ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2023Справа № 910/7918/20
За позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
2) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
3) ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 );
4) ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 );
5) ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 );
6) ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 );
7) ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 );
8) ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , АДРЕСА_7 );
9) ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , АДРЕСА_8 );
10) ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , АДРЕСА_9 );
11) ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_11 , АДРЕСА_10 );
12) ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_12 , АДРЕСА_11 );
13) ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_13 , АДРЕСА_11 );
14) ОСОБА_14 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_14 , АДРЕСА_12 );
15) ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_15 , АДРЕСА_13 );
16) ОСОБА_16 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_16 , АДРЕСА_14 );
17) ОСОБА_17 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_17 , АДРЕСА_15 );
18) ОСОБА_18 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_18 , АДРЕСА_16 );
19) ОСОБА_19 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_19 . АДРЕСА_17 );
20) ОСОБА_20 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_20 , АДРЕСА_18 );
21) ОСОБА_21 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_21 , АДРЕСА_19 );
22) ОСОБА_22 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_22 , АДРЕСА_20 );
23) ОСОБА_23 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_23 , АДРЕСА_21 );
24) ОСОБА_24 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_24 , АДРЕСА_22 );
25) ОСОБА_25 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_25 , АДРЕСА_23 );
26) ОСОБА_26 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_26 , АДРЕСА_24 );
27) ОСОБА_27 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_27 , АДРЕСА_25 );
28) ОСОБА_28 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_27 , АДРЕСА_26 );
29) ОСОБА_29 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_28 , АДРЕСА_27 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" арбітражний керуючий Кізленко Вадим Андрійович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 408 від 27.02.2013; 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 11)
про зобов'язання вчинити дії
в межах справи №917/814/16
За заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Судак С.С.
Представники учасників:
від позивача -Шинкаренко Н.М. (поза межами приміщення суду)
від відповідача -не з'явилися
від третьої особи-Кізленко В.А.
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство.
09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" про зобов'язання вчинити дії, а саме передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області гуртожиток за адресою: місто Кременчук, вул. Вадима Пугачова, 14-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Яковенко А.В.) від 27.07.2020 у задоволенні позову Кременчуцької міської ради Полтавської області про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області гуртожиток за адресою місто Кременчук, вул. Вадима Пугачова, 14-А відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі № 910/7918/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі № 910/7918/20 скасовано. Справу № 910/7918/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7918/20 передано для розгляду судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2021 прийнято до свого провадження справу № 910/7918/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про зобов'язання вчинити дії Підготовче засідання призначено на 12.01.2022.
16.12.2021 до суду надійшла заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" арбітражного керуючого Кізленка В.А. про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
20.12.2021 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву.
22.12.2021 до суду надійшли письмові пояснення розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" арбітражного керуючого Кізленка В.А. щодо позову.
05.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі мешканців гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А в м. Кременчуці в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
05.01.2022 до суду надійшли письмові пояснення позивача по справі.
12.01.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" арбітражного керуючого Кізленка В.А. про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2022 задоволено клопотання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про залучення третіх осіб. Залучено фізичних осіб, зазначених у клопотанні, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича. Підготовче засідання у справі відкладено на 23.02.2022.
16.02.2022 до суду надійшли письмові пояснення по справі від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
23.02.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Госпоадрського суду міста Києва від 23.02.2022 відкладено підготовче засідання на 23.03.2022.
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
За наведених обставин призначене на 23.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/7918/20 не відбулося з об'єктивних причин, що не залежать від суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2022 призначено підготовче засідання на 29.06.2022.
27.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи.
29.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено підготовче засідання на 29.08.2022.
25.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача.
29.08.2022 до Господарського суд міста Києва надійшло клопотання третьої особи - ОСОБА_30 про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкладено підготовче засідання на 03.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 26.10.2022.
Судове засідання, призначене на 26.10.2022, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Мандичева Д.В у відпустці.
Після виходу судді Мандичева Д.В. з відпустки, суд ухвалою від 31.10.2022 підготовче засідання призначене на 30.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 18.01.2023.
У зв'язку з тим, що 18.01.2023 суддя Мандичев Д.В. перебуватиме у щорічній відпустці, суд ухвалою суду від 22.12.2022 призначив розгляд справи по суті на 25.01.2023.
25.01.2023 до початку судового засідання до суду надійшло клопотання позивача про залучення Міністерства оборони України до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Під час судового засідання судом було розглянуто клопотання позивача про залучення Міністерства оборони України до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.
Подане клопотання мотивоване тим, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022 № 1320 «Про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентами яких є ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКрАЗ» та ПрАТ «Запоріжтрансформатор» було прийняте відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Враховуючи, що вилучені акції ПрАТ «АвтоКрАЗ» передано до Міністерства оборони України для забезпечення потреб держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач вважає, що рішення в цій справі вплине на права та обов'язки Міністерства оборони України.
Суд критично оцінив такі твердження позивача, оскільки Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" є юридичною особою, та в силу приписів статей 80, 96 Цивільного кодексу України самостійно (а не засновники) відповідає за своїми зобов'язаннями.
Надалі під час судового засідання представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач та треті особи на стороні позивача не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 25.01.2023, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Третя особа на стороні відповідача - арбітражний керуючий Кізленко Вадим Андрійович у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини та факти, викладені в письмових поясненнях.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений частиною 6 статті 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до протокольних рішень акціонерів правонаступником "Холдингова компанія "АвтоКраз" є Публічне акціонерне товариство "АвтоКраз", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз".
Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-17-21587 від 05.12.2019 продаж державних акцій відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький автомобільний завод" (код ЄДОПОУ 05808735, правонаступник - акціонерне товариства Холдингова компанія "АвтоКраз") був здійснений з 1995 по 2001 відповідно до способів, передбачених чинним на той час законодавством про приватизацію. З жовтня 2001 року і до теперішнього часу державний пакет акцій ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" відсутній.
Згідно з цим листом повноваження щодо розпорядження майном, що було внесено до статутного капіталу господарського товариства, належить органам товариства (загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган) у порядку, визначеному статутом та внутрішніми положеннями товариства.
Гуртожиток не вносився до Статутного фонду Холдингової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства (в подальшому організаційно-правова форма змінена на Публічне акціонерне товариство, а з нього на Приватне акціонерне товариство), заснованої згідно з наказом Фонду державного майна України № 33-АТ від 24.10.1995 "Про створення холдингової компанії "АвтоКраз" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Указу Президента України № 224/94 від 11.05.1994 "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" шляхом об'єднання в статутному капіталі контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.
Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "КрАЗ" станом на 01.09.1994, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998, актом прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000, в процесі корпоратизації (приватизації) підприємства, об'єкт "Будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" не передавався.
Відповідно до Акту прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000 Міністерство промислової політики України (як правонаступник Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України) передало, а ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" (яка є правонаступником ВАТ "Краз", що створене шляхом корпоратизації державного підприємства "Кременчуцький автомобільний завод" відповідно до Указу Президента України № 210 від 15.06.1998 "Про корпоратизацію підприємств") прийняло у власність компанії на підставі Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Краз" станом на 01.09.1994 та рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998 об'єкти нерухомого майна, зокрема: "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14".
Згідно з актом прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000 балансова вартість на 01.09.1994 "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в м. Кременчуці по вул. Московській, 14" становить 10 299 грн 00 коп., а залишкова вартість на 01.09.1994 - 8 887 грн 00 коп.
Наказом № 418 від 06.10.2000 "Про реконструкцію гуртожитку №11 ВПУ-7 під жилі квартири" керівництвом ХК "АвтоКраз" за згодою профкому прийнято рішення про переобладнання гуртожитку № 11 ВПУ-7 під жилі квартири із терміном вводу 29.12.2000.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області № 505 від 16.03.2001 "Про надання холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства в тимчасове короткострокове користування до 01.01.2003 земельної ділянки для переобладнання гуртожитку № 11 ВПУ-7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а у місті Кременчуці", надано холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства в тимчасове короткострокове користування до 01.01.2003 земельну ділянку загальною площею 7353 кв.м. для переобладнання гуртожитку № 11 вищого професійного училища № 7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а.
Адміністрація холдингової компанії "АвтоКраз" звернулась до міськвиконкому з клопотанням про внесення змін до рішення міськвиконкому № 2492 від 29.12.2000 та №505 від 16.03.2001.
