вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" січня 2023 р. Справа № 911/1310/21 (911/1624/22)
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши заяву Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (вх. № 11992/22 від 08.09.2022) про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) у справі
за заявою Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро»
про банкрутство
за участю
ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О. - свідоцтво від 31.01.2013 № 40;
представника ініціюючого кредитора: Мочинський А.Р. - адвокат, ордер серії КС № 489242 від 27.04.2021;
встановив:
У квітні 2021 року до Господарського суду Київської області звернулась Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - БЦДСС ІБКІЦБ НААН) із заявою № 2 від 27.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро» (далі - боржник, банкрут, підприємство, ТОВ «СПП-Агро»).
Господарський суд Київської області ухвалою від 26.05.2021 прийняв зазначену заяву до розгляду та призначив підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «СПП-Агро», визнано вимоги БЦДСС ІБКІЦБ НААН до ТОВ «СПП-Агро» у розмірі 4174844,88 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косякевича С.О., вирішено інші процедурні питання у справі.
Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «СПП-Агро» здійснено 10.08.2021, номер публікації якого 67013.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2022 визнано вимоги БЦДСС ІБКІЦБ НААН до ТОВ «СПП-Агро» у розмірі 4251544,88 грн, з яких: 76700,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, 3617333,57 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 557511,31 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 визнано грошові вимоги ТОВ «ФК «Паритет» до ТОВ «СПП-Агро» у сумах: 4540,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 336018025,73 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Київської області від 24.01.2022, зокрема, визнано банкрутом ТОВ «СПП-Агро» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; завершено господарську діяльність ТОВ «СПП-Агро»; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.; повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном припинено.
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України господарський суд здійснив 25.01.2022 (дата публікації - 04.02.2022; номер публікації - 68253).
Через канцелярію суду 06.09.2022 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Косякевич С.О. подав лист від 31.08.2022 № 51-0831/898 щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, у додаток до якого долучив звіт про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможності підприємства ТОВ «СПП-Агро».
Через канцелярію суду 08.09.2022 (вх. № 11992/22) від БЦДСС ІБКІЦБ НААН надійшла заява про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності), у якій заявник просить суд притягнути ОСОБА_1 до солідарної відповідальності у справі про банкрутство ТОВ «СПП-Агро» в порядку та з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності БЦДСС ІБКІЦБ НААН посилається на те, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, не виконав свого обов'язку зі звернення у місячний строк до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри обізнаність керівника боржника про неплатоспроможність боржника. Заявник стверджує, що керівник боржника не вживав заходів щодо виведення боржника з кризового стану або щодо припинення його діяльності в установленому законом порядку.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.10.2022 прийняв зазначену заяву до розгляду із призначенням судового засідання на 14.11.2022.
З метою належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності суд ухвалами від 14.11.2022 та від 05.12.2022 відкладав розгляд заяви.
Через канцелярію суду 03.01.2023 від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О. надійшли пояснення від 30.12.2022 № 51-1230/1292 щодо заяви БЦДСС ІБКІЦБ НААН про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, за змістом яких ліквідатор банкрута підтримує вимоги заяви та вважає, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, допустив порушення вимог частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
У судовому засіданні 09.01.2023 ліквідатор ТОВ «СПП-Агро» арбітражний керуючий Косякевич С.О. та представник БЦДСС ІБКІЦБ НААН підтримали заяву про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності та просили суд її задовольнити.
ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся про розгляд вказаної заяви шляхом направлення копій відповідних ухвал на адресу зареєстрованого місця проживання, жодних пояснень по суті заяви суду не надав, у судові засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали заяви про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності), заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників у справі про банкрутство, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд установив таке.
ТОВ «СПП-Агро» створено 31.03.2010, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний запис № 13451020000000452 про державну реєстрацію створення юридичної особи.
Також, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був керівником банкрута з травня 2019 року до початку процедури ліквідації ТОВ «СПП-Агро». Також ОСОБА_1 входить до переліку бенефеціарів ТОВ «СПП-Агро».
Частинами першою-третьою статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).
Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
До такої відповідальності віднесено солідарну відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано нормами частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначена норма носить імперативний характер та встановлює саме безальтернативний обов'язок звернення до господарського суду на випадок обставин загрози неплатоспроможності, невиконання якого призводить до настання солідарної відповідальності керівника підприємства-боржника за незадоволення вимог кредиторів.
