ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2023Справа № 910/10344/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО"
про стягнення 969615,65 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" (далі - відповідач, ТОВ "НВО "СЗХНО") про стягнення 969 615,65 грн на підставі Договору постачання природного газу № 18/05Г від 01.05.2019 (далі - Договір), з яких: 822 809,80 грн прострочена заборгованість (основний борг), 132 807,81 грн інфляційного збільшення, 13 999,04 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати за отриманий у січні та лютому 2022 року природний газ у сумі 820 611,71 грн та за спожиті потужності у лютому 2022 року у сумі 2 198,06 грн, у зв'язку з чим позивач стверджує, що загальна сума простроченої заборгованості відповідача складає 822 809,80 грн.
Позовна заява ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" з доданими до неї документами сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 04.10.2022 за вх. № 10344/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 позовну заяву ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
18.10.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника позивача надійшли пояснення щодо справи з додатками на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 щодо усунення недоліків позовної заяви.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, судом не було встановлено, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки АТ "Оператор газотранспортної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз") та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" ("Оператор ГТС України") щодо однієї із сторін.
Враховуючи наведене та приписи ст. 50 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення вказаних осіб, зазначених позивачем у позовній заяві, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 позовну заяву ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10344/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), витребувано у відповідача в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України:
- оригінали або належним чином засвідчені копії Додаткових угод № 29 від 24.12.2021 та № 30 від 20.01.2022 до Договору постачання природного газу № 18/05Г від 01.05.2019 та Акту-розрахунку компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 28.02.2022, підписаних відповідачем та/або відповідні письмові пояснення щодо підписання/ не підписання відповідачем цих документів;
- письмові заявки відповідача на постачання газу у січні та лютому 2022 року (у разі їх надання позивачу у письмовій формі) або відповідні письмові пояснення щодо надання заявок в іншій формі/ не надання таких заявок, тощо.
16.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення на виконання ухвали суду (сформовані в системі "Електронний суд"), згідно яких відповідач повідомив суд про наступне:
- внаслідок військової агресії рф проти України, відповідач втратив значну частину виробництва та відповідно документації, у зв'язку з чим, на даний час, у відповідача відсутні як оригінал Договору постачання природного газу, так і усі додаткові угоди до нього;
- заявки на постачання газу подавались щомісячно у письмовій формі, однак у відповідача вони відсутні з вищезазначених причин;
- акт розрахунок компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 28.02.2022 між сторонами не укладався.
16.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі "Електронний суд"), відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву необгрунтованою, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на таке:
- саме передбачені Договором акти про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу між відповідачем та оператором ГРМ дозволять встановити фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу за період січень-лютий 2022, а відтак і суму грошового зобов'язання зі сплати за спожитий газ;
- оператор ГРМ (АТ "Луганськгаз") не складав та не направляв відповідачу відповідні акти за період січень та лютий 2022;
- відповідач не мав можливості визначити фактичний обсяг спожитого газу, оскільки територія підприємства знаходиться на тимчасово окупованій території, внаслідок чого доступу до комерційного вузлу обліку не має;
- надана позивачем відповідь оператора ГТС (ТОВ "Оператор ГТС України") на адвокатський запит не містить відомостей про джерела інформації стосовно обсягів спожитого відповідачем природного газу, внесеної до інформаційної платформи оператора ГТС;
- відтак, на думку відповідача, до настання реальної можливості здійснити визначення фактичного об'єму розподіленого та спожитого природного газу відповідачем відповідно до даних комерційного вузла обліку, неможливо достовірно встановити реальний обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу та, відповідно, розмір грошового зобов'язання зі сплати за спожитий природний газ;