На підставі цього звернення рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1833 від 04.10.2001 внесено зміни до рішень № 2492 від 29.12.2000 та № 505 від 16.03.2001 - вирішено перший пункт рішення міськвиконкому № 2492 від 29.12.200 викласти з таким формулюванням: "Дозволити холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства проектування реконструкції гуртожитку вищого професійного училища № 7 під гуртожиток для висококваліфікованих працівників компанії по вул. Московській, 14 в м. Кременчуці та в пунктах 1, 2 рішення міськвиконкому від 16.03.2001 № 505 по тексту вилучити слова "для переобладнання гуртожитку № 11 вищого професійного училища № 7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а".
Актом Державної технічної комісії № 1046 від 14.06.2002 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, Державна технічна комісія, призначена згідно з рішенням Кременчуцької міськвиконкому № 1190 від 06.07.2001, встановила, що гуртожиток вищого професійного училища № 7 реконструйовано під гуртожиток для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14 А, реконструкція якого виконана згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчука за № 2Ж-02 від 05.03.2002.
Цей акт є актом про прийняття даного гуртожитку в експлуатацію та є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 663 від 21.06.2002 "Про затвердження акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14а" затверджено акт державної технічної комісії, про прийняття в експлуатацію гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14а, вирішено оформити право власності на введений об'єкт та видати свідоцтво про право власності та провести реєстрацію введених споруд та приміщень відповідно до діючої інструкції "Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб".
На підставі цього рішення Позивача видано свідоцтво № 237 від 03.09.2002 про право власності на будівлю гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз", відповідно до якого Позивач посвідчує, що в цілому будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз", яка розташована в місті Кременчуці по вул. Московській за № 14а, дійсно належить Холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства на праві колективної власності.
Згідно з інформацією в Державному реєстрі речових прав та свідоцтві про право власності приміщення Гуртожитку належить ПрАТ "АвтоКраз" з 21.06.2002.
Відповідно до листа Боржника № 120/22-84 від 22.07.2020 будівля Гуртожитку перебуває на балансі Боржника за інвентарним № 954 з 2002 згідно зі свідоцтвом про право власності від 03.09.2002, виданим Кременчуцькою міською радою Полтавської області за № 237.
Відповідно до Довідки про вартість деяких об'єктів основних засобів ХК "АвтоКраз" станом на 01.04.2003 Гуртожиток для високваліфікованих робітників № 11 балансова вартість становить 3 363 765 грн 33 коп., залишкова - 2 706 064 грн 80 коп.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.01.2020 "Про надання згоди на безоплатне прийняття гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А з власності ПрАТ "АвтоКраз" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука" Позивач вирішив надати згоду на безоплатне прийняття власності приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука об'єкта нерухомого майна, а саме: будівлі Гуртожитку (згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно - будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, буд. 14-А загальною площею 6277,1 кв.м, реєстраційний номер майна 1117581) з метою захисту конституційних прав мешканців гуртожитку стосовно реалізації права на приватизацію житла, забезпечення гідних умов проживання, враховуючи:
- численні скарги та звернення мешканців гуртожитку, рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.03.2017 "Про звернення депутатів Кременчуцької міської ради до Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України щодо захисту конституційних прав мешканців гуртожитку для висококваліфікованих працівників ПАТ "АвтоКраз",
- рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1577 від 22.11.2019 "Про ініціювання питання щодо передачі у комунальну власність міста гуртожитку №11 для висококваліфікованих працівників приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" по вул. Вадима Пугачова, 14-А",
- згідно з відповідями Фонду державного майна України № 10-17-21587 від 05.12.2019, Полтавської обласної державної адміністрації № 26130/2/01-10 від 16.12.2019,
- керуючись Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статтями 328, 329 Цивільного кодексу України, статтями 25, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
10.03.2020 виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся до ПрАТ "АвтоКраз" та арбітражного керуючого Кізленка В. А. листом № 01-28/1844 з проханням розпочати процес передачі будівлі Гуртожитку до комунальної власності м. Кременчука.
Відповіді на лист позивач та виконавчий комітет не отримали.
Боржник як власник гуртожитку рішення про передачу його у власність територіальної громади, не приймало.