З урахуванням положень частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства до предмета доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення:
- виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов'язку;
- обсягу грошових зобов'язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо правового застосування положень про солідарну відповідальність (викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21) умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Для визначення ознак неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дозволяють кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Для існування загрози неплатоспроможності боржника (за відсутності між ним і кредитором спору про право) Кодекс України з процедур банкрутства не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, зокрема необхідності прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
На підтвердження такого висновку свідчать положення частин другої, третьої та четвертої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
З урахуванням наведеного, обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства місячного строку реалізації обов'язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника (подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
Матеріали справи свідчать про те, що на замовлення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О. незалежний аудитор - приватний аудитор Рябова Н.В. (сертифікат аудитора № 000277, серія А, виданий рішенням АПУ № 12 від 17.02.1994, номер реєстрації в Реєстрі аудиторів - 100244, номер реєстрації в Реєстрі суб'єктів аудиторської діяльності - 4790), провела аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «СПП-Агро» за період з 2019 року по 2021 рік, про що складено звіт від 18.08.2022.
Зміст зазначено звіту свідчить про те, що аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «СПП-Агро» проведено відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361).
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства здійснювався з використанням фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2019, 31.12.2020, 31.12.2021.
Зокрема, з аналізу основних показників, що визначають фінансово-господарський стан підприємства на 31.12.2019 та 31.12.2020 зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність не провадилась, підприємство не одержувало ніяких доходів, фінансовий результат діяльності незначний збиток (1,4 та 1,3 тис. грн відповідно), власний капітал, власні оборотні активи та функціонуючий капітал є величинами від'ємними.
У 2021 році підприємство також не отримувало доходів, фінансовий результат - збиток в сумі 53704,4 тис. грн, що призвело до подальшого зменшення власного капіталу, власних оборотних коштів та функціонуючого капіталу.
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності - характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов'язань за позиковим капіталом (довгострокові і поточні зобов'язання). Граничне значення - 1,5. Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 - становить 0,31 нижче норми, а станом на 31.12.2021 - 0,02 - значне погіршення.
Коефіцієнт покриття - характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов'язань, тобто показує, у якому ступені всі наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Вважається, що цей коефіцієнт повинен перебувати в межах від одиниці до трьох. Перевищення короткострокових активів над зобов'язаннями більш ніж у три рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 становить 0,46 нижче норми, а станом на 31.12.2021 - 0,02 - значне погіршення.
Коефіцієнт швидкої ліквідності - демонструє прогнозні можливості розрахунку за зобов'язаннями за умови сплати дебіторської заборгованості. Вважається більше твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - запаси й витрати майбутніх періодів.
Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 становить 0,46 нижче норми, а станом на 31.12.2021 - 0,02 - значне погіршення.
Всі показники ліквідності протягом 2019 - 2020 років знаходяться нижче нормативних значень, а станом на 31.12.2021 їх значення ще погіршились.
Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним коефіцієнту фінансової автономії. Він характеризує частку залучених коштів у загальній сумі фінансування. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується діленням суми активу на власний капітал підприємства і показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн власного капіталу. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже і втрату фінансової незалежності. Граничне значення - 2.
Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 коефіцієнт фінансової залежності є величиною від'ємною і становить -0,57; станом на 31.12.2021 коефіцієнт фінансової залежності ще погіршився і становить -0,09 - власний капітал є величиною від'ємною, все фінансування відбувається за рахунок залучених коштів.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (коефіцієнт фінансування) - розраховується як відношення позикових коштів до власного капіталу. Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 цей показник є величиною від'ємною і становить -1,57; станом на 31.12.2021 показник ще погіршився і становить -1,09 - власний капітал є величиною від'ємною, підприємство не має власних коштів.
Коефіцієнт Бівера використовується з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу. Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2. Станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 цей показник має значення 0,00 - нижче норми, а станом на 31.12.2021 цей показник має від'ємне значення - 0,1. Це вказує на відсутність обігових коштів для погашення зобов'язань підприємства та відображає відсутність прибутку, який направляється на розвиток виробництва. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг.
Порівнявши дані станом на 31.12.2019 та 31.12.2021 аудитор зробила висновок про те, що практично всі показники, які характеризують ліквідність підприємства протягом всього періоду знаходились нижче норми і на кінець періоду значно погіршились.
Коефіцієнти, що характеризують платоспроможність підприємства (власні оборотні активи та пов'язані з ними показники) були незадовільними станом на 31.12.2019 та погіршились станом на 31.12.2021.
Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства, як станом на 31.12.2019, так і станом на 31.12.2021 мали значення значно нижчі за нормативні, станом на кінець періоду значно погіршились, що вказує на залежність підприємства від позикового капіталу.
Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.
Структура балансу підприємства як станом на 31.12.2019, так і на 31.12.2021 є незадовільною.
Проведений аналіз власного капіталу за даними фінансової звітності підприємства вказує на те, що за період 2019-2021 роки підприємство отримувало збиток. Загальна сума збитків від господарської діяльності становить 53703,1 тис. грн.
Протягом всього періоду власний капітал має від'ємне значення, тобто підприємство не має власного капіталу і відповідно чистих активів і фінансується за рахунок залученого капіталу.