- п. 2.2 Договору чітко передбачено, що заявки планового обсягу викладаються у письмовій формі, у зв'язку з чим, доводи позивача про усні заявки відповідач вважає необгрунтованими, позивачем не додано до позовної заяви письмових заявок відповідача на планові постачання газу на січень та лютий 2022;
- додані позивачем до позовної заяви копії Додаткових угод № 29 та № 30 відповідач не вважає належними доказами у справі, оскільки останні підписані лише з боку позивача;
- листи відповідача №167 від 01.02.2022, № 314 від 20.07.2022 не підтверджують обставини, викладені позивачем у позовній заяві, зокрема що відповідач не заперечував щодо наявності заборгованості перед позивачем, визнав наявну заборгованість, а навпаки спростовують доводи позивача;
- позовні вимоги про стягнення заборгованості за замовленні (договірні) потужності є необгрунтованими, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
22.11.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (засобами електронного зв'язку), відповідно до якої позивач не погодився із наведеними відповідачем обставинами з огляду на таке:
- всі заявки всупереч Договору відповідач надавав позивачу тільки в усному порядку, але це не заважало сторонам виконувати свої обов'язки за Договором;
- додаткові угоди на січень та лютий 2022 року надсилалися позивачем на електронну пошту відповідача 24.12.2021 та 24.01.2022 відповідно, однак всупереч Договору відповідачем не були підписані та повернуті позивачу;
- при цьому відповідач споживав природний газ в замовлених відповідно до додаткових угод та усних заявок обсягах;
- оскільки відповідач не виконав обов'язок, передбачений п. 2.7 Договору, щодо надання даних про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу, позивач був змушений брати до уваги дані з інформаційної платформи оператора ГТС;
- всі дані щодо транспортування, розподілу та постачання природного газу вносяться до інформаційної платформи, оператор ГТС фіксує скільки газу було протранспортовано від певного учасника ринку природного газу, а оператор ГРМ фіксує скільки газу було розподілено та якому саме споживачу і від якого постачальника;
- інформацію щодо фактичного споживання природного газу відповідачем у січні-лютому 2022 року до платформи надавав оператор ГРМ - АТ "Луганськгаз", фактичний обсяг споживання підтверджується оператором ГРМ у відповіді на адвокатський запит від 11.10.2022 № 01-02-52/432;
- на думку позивача, відсутність первинних документів та посилання на їх відновлення не є причиною для не оплати заборгованості за спожитий природний газ та використані потужності, що виникла до настання обставин, на які посилається відповідач (збройну агресію рф);
28.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (сформовані в системі "Електронний суд"), відповідно до яких відповідач зауважив таке:
- у відповіді на адвокатський запит ТОВ "Оператор ГТС України" зазначило, що не відповідає за достовірність інформації зазначеної в інформаційній платформі, оскільки відповідальність несе суб'єкт, який надає цю інформацію;
- інформацію до інформаційної платформи щодо обсягу використаного природного газу відповідачем була надана АТ "Луганськгаз";
- у відповіді на адвокатський запит АТ "Луганськгаз" зазначило, що не може підтвердити фактичний обсяг (об'єм) споживання (розподілу) природного газу відповідачем за січень та лютий 2022;
- відповідач стверджує, що не отримував від позивача підписані його уповноваженою особою примірники актів прийому-передачі природного газу за січень та лютий 2022, а надані позивачем роздруківки (скриншоти) з електронної пошти не підтверджують відправлення позивачем відповідачу підписаних позивачем примірників актів;
- після 24.02.2022 ні відповідач, ні оператор ГРМ (АТ "Луганськгаз") не мали фактичної можливості скласти та підписати акт про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу за лютий 2022,у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (військові дії), що також підтверджує АТ "Луганськгаз";
- навіть якби відповідач і отримав би від позивача акти прийому-передачі природного газу за січень-лютий 2022, то він не мав би можливості їх підписати, оскільки були відсутні складені і погоджені акти про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу між відповідачем та оператором ГРМ;
- матеріали справи не містять жодних первинних документів, які б беззаперечно свідчили про реальність постачання позивачем відповідачу природного газу у обсягах та за цінами зазначеними у позовній заяві.
01.12.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання (засобами електронного зв'язку) про прийняття заперечень та додаткових доказів (Акту приймання-передачі природного газу № 18/05Г-01 від 31.01.2022 та Акту-розрахунку компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 31.01.2022).
