вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.02.2023р. Справа № 904/4972/22
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро
До: Фізичної особи - підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг
Про: стягнення 62 023,60грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Представники сторін : не викликались
АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Ментій Т.М. (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.09р. (укладеного між сторонами) за період з жовтень 2020 р. - лютий 2022 р. у розмірі 62 023,60грн. (в т.ч.: 21 858,38грн. - пеня, 9 932,66грн. - інфляційні витрати, 3 905,44грн. - 3% річних, 26 327,12грн. - штраф). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за договором.
Ухвалою суду від 30.12.22р. відкрите провадження у справі №904/4972/22 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.
ФОП Ментій Т.М. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалася, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про направлення на мобільний телефон відповідача за допомогою мессенджера Viber копії ухвали суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
21.08.09р. між Регіональним відділенням ФДМУ у Дніпропетровській області (орендар) та ФОП Ментій Т.М. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3558-ОД. Пунктом 1.1 договору, з урахуванням змін додаткової угоди від 28.08.13р. визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівлю магазину (далі - майно) площею 196,1кв.м., розміщене за адресою м.Кривий Ріг, вул.Літня, 68а, на 1-му поверсі 1-го (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20.06.13р. становить 429 851,00грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу промтоварів та продтоварів у тому числі підакцизної групи. (п.1.2). Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1). У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання (п. 2.5 з урахуванням змін додаткової угоди від 21.06.10р). Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря (п. 2.6). Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 коригувалася сторонами шляхом внесення змін та доповнень у пункт 3.1 договору. Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутриувачу у співвідношенні 70 відсотків до державного бюджету та 30 відсотків балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж (п. 3.6). Розмір орендної плати коригувався шляхом внесення змін та доповнень до пункту 3.6 договору. Пунктом 3.11 договору визначено, що зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за три (базових) місяці оренди, який вноситься в рахунок плати за три останні місяці оренди. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.12). Пунктом 5.2 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному пунктом 3.6 договору. Пунктом 5.3 договору визначено, що протягом місяця, після підписання договору орендар зобов'язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки у сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі довгострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва орендна плата. Пунктом 5.4 договору визначено, що щомісяця не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку. Пунктом 5.5 договору, з урахуванням змін додаткової угоди від 04.04.2014, визначено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди зобов'язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п.5.19 договору, з урахуванням змін додаткової угоди від 21.06.2010). Пунктом 7.3 договору визначено обов'язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору. Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 21.08.2009 по 20.08.2010 включно (п.10.1) Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3, з урахуванням змін додаткової угоди від 14.11.2014). Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.12). Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (п.10.13).
21.08.09р. РВ ФДМУ у Дніпропетровській області та ФОП Ментій Т.М. підписано акт приймання - передачі в оренду будівлю магазину, що знаходиться на балансі ДП «Придніпровська залізниця».
Додатковими угодами від 21.06.10р., від 28.08.13р., від 04.04.14р., від 14.11.14р. до договору №12/02-3558-ОД строк дії договору продовжувався сторонами та останньою додатковою угодою договір продовжено до 31.03.15р. Додатковою угодою від 26.02.15р. до договору №12/02-3558-ОД сторонами доповнено п.10.1 договору оренди абз. 2 та викладено його в наступній редакції: «Цей договір є пролонгованим з 01.04.15р. до моменту створення (реєстрації) ПАТ «Українська залізниця», але не більше ніж по 28.02.18р.
Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування ПАТ «Українська залізниця» .
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку І, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
18.08.15 р. Міністерством інфраструктури України затверджено передавальний акт по ДП «Придніпровська залізниця», зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», а також зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».
Згідно зі ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 85 ГК України, ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15р. №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
З урахуванням наведених вище норм права та положень статуту ПАТ «Українська залізниця» слід дійти висновку, що остання набула право власності на майно, в тому числі, об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009р.
Частиною 1 статті 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Таким чином, у зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони в зобов'язанні, внаслідок чого до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця по договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.2009р.
10.03.16р. між ПАТ «Українська залізниця» та ФОП Ментій Т.М. укладено додатковий договір до договору оренди №12/02-3558-ОД, згідно з пунктом 1 якого сторонами погоджено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди №12/02-3558-ОД, є ПАТ «Українська залізниця». Крім того, сторони зазначеного додаткового договору продовжили термін дії договору оренди до 31.03.16 р.
В подальшому термін дії договору оренди неодноразово продовжувався. З урахуванням висновків ЦАГС по справі № 904/7826/17 останнє продовження договору оренди нерухомого майна №12/02-3558-ОД від 21.08.09р. відбулося до 28.02.20р.
Як зазначає позивач, листом від 19.03.20р. № НГ-2-3/538 було повідомлено відповідача про необхідність повернення майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди №12/02-3558-ОД від 21.08.09р. та відсутність будь-яких намірів з боку позивача продовжувати договірні відносини.
Факт закінчення строку дії договору №12/02-3558-ОД від 21.08.09р. встановлений також рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах № 904/7826/17 та №904/2473/18.
Як свідчить матеріали справи : в період із жовтня 2020р. по лютий 2022р. (тобто після припинення договору ) позивач продовжив нарахування орендних платежів, несплата яких стала підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення неустойки (пені та штрафу), інфляційних витрат та відсотків річних у цій справі.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідні нарахування (пеня, штраф, інфляційні та відсотки річні) проведені на суму орендних платежів, які за доводами позивача відповідач мав сплачувати в період із жовтня 2020р. по листопад 2021р.
Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини за договором оренди нерухомого майна, яке належить до державної та комунальної власності, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.
Згідно статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналіз частини 1 статті 283 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Матеріали справи свідчать, що укладений сторонами договір оренди припинився 28.02.20 р. із закінченням строку його дії. Повернення орендованого майна після припинення договору відповідач не здійснив, доказів суду не надано.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, суд зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.04.21 р. по справі №910/11131/19.
З урахуванням викладеного, дії позивача щодо продовження нарахування відповідачу орендних платежів в період із жовтня 2020р. по лютий 2022р., тобто після припинення договору, а також нарахування на суму боргу зі сплати таких платежів пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають наведеній позиції та суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди).
З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення 21 858,38грн. - пені, 9 932,66грн. - інфляційних витрат, 3 905,44грн. - 3% річних та 26 327,12грн. - штрафу, які нараховані на суму заборгованості зі сплати орендних платежів, є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі , судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 22.02.23р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.