Проаналізувавши стан і причини зменшення дебіторської заборгованості, аудитор прийшла до висновку, що керівництво підприємства не проводило дії, спрямовані на одержання коштів від покупців та інших дебіторів, чим погіршило фінансовий стан підприємства.
Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації) визначено, що від'ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.
Відповідно до Методичних рекомендацій, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
Наведені у Звіті показники свідчать про те, що боржник, починаючи з кінця 2019 року, має ознаки надкритичної неплатоспроможності - коефіцієнт покриття становить 0,46 - менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку.
Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства боржника свідчать, що повний розрахунок з кредиторами є неможливим через надкритичний стан неплатоспроможності товариства та відсутність змоги відновлення платоспроможності.
Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2019 рік залишкова вартість основних засобів ТОВ «СПП-Агро» складала 8,5 тис. грн, в той час як загальний розмір кредиторської заборгованості складав загалом 385295,40 тис. грн.
Слід також зазначити, що згідно з реєстром вимог кредиторів у справі № 911/1310/21 про банкрутство ТОВ «СПП-Агро» (ухвали від 10.01.2022 та від 24.01.2022) підтверджується наявність кредиторської заборгованості боржника. До реєстру вимог кредиторів ТОВ «СПП-Агро» включено: вимоги БЦДСС ІБКІЦБ НААН у розмірі 4251544,88 грн, з яких 4174844,88 грн - виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство; вимоги ТОВ «ФК «Паритет» загалом у сумі 336022565,73 грн, з яких 336018025,73 грн - виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Приписами частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства).
Це, в тому числі, полягає у зобов'язанні керівника на такий випадок вирішити питання щодо необхідності звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство на виконання вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
За правилами частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України, у взаємозв'язку із положеннями статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, свідчить, що керівник боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов'язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів, від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів, введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
Тому, хоча підприємницька діяльність відповідно до статті 42 Господарського кодексу України за своєю суттю є діяльністю на власний ризик, яка не гарантує отримання результату від її здійснення у вигляді прибутку, однак така діяльність передбачає захист від ризиків, пов'язаних з неправомірними діями (бездіяльністю), що порушують нормальний режим господарювання, яким, зокрема, є механізм покладення солідарної відповідальності на керівника боржника як правовий інструмент реалізації принципу на якому ґрунтується законодавство про банкрутство - найбільш повного задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи наведене, керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Об'єктом оцінки суду в цьому випадку є надані керівником докази на підтвердження доведення відсутності своєї вини у недотриманні ним вимог, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент, з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник, з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності, може бути звільненим від солідарної відповідальності.
За цих умов для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника, визначений абзацом першим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов'язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Відповідні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «СПП-Агро» відкрито 09.08.2021 за заявою ініціюючого кредитора БЦДСС ІБКІЦБ НААН, у той же час станом на 31.12.2019 за ТОВ «СПП-Агро» обліковувалась кредиторська заборгованість на суму 385295,40 тис. грн, а проведеним аналізом фінансово-господарського стану ТОВ «СПП-Агро» за період 2019-2021 рр. встановлено ознаки надкритичної неплатоспроможності боржника протягом всього періоду.
Слід зазначити, що як під час процедури розпорядження майном, на запити розпорядника майна, ОСОБА_1 не було надано жодної інформації та копій фінансової звітності боржника, так і під час ліквідаційної процедури керівник не виконав приписи частини другої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства та постанови суду від 24.01.2022.
Така поведінка з боку керівника є недобросовісною та є свідченням приховування неплатоспроможності боржника.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд не знаходить підстав вважати, що керівник боржника не винний у порушенні вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства і що він діяв добросовісно та розумно за обставин, що склалися на підприємстві.
Суд вважає, що ОСОБА_1 найпізніше в період з 31.12.2019 (надкритична неплатоспроможність) по 31.01.2020 (один місяць з виникнення надкритичної неплатоспроможності) був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проте, як вказано вище, провадження у справі про банкрутство боржника відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2021 за заявою БЦДСС ІБКІЦБ НААН, а не за заявою боржника.
З викладеного вище у сукупності можна зробити висновок, що керівник ТОВ «СПП-Агро» Зубок В.Г., не звернувшись самостійно до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства, попри показники фінансової звітності за підсумками 2019 року та існуючу станом на цей час заборгованість перед кредиторами, усвідомлюючи нездатність товариства забезпечити виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, порушив приписи частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України та абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Докази відсутності вини керівника боржника у допущенні такого правопорушення у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав порушеними керівником боржника ТОВ «СПП-Агро» Зубком В.Г. строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника, з огляду на що заява БЦДСС ІБКІЦБ НААН (вх. № 11992/22 від 08.09.2022) про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) підлягає задоволенню.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (вх. № 11992/22 від 08.09.2022) про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності).
2. Визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро».
3. Копії ухвали направити учасникам у справі про банкрутство.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2023.
Суддя О.В. Щоткін