ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.02.2023Справа № 910/14726/22
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 68)
до проАкціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5) стягнення неустойки у розмірі 9 390 грн. 18 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення неустойки у розмірі 9 390 грн. 18 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення неустойки за перевищення строків доставки вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 року відкрито провадження у справі №910/14726/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
23.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.
30.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 02.01.2023 року та 03.01.2023 року поштового відправлення уповноваженим особам сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2021 року Акціонерним товариством «ОРЛІЕН Летува» відправлено залізницею зі станції Буганяй Литовська залізниця на станцію Коростень Української залізниці на адресу одержувача Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» вантаж, що оформлено залізничну накладну №0400532. (а.с.11-12)
08.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1839 від 08.10.2021 року з вимогою про сплату штрафу за перевищення терміну доставки вантажу у розмірі 9390 грн. 18 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 07.12.2021 р., фіскального чеку, списком згрупованого поштового відправлення, рекомендованого повідомлення про вручення 12.10.2021 р. (а.с.23-29)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною накладною, визначені Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 9 390 грн. 18 коп. неустойки.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Позивачем невірно розраховано строки доставки вантажу. Крім того, просив зменшити розмір неустойки до 0 грн. та заявив спеціальні строки позовної давності до вимог Позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору міжнародного перевезення від 01.08.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, 01.08.2021 року Акціонерним товариством «ОРЛІЕН Летува» відправлено залізницею зі станції Буганяй Литовська залізниця на станцію Коростень Української залізниці на адресу одержувача Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» вантаж, що оформлено залізничну накладну №0400532. (а.с.11-12)
Частиною 6 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що спори пов'язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9 роз'яснено, що виходячи з положення ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.
До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 добу на кожну почату 150 км;
- для інших відправок - 1 добу на кожну почату 200 км.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і наступних в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водному ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:
- на кожну перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;
- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;
- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, не залежних від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повні.
В разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 пункту 2.1. "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладній №0400532, вантаж був відправлений 01.08.2021, а тому з 02.08.2021 розпочинається перебіг терміну доставки вантажу, загальна відстань становить 1181 км (349 км + 554 км +278 км) (графа 38), та складає 1 добу на кожні початі 200 км.
Таким чином, нормативний термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, становить 8 діб (6 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу + 1 доба затримки (графа 32)), а тому кінцевий термін доставки вантажу становить 17.10.2021 р.
В той же час, в графі 35 накладної №0400532 зазначено про прибуття вантажу 12.08.2021 року. Тобто фактичний термін доставки вантажу становить 11 діб, що є порушенням терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить стягнути з Відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 9 390 грн. 18 коп. із розрахунку 30% провізної плати за перевезення вантажів за накладною.
За умовами § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки.
Тобто, аналіз наведених положень ст.ст 45, 24 УМВС в їх сукупності, свідчить, що термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", є нормативним, тоді як фактичний термін доставки - загальним.
Отже, у випадку його перевищення сплачується неустойка, розрахована у відсотковому відношенні від провізної плати шляхом ділення кількості діб перевищення нормативного терміну доставки на кількість діб фактичного терміну доставки.
З огляду на наведене, Суд вважає, що відношення перевищення терміну доставки (3 доби) до загального терміну доставки (8 діб) складає 0,375, тому відсоток провізної плати відповідно до § 2 статті 45 УМВС має визначатися на рівні 30%.
Судом встановлено, що згідно з відомостями накладної розмір провізної плати становить 31 300 грн. 60 коп. (графа 51).
Таким чином, розмір штрафу за прострочення доставки вантажу становить 9 390 грн. 18 коп. (31 300 грн. 60 коп. х 30%).
Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1839 від 08.10.2021 року з вимогою про сплату штрафу за перевищення терміну доставки вантажу у розмірі 9390 грн. 18 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 07.12.2021 р., фіскального чеку, списком згрупованого поштового відправлення, рекомендованого повідомлення про вручення 12.10.2021 р. (а.с.23-29)
Отже, Суд зазначає, що зміст претензії Позивача відповідає вимогам ст. 46 Угоди про міжнародне вантажне сполучення, тому, за оцінкою Суду, Позивачем дотримано обов'язковий порядок врегулювання спорів з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.
Відповідачем заявлено спеціальні строки позовної давності до вимог Позивача про стягнення неустойки.
Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Суд зазначає, що вантаж було доставлено 12.08.2021 року, Позивачем було пред'явлено претензію 08.10.2021 року, відповідь не було отримано.
Відповідно до § 7 ст. 46 УМВС перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії, розглянути її, дати відповідь претендодателю та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити перетендодателю належну суму.
Таким чином, Відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання.
Отже, строк на розгляд претензії сплив 11.04.2022 року, а з 12.04.2022 року продовжився перебіг строку позовної давності й сплив 14.04.2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення позову про стягнення неустойки за прострочення строку доставки вантажу.
Згідно з § 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії.
Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки - протягом 2 місяців.
Вказані в § 1 статті 48 УМВС строки розраховуються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Судом встановлено, що Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24.12.2022 року, що підтверджується відміткою календарного штемпелю на поштовому конверті. (а.с.34)
Параграфом 4 статті 48 УМВС визначено, що пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що строки позовної давності не були пропущені, у зв'язку з продовженням воєнного стану по 19.02.2023 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту:
"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Отже, на спірні правовідносини не поширюються положення п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яким визначено скорочений строк позовної давності в один рік, оскільки статтею 925 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді, як встановлено судом, позов пред'явлено щодо перевезення у закордонному сполученні.
Як було вказано вище, за змістом статей 47, 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців з дня видачі вантажу одержувачу, а за іншими підставами протягом 9 місяців. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про те, що оскільки із вказаною позовною заявою Позивач звернувся до суду лише 24.12.2022 року, тобто з пропуском встановленого УМВС строку давності щодо вимог до перевізника, пов'язаних з перевищенням терміну доставки вантажу, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення неустойки у розмірі 9 390 грн. 18 коп. задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Позивача, у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, про що заявлено Відповідачем, клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру неустойки не підлягає розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення неустойки у розмірі 9 390 грн. 18 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 лютого 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин