;
липень 2022 - в кількості 9,5 тисяч кубічних метрів;
серпень 2022 - в кількості 8 тисяч кубічних метрів;
вересень 2022 - в кількості 1,3 тисяч кубічних метрів;
жовтень 2022 - в кількості 13,5 тисяч кубічних метрів;
листопад 2022 - в кількості 62,0 тисяч кубічних метрів.
Відповідно до специфікації, в узгодженій редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 природний газ постачається по ціні і в кількості: - з 15.02.2022 по 31.12.2022 в кількості 320 тисяч кубічних метрів на загальну суму 13 706 899, 20 грн з ПДВ.
Згідно розділу 3 договору №44/1-ПЦ/22, постачальник протягом місяця постачання газу надає споживачу рахунки на оплату за подекадне споживання газу до 5, 15, 25 числа місяця постачання газу відповідно кожний, в розмірі 30% вартості замовленого обсягу споживання газу. Споживач оплачує надані рахунки шляхом післяоплати протягом 5 календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ проводиться на підставі належним чином оформленого та підписаного обома сторонами акту приймання-передачі природного газу та остаточного рахунку на оплату за фактично спожитий газ шляхом післяоплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно пункту 2.2. (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2022) договору №44/1-ПЦ/22 ціна за 1000 куб.м газу, з урахування ПДВ складає: 42 834, 06 грн (сорок дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 06 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 7 139, 01 грн (сім тисяч сто тридцять дев'ять грн. 01 коп.).
У лютому 2022 року та березні 2022 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято (спожито) природний газ на суму 5 171 763, 84 грн, що підтверджується, зокрема: актом №9-П від 28.02.2022, згідно якого позивачем поставлено природного газу у загальному обсязі 30,38517 тис. куб.м. на суму 1 301 520, 19 грн та актом №974 від 31.03.2022, згідно якого позивачем поставлено природного газу у загальному обсязі 90,35435 тис. куб.м. на суму 3 870 243, 65 грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками обох сторін без зауважень.
На виконання умов договору в частині остаточних розрахунків, позивачем виставлено відповідачеві рахунки на оплату № 605 від 28.02.2022 на суму 1 301 520,19 грн та № 1219 від 09.04.2022 на суму 3 870 243, 65 грн.
З урахуванням пункту 3 договору заборгованість за лютий 2022 року мала бути сплачена відповідачем до 15.03.2022 (включно), а за березень 2022 року до 15.04.2022 (включно).
Відповідачем заборгованість за поставлений природний газ у сумі 5 171 763,84 грн в строки, обумовлені договором сплачена не була.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 у справі № 922/806/22 стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» 3 661 520, 19 грн за поставлений природний газ в лютому 2022 та березні 2022. Провадження у справі № 922/806/22 в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ в лютому 2022 та березні 2022 у сумі 1 510 243, 65 грн - закрито за відсутністю предмету спору.
Дане рішення суду не було оскаржено відповідачем та набрало чинності.
Звертаючись до Господарського суду Харківської області з даним позовом, позивач просить суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 1 038 145, 33 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов укладеного договору, в частині вчасної оплати за поставлений позивачем природний газ у лютому та березні 2022 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Викладені вище обставини свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу.
У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У рішенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/806/22 встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022 у лютому 2022 року та березні 2022 року поставлено, а відповідачем прийнято (спожито) природний газ на суму 5 171 763, 84 грн, що підтверджується, зокрема: актом №9-П від 28.02.2022, згідно якого позивачем поставлено природний газ у загальному обсязі 30,38517 тис. куб.м. на суму 1 301 520, 19 грн та актом №974 від 31.03.2022, згідно якого позивачем поставлено природного газу в загальному обсязі 90,35435 тис. куб.м. на суму 3 870 243, 65 грн. Факт поставки природного газу, в обсягах, зазначених у вищеперелічених актах у загальній сумі 5 171 763, 84 грн. Відповідачем не проведено розрахунки за поставлений газ у лютому та березні 2022 року за договором в повному обсязі, поставлений природний газ на суму 5 171 763,84 грн. є неоплаченими, доказів оплати природного газу у зазначеній сумі не надано. Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 5 171 763,84 грн, доказів, які б спростовували вказану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав. У зв'язку із встановленим, господарським судом ухвалено рішення про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий у лютому - березні 2022 року природний газ. Дане рішення набрало чинності.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Оскільки на час розгляду справи № 922/2226/22, рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 у справі № 922/806/22 набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 922/806/22.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченою платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022 щодо вчасної сплати за отриманий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1 038 145, 33 грн.
Контррозрахунку суми пені відповідачем суду надано не було.
Розрахунок суми пені, заявлений позивачем до стягнення, перевірено судом.
Отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті за товар у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 1 038 145, 33 грн.
Щодо посилання відповідача на лист ТППУ від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким відповідач підтверджує факт настання форм-мажорних обставин, суд зазначає про таке.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час, як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконання конкретних зобов'язань за договором.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 038 145, 33 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, в обґрунтування якого, зокрема, посилається на те, що Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан. Означені обставини у сукупності, на думку відповідача, є достатніми для зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.
Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку щодо можливості її часткового задоволення, з урахуванням такого.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальності.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:
24.02.2022, в зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Ч. 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Як зазначає відповідач, в обґрунтування поданого клопотання, переліком територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року No 75, що район мешкання Харківської територіальної громади визначений як район проведення бойових дій.