13.01.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів (сформоване в системі "Електронний суд"), відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача на підставі абз. 1 ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України оригінали Акту приймання-передачі природного газу № 18/05Г-01 від 31.01.2022 та Акту-розрахунку компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 31.01.2022, у зв'язку з тим, що позивач не зазначив про наявність у нього оригіналів вказаних документів, тоді як відповідач ставить під сумнів відповідність поданої представником позивача до суду копії акту оригіналу.
13.01.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (сформоване в системі "Електронний суд").
18.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли (засобами електронного зв'язку) заперечення проти клопотань відповідача, за змістом яких позивач підтвердив, що акти, копії яких надіслано до суду, наявні в оригіналі у позивача.
Розглянувши вищенаведені клопотання відповідача, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання про витребування оригіналів доказів судом відхиляється, оскільки позивач підтвердив, що оригінали актів, копії яких надіслано до суду, наявні у позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані учасниками справи заяви по суті справи та додані до них докази, які судом долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" (ЕІС - код 56Х930000006980D) (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" (ЕІС-кодом 56ХО0000ZDJ1400U) (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір постачання природного газу № 18/05 Г (далі - Договір № 18/05Г від 01.05.2019 або Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти споживачеві природний газ (далі - газ) належної якості та в необхідних обсягах у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених Договором.
Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у нього укладеного з оператором ГРМ/ГТС в установленому порядку договору транспортування (розподілу) природного газу, на підставі якого споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
Відповідно до абз. 3 п. 2.1, абз. 1 п. 2.2 Договору сторони узгодили, що договірний плановий обсяг природного газу, який постачальник зобов'язується передати, а споживач прийняти та оплати, зазначається в додаткових угодах до даного Договору на кожен розрахунковий період - газовий місяць (місяць передачі природного газу). Споживач надає постачальнику письмову заявку з щодобовими обсягами споживання планового місячного обсягу газу не пізніше 10 робочих днів до початку першого дня місяця споживання газу.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що фактичне постачання газу здійснюється постачальником виключно після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді. При цьому за визначенням термінів у Договорі, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді вебдодатку в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується постачальником для забезпечення надання послуг постачання природного газу споживачу.
Відповідно до п. 2.5 Договору узгоджено, що звірка фактичного об'єму (обсягу) спожитого за Договором газу на певну дату чи протягом певного розрахункового періоду здійснюється сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу об'єм газу згідно з даними інформаційної платформи, на підставі яких оформлюються акти приймання-передачі газу.
Пунктом 2.7 Договору передбачено:
За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник, протягом трьох робочих днів готує два примірники акту прийому-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 2.8 Договору підписані сторонами Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість 1000,0 куб.м газу встановлюється у гривнях України і визначається сторонами у Додаткових угодах до Договору.
Відповідно до п. 3.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.05.2019 до Договору) оплата за природний газ, що поставляється згідно умов цього Договору, здійснюється у наступному порядку:
- 20 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 5 числа поточного місяця поставки газу;
- 20 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 10 числа поточного місяця поставки газу;
- 20 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 20 числа поточного місяця поставки газу;
- 20 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 25 числа поточного місяця поставки газу;
- 20 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 3.6. Договору датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до п. 3.10 Договору, за наявності заборгованості за минулі періоди по оплаті за газ або потужності, та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та відшкодування збитків та додаткових витрат постачальника, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу:
- у першу чергу сплачуються пені, штрафи, інфляційні нарахування, відсотки річних та відшкодовуються збитки та витрати постачальника, пов'язані з порушенням споживачем умов Договору;
- у другу чергу погашається основна сума заборгованості по оплаті за газ та потужності.
Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов'язується: забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах , визначених Договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунку за нього (пп. 4.1.3); складати і погоджувати акт приймання-передачі природного газу у порядку, визначеному Договором (пп. 4.1.7).
Відповідно до п. 4.3 Договору споживач зобов'язується: своєчасно підписувати акти приймання-передачі газу та інші документи, необхідні для виконання Договору (пп. 4.3.2); своєчасно та в повному обсязі сплачувати за потужності та поставлений природний газ на умовах, визначених Договором (пп. 4.3.4).
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2019 включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не було заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Відповідно до п. 10.4 Договору встановлено, що усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 5 днів після настання таких змін, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
У пункті 10.11 Договору сторони дійшли згоди, що копії даного Договору, додаткових угод, додатків та інших документів за Договором, підписані сторонами і передані факсимільним зв'язком або електронною поштою, мають доказову силу і обов'язкові для виконання обома сторонами. Факсо(скан)копії цих документів мають юридичну силу до підтвердження оригіналами.
Позивач (постачальник) зазначив, що на підставі усних заявок відповідача (в телефонному режимі менеджеру) позивачем було замовлено та закуплено у січні 2022 року 10 тис. м. куб. природного газу та в лютому 2022 року 16 тис. м. куб. природного газу.
Згідно п. 2 Додаткової угоди № 29 від 24.12.2021 до Договору (далі - Додаткова угода № 29), загальна вартість 1 000,0 куб.м газу договірного обсягу, що постачається у січні 2022 року встановлюється у гривнях України і складає, без урахування вартості потужностей - 59 300,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Згідно п. 2 Додаткової угоди № 30 від 20.01.2022 до Договору (далі - Додаткова угода № 30), загальна вартість 1 000,0 куб.м газу договірного обсягу, що постачається у лютому 2022 року встановлюється у гривнях України і складає, без урахування вартості потужностей - 34 150,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Щодо підписання Додаткових угод № 29, № 30 та скріплення їх печаткою лише з боку позивача, останній зазначив, що дані додаткові угоди позивачем було надіслано на електронну пошту відповідача 24.12.2021 та 24.01.2022; зазвичай, обмін документами з відповідачем, підписаними сторонами Договору, відбувається шляхом надсилання сканкопій; так як оформлення оригіналів потребує деякого часу, обмін оригіналами здійснювався дещо пізніше, зазвичай впродовж наступного місяця; відповідачем не було надіслано сканкопії Додаткових угод № 29, № 30 на електронну адресу позивача та не повернуто їх оригіналів з причини початку збройної агресії з боку російської федерації та проведення бойових дій.
Згідно даних бухгалтерського обліку позивача (оборотно-сальдова відомість за січень 2022 року), борг по взаєморозрахункам з відповідачем за природний газ згідно Договору станом на 01.01.2022 (заборгованість грудня 2021 року) складав 376 709,80 грн.
В січні 2022 року фактичне споживання природного газу відповідачем, згідно даних інформаційної платформи оператора ГТС, склало 9,569860 тис. метрів куб., на загальну суму 567 492,73 грн з урахування ПДВ.
Протягом січня 2022 від відповідача на поточний рахунок позивача надійшли оплати за природний газ у розмірі 376 709,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 701 від 12.01.2022 сума 146 545,24 грн, № 781від 19.01.2022 сума 100 000,00 грн, № 845 від 21.01.2022 сума 50 000,00 грн, № 1747 від 27.01.2022 сума 80 164,56 грн.
Грошові кошти в розмірі 376 709,80 грн відповідно до умов п. 3.10 Договору були зараховані позивачем в рахунок на погашення боргу грудня 2021 року.
Таким чином, залишилась непогашеною заборгованість відповідача у розмірі 567 492,73 грн за спожитий газ у січні 2022 року.
В лютому 2022 року фактичне споживання природного газу відповідачем, згідно даних інформаційної платформи оператора ГТС, склало 15,6111 тис. метрів куб. на загальну суму 533 119,01 грн з урахуванням ПДВ
Протягом лютого 2022 року від відповідача на поточний рахунок позивача надійшли оплати за природний газ у розмірі 280 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 938 від 02.02.2022 сума 90 000,00 грн, № 990 від 09.02.2022 сума 150 000,00 грн, № 1103 від 22.02.2022 сума 20 000,00 грн, № 1105_2N01H//1786 від 23.02.2022 сума 10000,00 грн, № 1109_2О00W/111 від 24.02.2022 сума 10000,00 грн.
Таким чином позивач стверджує, що відповідач частково сплатив за отриманий природний газ за січень 2022 року, залишилась заборгованість відповідача за січень 2022 у розмірі 287 492,73 грн, а також заборгованість за отриманий природний газ за лютий 2022 року в сумі 533 119,01 грн, а всього заборгованість відповідача за спожитий природний газ у січні та лютому 2022 року становить 820 611,74 грн.
Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання позивачу даних про фактичний обсяг розподіленого відповідачу природного газу (п. 2.7 Договору), позивач для підтвердження обсягу отриманого відповідачем природного газу подав до оператора ГТС (ТОВ "Оператор ГТС України") адвокатський запит від 07.09.2022 № 07/09-ГЗ, у відповідь на який оператор ГТС повідомив позивача, що "обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000ZDJ1400U у період з 01.01.2022 по 26.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" (ЕІС - код 56Х930000006980D) становить:
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 9 569,86 м куб.;
з 01.02.2022 по 26.02.2022 - 15 611,10 м куб".
Позивач зауважив, що всі дані щодо транспортування, розподілу та постачання природного газу вносяться до інформаційної платформи, оператор ГТС фіксує, скільки газу було протранспортовано від певного учасника ринку природного газу, а оператор ГРМ фіксує, скільки газу було розподілено та якому саме споживачу і від якого постачальника;
Інформацію щодо фактичного споживання природного газу відповідачем у січні-лютому 2022 року до платформи надавав оператор ГРМ - АТ "Луганськгаз".
Фактичний обсяг споживання підтверджується оператором ГРМ у відповіді на адвокатський запит позивача від 11.10.2022 № 01-02-52/432, долученій позивачем до матеріалів справи.
На підтвердження факту споживання відповідачем природного газу у січні 2022 в обсязі 9,56986 тис. куб. м на загальну суму 567 492,73 грн та замовленої потужності позивачем також надано копію Акту приймання-передачі приймання-передачі природного газу № 18/05Г-01 від 31.01.2022 та Акту-розрахунку компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 31.01.2022.
Крім цього, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за спожиті потужності за лютий 2022 року у сумі 2 198,06 грн (враховуючи, що станом на 01.02.2022 року був отриманий аванс від відповідача у сумі 340,57 грн, фактична сума компенсації за потужності у лютому 2022 року склала 5 160,03 грн, а платіжним дорученням № 993 від 09.02.2022 відповідач здійснив оплату 2 622,40 грн за спожиті потужності: - 340,57 грн + 5 160,03 грн - 2 622,40 грн = 2 198,06 грн). На підтвердження фактичної суми компенсації за потужності у розмірі 5 160,03 грн позивач надав Акт-розрахунок компенсації послуг замовленої (договірної) потужності від 28.02.2022 (не підписаний сторонами), який, як стверджував позивач, відповідач не повернув на адресу позивача у зв'язку з початком активних бойових дій.
01.02.2022 позивач звернувся до відповідача щодо порушення останнім умов оплати за Договором, зокрема зазначив, що станом на 01.02.2022 заборгованість відповідача по оплаті за природний газ, що постачався у січні 2022 року складає 474 400,00 грн. Листом № 167 від 01.02.2022 відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем у сумі 474 400,00 грн за надані послуги з постачання газу, просив позивача надати відстрочку по оплаті боргу у сумі 474 400,00 грн до 10.02.2022.
20.05.2022 позивач звернувся до відповідача з прохання сплатити заборгованість за отриманий природний газ та потужності, однак відповідач листом № 314 від 20.05.2022 повідомив про відсутність можливості погашення заборгованості з посиланням на форс-мажорні обставини.
08.07.2022 позивач направив відповідачу претензію № 08/7-10 щодо оплати простроченої заборгованості за поставлений природний газ за договором постачання природного газу, відповідно до якої вимагав від відповідача у строк не пізніше 14.07.2022 погасити заборгованість по оплаті за природний газ в сумі 822 809,80 грн.