Вищевказані обставини стали підставою звернення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із позовом до суду, обґрунтованого приписами підпункту б пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та частини 3 статті 41 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 19.10.2021, суд дійшов висновку про наступне.
Спір в межах справи про банкрутство Боржника виник через його відмову на вимогу Позивача, який керується положеннями Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", передати у комунальну власність (власність територіальної громади міста Кременчука) Гуртожиток як об'єкт житлового фонду, що належить Боржнику на праві власності, яке ґрунтується на стверджуваному Боржником праві на Гуртожиток як на нову річ, що створена в результаті переробки (реконструкції) Гуртожитку.
Правовідносини з розпорядження (відчуження) майна боржника, щодо якого відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, врегульовані спеціальними нормами чинного нормативного акту з процедур банкрутства - нормами КУзПБ, які за загальним правилом мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство перед іншими законодавчими актами України з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство, який перебуває в особливому правовому режимі, що змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Відповідно до частини 5 статті 44 КУзПБ протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення, зокрема, про відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства.
Ураховуючи також положення статті 41 КУзПБ ("Мораторій на задоволення вимог кредиторів"), загальне правило встановлює заборону на відчуження будь-якого нерухомого майна боржника протягом процедури розпорядження майном.
З цього правила встановлений виняток, передбачений, зокрема, положеннями абзацу 5 частини п'ятої статті 41 цього Кодексу, однак які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на підстави вимог позивача.
Наведені обмеження скасовуються і відчуження майна боржника допускається у встановленому законом порядку, зокрема у ліквідаційній процедурі боржника (частина 1 статті 59 КУзПБ).
При цьому відчуження окремих об'єктів нерухомого майна боржника має спеціальне нормативне врегулювання.
Так, відповідно до частини сьомої статті 61 цього Кодексу у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.
Крім цього частиною 3 статті 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У силу положень частин 1, 2 статті 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
За змістом наведених норм об'єкти житлового фонду боржника не можуть бути включені до ліквідаційної маси банкрута за умови, що банкрут зобов'язаний згідно із законодавством передати ці об'єкти територіальній громаді, а норми чинного КУзПБ передбачають обов'язкове та безумовне передання цих об'єктів до комунальної власності відповідної територіальної громади.
При цьому обов'язку ліквідатора передати визначені частиною сьомою статті 61 КУзПБ об'єкти до комунальної власності територіальної громади кореспондує обов'язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов'язки є чітко встановленими, а не дискреційними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 911/2012/17 та постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № Б-19/81-10.
З огляду на наведене та враховуючи положення частини 1 статті 59 та частини 7 статті 61 КУзПБ, що виключають віднесення до ліквідаційної маси банкрута об'єктів житлового фонду, в тому числі і гуртожитків, наявність/відсутність/відчуження від боржника цієї категорії майна, зокрема і у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, жодним чином не впливає як на формування ліквідаційної маси Боржника, так і на задоволення вимог кредиторів у цій справі, а тому жодним чином не обмежує та не впливає на права, інтереси та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство.
Отже перебування боржника в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство та відповідні визначені Законом (частина п'ята статті 44 КУзПБ) обмеження на відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів, між тим жодним чином не створює конфлікту у застосуванні між нормами КУзПБ та положеннями Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", у разі їх застосування у справі про банкрутство при вирішенні питання щодо відчуження від боржника об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків.
Вказане спростовує доводи відповідача та арбітражного керуючого проти задоволення позову.
Приписами статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідач та арбітражний керуючий, заперечуючи проти позову вказує на те, що право власності на спірний гуртожиток було набуте боржником, як на новостворений об'єкт нерухомого майна, проте з такими твердженнями суд не погоджується та зазначає наступне.
Із представлених суду документів вбачається, що Вище професійне училище № 7 04.07.200 скерувало Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ» листа, в якому повідомило, що гуртожиток, який не передається в державну власність, готове повернути з 10.06.2000.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
З огляду на вказане, у суду достатньо підстав вважати доведеним факт наявності станом на липень 2000 року спірного гуртожитку, як об'єкту нерухомого майна. Крім того, із бухгалтерської довідки від 01.07.2009 та довідки від 01.04.2003 вбачається, що роком вводу спірного гуртожитку значиться 1979 рік.