Відповідач - КП «Харківводоканал» зареєстрований та перебуває в Харкові, який на даний момент перебуває під обстрілами, щоденно, неодноразово працює повітряна тривога. На сайті Харківської міської ради, по інформації станом на 18.07.2022 зазначено, що у місті Харкові через безперервні обстріли не працюють близько 90% підприємств. На сьогодні, кошти, які надходять на рахунки підприємства за надані послуги з водопостачання і водовідведення, не забезпечують передбачені тарифом потреби підприємства, необхідні для розрахунку з контрагентами, виконання виробничих планових програм, аварійних робіт, виплати заробітної плати, сплати податків, придбання матеріалів, ПММ та іншого необхідного для забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканцям міста Харкова та області.
Так, станом на 01.12.2022 дебіторська заборгованість споживачів послуг відповідача складає 3 447 035,2 тис грн, у тому числі: населення 1 238 218,9 тис. грн, бюджетні підприємства 20 781,5 тис грн, інші споживачі 2 188 034,8 тис. грн. За результатами господарської діяльності КП «Харківводоканал» за 9 місяців 2022 року валові збитки складають 147 052 тис. гривень порівняно з аналогічним періодом минулого року в якому валовий дохід складав 101 093 тис. грн. Чистий фінансовий результат являє собою збитки у розмірі 105 633 тис. грн.
У наведених умовах КП «Харківводоканал» було вимушено відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинити трудові відносини з 1702 співробітниками підприємства та зосередити обмежені ресурси виключно на забезпечені роботи критичної інфраструктури, виконанні виробничих функцій водовідведення та подачу питної води, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, цілодобове оперативне проведення аварійно-відновлювальних робіт (ліквідацію пошкоджень) на мережах водопостачання та водовідведення, об'єктах критичної інфраструктури, підготовку до експлуатації мереж в осінньо-зимовий період.
Крім того, військові дії завдавали та завдають шкоди трубопроводам, насосним станціям та іншим спорудам, задіяним в технологічному циклі видобування та доставки якісної питної води. Усі зусилля підприємства спрямовані на відновлення систем водопостачання, забезпечення водовідведення стічних вод. КП «Харківводоканал», як об'єкт критичної інфраструктури, незважаючи на складний фінансовий стан, умов роботи, напруги з кадровим складом, умов виконання та характеру аварійних робіт, забезпечує життєдіяльність населення шляхом надання споживачам міста Харкова та населених пунктів Харківської області життєзабезпечуючих послуг водопостачання та водовідведення. Приймаючи до уваги, що підприємство надає загально необхідні для територіальної громади міста послуги, виходячи зі своїх фінансових можливостей, не може зменшувати об'єми послуг, які надаються населенню та суб'єктам господарювання, частково зупиняти виробничі потужності, враховуючи технологічні процеси водопостачання та очищення стічних вод, а отже немає фінансової можливості направляти кошти на додаткові, непередбачені тарифом видатки, в тому числі, у вигляді пені.
Скрутне майнове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням підприємства до стану банкрутства і, як наслідок, до неспроможності КП «Харківводоканал» здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.
Так, КП «Харківводоканал» - є єдиним підприємством водопостачання та водовідведення міста Харкова та ряду населених пунктів Харківської області.
Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного Закону одним із завдань формування і реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є попередження кризових ситуацій, що порушують безпеку основних підприємств критичної інфраструктури.
29.07.2022 Верховною Радою внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон No 2479-IX), якими визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Натомість, підприємства водопостачання та водовідведення на сьогодні не зможуть скористатися змінами до статті 4 Закону No 2479-IX щодо отримання різниці в тарифах, утвореної після 1 червня 2021 року станом на 1 липня 2022 року, так як, відповідно до роз'яснень, наданих Міністерством розвитку громад та території України від 25.08.2022 № 7/10.2/8416-22, необхідних коштів у Державному бюджеті на 2022 рік не передбачено. Таким чином, для водоканалів відсутні компенсаторні механізми стабілізації їх діяльності, на відміну від підприємств теплопостачання, що не сприяє покращенню фінансового становища підприємства.
Суд вказує, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за справою № 907/532/18 від 19.09.2019 встановлює, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що між сторонами даного спору укладено договір про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 по справі № 922/806/22, за яким стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 3 661 520,19 грн та судовий збір у розмірі 77 576,46 грн. Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач щоденно сплачує з 21.11.2022, кожну банківську добу по 50 тис. грн, до повної оплати заборгованості.
Станом на 24.01.2023 залишок заборгованості складає 1 389 096,65 грн, з яких 77 576,46 грн - розмір судового збору. Таким чином, підприємство відповідача добросовісно відноситься до взятих на себе зобов'язань та вживає вичерпних заходів для погашення заборгованості перед позивачем.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, правовий аналіз вище зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору № 44/1-ПЦ/22 від 31.01.2022, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, враховуючи те, що захист критичної інфраструктури, насамперед під час дії військового стану, є складовою частиною забезпечення національної безпеки України, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі розміру пені на 80 %.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення штрафних санкцій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (місцезнаходження: Україна, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2, поштовий індекс 61013; ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (поштовий індекс 04080, місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А; ЄДРПОУ 42468262) пеню у розмірі 207 629, 07 грн, судовий збір у розмірі 15 572,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (поштовий індекс 04080, місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8-А; ЄДРПОУ 42468262);
Відповідач - Комунальне підприємство «Харківводоканал» (місцезнаходження: Україна, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2, поштовий індекс 61013; ЄДРПОУ 03361715).
Повне рішення складено 21.02.2023.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2226/22