Оскільки вимога позивача про сплату заборгованості відповідачем повністю не задоволена та не надано відповідь на претензію, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення 822 809,80 грн простроченої заборгованості, 132 807,81 грн інфляційного збільшення та 13 999,04 грн 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, зокрема його предмет, яким є поставка природного газу, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до спірних правовідносин сторін застосовують положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до п. 17, 19, 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу":
- оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику відповідно до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як визначено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо оплати за отриманий відповідачем у січні та лютому 2022 року природний газ у сумі 820 611,74 грн та за спожиті потужності у лютому 2022 року у сумі 2 198,06 грн.
Поставка природного газу у спірний період здійснювалась на підставі Договору № 18/05Г від 01.05.2019, який був чинним у спірний період, що не заперечувалось сторонами.
Враховуючи умови п. 2.1 Договору, згідно яких договірний плановий обсяг природного газу, який постачальник зобов'язується передати, а споживач прийняти та оплатити, зазначається в додаткових угодах до даного Договору на кожен розрахунковий період - газовий місяць, та умови п. 3.1 Договору, згідно яких загальна вартість 1000,0 куб.м газу визначається сторонами у Додаткових угодах до Договору, позивач підписав Додаткові угоди № 29 від 24.12.2021 та № 30 від 20.01.2022, якими визначено договірний місячний обсяг постачання газу споживачеві у січні 2022 (10 000 куб.м) та у лютому 2022 року (16 000 куб. м) та загальну вартість 1 000,0 куб.м газу договірного обсягу, що поставляється у січні 2022 (59 300,00 грн) та у лютому 2022 (34 150,00 грн).
Як зазначив позивач, сканкопії Додаткових угод № 29 та № 30, підписаних та скріплених печаткою позивача, було надіслано останнім на адресу електронної пошти відповідача 24.12.2021 та 24.01.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи скриншотами екрану комп'ютера (а.с. 10, 11 т. 1), з яких чітко вбачається кому, від кого, коли та якого змісту були направлені електронні листи. Зокрема судом досліджено, що документи направлені з адреси електронної пошти позивача на адресу електронної пошти відповідача, яка зазначена в реквізитах Договору № 18/05Г від 01.05.2019.
Відповідачем не було надіслано сканкопії Додаткових угод № 29 та № 30, підписаних з боку відповідача, на електронну адресу позивача та не повернуто їх оригіналів.
За поясненнями відповідача, наданими суду, внаслідок військової агресії рф проти України, відповідач втратив значну частину документації, у зв'язку з чим, на даний час, у відповідача відсутні як оригінал Договору постачання природного газу, так і усі додаткові угоди до нього. Оскільки копії Додаткових угод № 29 та № 30 підписані лише з боку позивача, відповідач вважає, що останні не є доказами у справі.
Судом враховано, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).
Роздруківки знімків екранів комп'ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). При цьому, осіб відправника та отримувача, час відправлення відповідних повідомлень можна ідентифікувати за даними, наведеними в таких документах (адреси електронної пошти, власні імена, інші відомості, наведені у роздруківках).
Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем Додаткових угод № 29 та № 30 на підписання відповідачу, відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження заперечень відповідача щодо підписання таких угод та факт безпосереднього споживання відповідачем природного газу у січні та лютому 2022 року, що не заперечувалось відповідачем, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що спірні додаткові угоди не є доказами у справі.
Судом враховано, що умовами п. 2.7 Договору сторони передбачили наступний порядок визначення фактичного об'єму (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період:
За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник, протягом трьох робочих днів готує два примірники акту прийому-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Отже, умовами п. 2.7 Договору саме на споживача (відповідача) покладено обов'язок надання постачальнику (позивачу) копії відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем.
Пунктом 2.7 Договору також передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних або даних оператора ГРМ постачальник (позивач) готує акт прийому-передачі природного газу за розрахунковий період, який направляє споживачу на підписання.