Також із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Кременчуцькою міською радою 29.12.2000 (у редакції рішення № 1833 від 04.10.2001) було надано дозвіл Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ» на проектування реконструкції гуртожитку.
14.06.2002 Державною технічною комісією про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію був складений акт № 1046, в якому було зазначено, що гуртожиток закінчений реконструкцією, а будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та виданими технічними умовами.
21.06.2002 Кременчуцькою міською радою вищевказаний акт був затверджений, вирішено оформити право власності на введений об'єкт та видати свідоцтво про право власності. На виконання вказаного рішення було видане Свідоцтво № 237 про право власності на гуртожиток за Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ» від 03.09.2002, на підставі якого 19.05.2003 було проведено державну реєстрацію права власності. Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження та визнання недійсними вищевказаних рішень та свідоцтва про право власності.
Разом з тим, суд вважає хибними твердження боржника та арбітражного керуючого про гуртожиток, як новостворений об'єкт нерухомого майна, оскільки не може вважатися новою річчю (новоствореним об'єктом) об'єкт нерухомого майна, який перероблений з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об'єктом з видозміненими загальними характеристиками. Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив'язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, шо реконструйований об'єкт є іншим об'єктом нерухомості. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12, а також подібні висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 у справі № 569/1651/16-ц.
Приписами частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
За частиною першою статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.
За змістом наведених норм реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об'єкту нерухомого майна надається свій власний індивідуальний номер.
Матеріали справи не містять доказів того, що реєстраційний номер спірного гуртожитку змінювався, оскільки сторонам не було представлено суду належних доказів на підтвердження про ведення державної реєстрації права власності на спірний гуртожиток у період до 2003 року. При цьому, суд відзначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що споруди Вищого професійного училища № 7 (навчальний корпус, навчально-виробничі майстерні, суспільно-побутовий корпус) не були зареєстровані до листопада 2001 року, як об'єкти нерухомого майна державної форми власності.
Судом вище зазначено, що матеріально-правове обґрунтування вимог позивача побудоване на приписах Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Щодо застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", то ним врегульовані правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Дія цього Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Відповідно до акту від 11.02.2000 прийняття-передачі Міністерство промислової політики України (як правонаступник Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України) передало, а ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" (яке є правонаступником ВАТ "Краз", що створене шляхом корпоратизації державного підприємства "Кременчуцький автомобільний завод" відповідно до Указу Президента України № 210 від 15.06.1998 "Про корпоратизацію підприємств") прийняло у власність компанії на підставі акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Краз" станом на 01.09.1994 та рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998 об'єкти нерухомого майна, зокрема: "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14". Згідно примітки вказаного акту майно згідно переліку (у тому числі й спірний гуртожиток) введено до статутного фонду ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" згідно рішення загальних зборів акціонерів від 31.03.1998.
Вказані факти є підставою стверджувати, що Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширює свою дію на цей об'єкт нерухомого майна - гуртожиток.
Разом з тим, відповідно до частин 1 та 3 статті 14 вказаного Закону гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.
Рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки (частина 5 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків").
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 № 7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) встановлено неконституційність норми підпункту «б» п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (зі змінами), на яку посилається позивач, як на нормативно-правове регулювання своїх вимог.
Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт. Якщо суд доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, то не застосовує його з дотриманням порядку, закріпленого частиною 6 статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, установлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин підпункту «б» п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у зв'язку із визнанням даної норми неконституційною.
Разом з тим, посилання позивача на приписи Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» на думку суду є безпідставними, оскільки вказаний закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.
Крім того, приписами частини 3 статті 41 вказаного Закону передбачено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства. Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.
Оскільки судом вище встановлено, що спірний гуртожиток було внесено до статутного фонду Боржника в 1998 році, суд не вбачає правових підстав застосування вказаних приписів Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволенню не підлягають
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Кременчуцької міської ради Полтавської області про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області гуртожиток за адресою місто Кременчук , вул. Вадима Пугачова, 14-А.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Відмовити Кременчуцькій міській раді Полтавської області у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Міністерства оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
2. У задоволенні позову відмовити повністю.
3. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.02.2023
Суддя Д.В. Мандичев