Оскільки відповідач не виконав вищенаведений обов'язок щодо надання даних позивачу, за відсутності складених між оператором ГРМ та споживачем актів про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, позивач відповідно до умов п. 2.7 Договору використав дані оператора ГРМ для визначення обсягу природного газу за січень та лютий 2022 року.
Фактичне споживання відповідачем природного газу у січні 2022 року у обсязі 9,569860 тис. куб. м на загальну суму 567 492,73 грн та фактичне споживання відповідачем природного газу у лютому 2022 року у обсязі 15,6111 тис. куб. м на загальну суму 533 119,01 грн позивачем підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи:
- копією Акту приймання-передачі приймання-передачі природного газу № 18/05Г-01 від 31.01.2022 (а.с. 123 т. 1), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, згідно якого підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв згідно умов Договору № 18/05Г від 01.05.2019 у січні 2022 року природний газ в обсязі 9,56986 тис. куб. м на загальну суму 567 492,73 грн;
- копією листа ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор ГТС) (а.с. 8 т. 1), наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 07.09.2022 № 07/09-ГЗ, яким повідомлено, що "обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000ZDJ1400U у період з 01.01.2022 по 26.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" (ЕІС - код 56Х930000006980D) становить:
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 9 569,86 м куб.;
з 01.02.2022 по 26.02.2022 - 15 611,10 м куб".
ЕІС-код 56ХО0000ZDJ1400U було присвоєно відповідачу (ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО"), а ЕІС-код 56Х930000006980D - позивачу (ТОВ "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД"), що вбачається з відомостей, вказаних сторонами у Договорі;
- копією листа АТ "Луганськгаз" (оператор ГРМ) від 11.10.2022 № 01-02-52/432 (а.с. 101 т. 1), наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 07.09.2022 № 07/09-Г4, яким надано наступну інформацію:
"На виконання вимог розділу XII Кодексу газотранспортної системи, АТ "Луганськгаз" надавало Оператору газотранспортної системи інформацію про виміряний за кожну газову добу обсяг природного газу по споживану - ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО". Обсяг природного газу, використаний ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" становить:
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 9 569,86 м куб.;
з 01.02.2022 по 26.02.2022 - 15 611,10 м куб.
АТ "Луганськгаз" у період з 01.02.2.022 по 26.02.2022 року на щоденній основі забезпечувало передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надавало дані про попередній обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № -64/2022 на всій території України з 24.02.2022 року введений воєнний стан. З 24 лютого 2022 року на території Луганської області почалися активні бойові дії …
АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" було позбавлено можливості контролювати та на даний час підтвердити обсяги розподілу природного газу за лютий 2022 року ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" у повному обсязі …
Загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу спожива - ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" за лютий 2022 року, АТ "Луганськгаз" не визначало у зв'язку з вищезазначеними обставинами.
Загальний фактичний об'єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу спожива - ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "СЗХНО" за січень 2022 року, АТ "Луганськгаз" підтвердити не може у зв'язку з відсутністю доступу до первинних документів".
Судом враховано, що всі дані щодо транспортування, розподілу та постачання природного газу вносяться до інформаційної платформи. Оператор ГТС фіксує, скільки газу буде протранспортовано від певного учасника ринку природного газу, а оператор ГРМ фіксує, скільки газу було розподілено та якому саме споживачу і від якого постачальника.
Як вбачається з листа АТ "Луганськгаз" (оператор ГРМ) від 11.10.2022 № 01-02-52/432, інформацію щодо фактичного споживання природного газу відповідачем у січні та лютому 2022 року до інформаційної платформи надавав АТ "Луганськгаз" відповідно до покладених на нього законодавством повноважень. Згідно наведеного листа підтверджується фактичний обсяг споживання відповідачем природного газу у січні та лютому 2022 року у вищенаведених обсягах.
Твердження відповідача про те, що у відповіді на адвокатський запит оператор ГРМ не може підтвердити фактичний обсяг (об'єм) споживання (розподілу) природного газу відповідачем у січні та лютому 2022 року судом відхиляються, оскільки відповідно до змісту листа АТ "Луганськгаз" від 11.10.2022 № 01-02-52/432 загальний обсяг споживання у січні 2022 оператор ГРМ не може підтвердити "на даний час" (час складання відповіді на адвокатський запит) у зв'язку з відсутністю доступу до первинних документів (у зв'язку з військовою агресією рф). Проте, оскільки оператором ГТС відповідні дані були передані до інформаційної платформи, то на момент передачі цих даних до операційної платформи ГТС всі первинні документи у оператора ГРМ були в наявності. Щодо загального обсягу споживання у лютому 2022, то зняти показники споживання газу на кінець місяця не було можливим, оскільки, як зазначає відповідач, з 24.02.2022 ним було припинено споживання природного газу, 25.02.2022 було нараховано оператором ГРМ відповідачу тільки обсяг виробничо-технічних втрат, а з 26.02.2022 - 0 куб. м споживання.
Додатково судом враховано, що наявні в матеріалах справи листи відповідача № 167 від 01.02.2022, № 314 від 20.05.2022 (а.с. 6, 12 т. 1), надані у відповідь на лист № 01/02-22 від 01.02.2022 та претензію № 08/7-10 від 08.07.2022 позивача (а.с. 7, 97 т. 1), фактично не містять заперечень відповідача щодо факту отримання ним у січні та лютому 2022 року природного газу.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
У розумінні положень норми статті 79 ГПК України, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт поставки позивачем відповідачу у січні та лютому 2022 року природного газу у вищенаведених обсягах підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Наразі суд критично оцінює доводи відповідача про те, що до настання реальної можливості здійснити визначення фактичного об'єму спожитого відповідачем природного газу відповідно до даних комерційного вузла обліку неможливо достовірно встановити реальний обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу, оскільки судом встановлено відповідні факти за вірогідністю доказів, наявних в матеріалах справи, а також враховуючи тривалий час збройної агресії рф проти України та відсутність відомостей про комерційний вузол обліку та збереження його даних.
Відповідно до умов Договору на відповідача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати як за поставлений природний газ на умовах, визначених Договором, так і за потужності (п. 4.3 пп. 4.3.4 Договору).
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого йому природного газу у січні та лютому 2022 року та доказів оплати за спожиті потужності у лютому 2022 року у повному обсязі та в строк, передбачений п. 3.4. Договору.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий у січні та лютому 2022 року природний газ у сумі 820 611,74 грн та заборгованості за спожиті потужності у сумі 2 198,06 грн.
З огляду на наведене, вимоги позивача в частині основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 822 809,80 грн (820 611,74 грн + 2 198,06 грн).
Щодо вимог позивача про стягнення 132 807,81 грн інфляційного збільшення, 13 999,04 грн 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строки виконання грошових зобов'язань за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявлених до стягнення 132 807,81 грн інфляційного збільшення за період з 11.03.2022 по 31.08.2022 та 13 999,04 грн 3% річних за період з 11.03.2022 по 03.10.2022 за прострочення грошового зобов'язання з оплати за спожитий природний газ у січні та лютому 2022 року та спожиті потужності у лютому 2022 року, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині у повному обсязі.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 14 544,25 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не поніс судових витрат у зв'язку із розглядом справи та такі витрати не передбачаються на день подання відзиву.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 14 544,25 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СЗХНО" (Україна, 03150, КИЇВ, ВУЛ.ДІЛОВА, БУДИНОК 14, КОРПУС А; ідентифікаційний код 35487040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ВОСТОК ТРЕЙД" (Україна, 07403, КИЇВСЬКА ОБЛ., БРОВАРИ, ВУЛИЦЯ ОЛЕГА ОНІКІЄНКА, БУДИНОК 125, ОФІС 16; ідентифікаційний код 39502046) 822 809,80 грн (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 80 коп.) основного боргу, 132 807,81 грн (сто тридцять дві тисячі вісімсот сім гривень 81 коп.) інфляційного збільшення, 13 999,04 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 04 коп.) 3 % річних, 14 544,25 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 25 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 22.02.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА