21.02.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2020/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 1 954 524 грн. 72 коп., -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” " (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-кт. Д.Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) плату за користування вагонами 1 954 524,72 грн., судовий збір в сумі 29 317 грн. 87 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що затримка вагонів на станції Рядова виникла з причин, що не залажали від відповідача та за відсутності його вини, а саме внаслідок збройної агресії РФ проти України, у зв'язку з чим Укрзалізницею було 24.02.2022р. видано Конвенційну заборону приймання до перевезення вантажів та порожніх вагонів на певних напрямках, тому відповідачем не подавалися позивачу заявки на вагони для відвантаження продукції.
Також, апелянт вказує, що позивачем розраховано розмір плати за користування вагонами без врахування запровадження комендантської години, під час дії якої працівники відповідача не мали можливості приймати та повертати вагони, що передбачено телеграмним розпорядженням Укрзалізниці ЦМ-13/693 від 05.04.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.01.2023р.
У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 10.01.2023р. по 31.01.2023р. та з 31.01.2023р. по 21.02.2023р.
Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає оскаржуване рішення законними та обгрунтованими, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, посилаючись при цьому на відсутність заперечень представників відповідача при складені Акту загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів на запровадження комендантської години та не доведення відповідачем відсутності своєї вини у затримці вагонів, як і впливу Конвенційної заборони від 24.02.2022р. приймання до перевезення вантажів та порожніх вагонів на затримку вагошів відповідачем.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 14.12.2017р. між AT “Українська залізниця” та AT "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений Договір ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Північний ГЗК", яка примикає до станцій Терни та Рядова регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - договір).
Відповідно до п. 1 цього договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова.
Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено по станції Терни біля: маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції Терни; маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни; маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчикастрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого навідстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.
Розгорнута довжина підвізної колії складає 268 700 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).
Відповідно до п.5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "IBM" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, II, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п. 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).
Для підвізної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється Окмв обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії; згідно з діючими нормативними документами.
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
Залізницею за накладними №№ 53457750, 53457693, 53457701, 53457727, на адресу одержувача - AT “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” був прийнятий до перевезення вантаж: порожні власні вагони, станція призначення - Терни, Рядова Придніпровської залізниці.
Як стверджує позивач, АT “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” несвоєчасно забирало вагони на свою під'їзну колію, у зв'язку з чим станцією Рядова, були складені акти про затримку форми ГУ-23 №№ 527. На підставі даних актів, за затримку на станції призначення, відповідачу була нарахована плата за користування вагонами, стягнення якої і є предметом позову у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з доведення позивачем підстав для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 1 954 524,72 грн.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим.
Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ст. 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут), одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
В ст. 71 Статуту зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
За ст. 121 Статуту, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Згідно з ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999р. № 113 (далі-Правила), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
Пунктом 16 Правил, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
На підтвердження обставин затримки відповідачем вагонів на станції призначення позивачем долучено до матеріалів справи копії актів загальної форми ГУ-23 №№ 527 та копії відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 29059248, 03069257, 09069267, 13069276, 22039067, 22039068, 25039081, 30039089, 04049101, 09049111, 14049121, 19049132, 24049145, 29049161, 04059175, 09059185, 14059204, 19059227, 24059238 на загальну суму 1 954 524,72грн.
Втім, як вбачається з копій двох примірників акту загальної форми ГУ-23 № 527 від 27.02.2022р., які долучені до позивачем до матеріалів справи (а.с. 41, 53), та який згідно з ст. 129 Статуту, п. 3 Правил складання актів та п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, і є документом, яким засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача, вони не містять часу (у годинах та хвилинах) закінчення затримки вагонів та містять інформацію лише щодо 29 вагонів.
Між тим, згідно з розрахунком позивача, затримка вагонів мала місце з 27.02.2022 11.50 по 12.06.2022 11.50. щодо 511 вагонів, які поверталися у різні дати, починаючи з березня 2022р.
У відповідності до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
З огляду на вищенаведене слід дійти до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами тривалості затримки відповідачем на станції призначення порожніх 511 вагонів, а саме з 27.02.2022 11.50 по 12.06.2022 11.50., внаслідок чого позивачем і нараховано відповідачу плату за користування цими вагонами у загальному розмірі 1 954 524,72 грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на подання ним до матеріалів справи копій відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, адже, як вже було вище зазначено, обставини затримки вагонів мають бути засвідчені саме актом загальної форми форми ГУ-23.
Відхиляє колегія суддів і посилання позивача на акти загальної форми ГУ-23, копії яких були подані останнім разом з письмовими поясненнями, які надійшли до апеляційного суду 16.02.2023р., оскільки позивачем не наведено обгрунтованих причин неможливості їх подання до суду першої інстанції (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
До того-ж, з наданих копій, з огляду на їх якість, не вдається встановити їх належність до спірних правовідносин.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем здійснювався розрахунок плати за користування відповідачем вагонами, без врахування вимог телеграмного розпорядження Укрзалізниці ЦМ-13/693 від 05.04.2022р., яким до філій залізниці доведено рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022р. (протокол № Ц-54/42 Ком.т.), яким встановлено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користуванням вагоном (контейнером) не включаєтся час затримки вагону (контейнеру), що зокрема виник у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції.
Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин, які засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування вагонами.
Загальновідомо, що на території Дніпропетровської області комендантську годину запроваджено з 24.02.2022р.
Позивач не заперечує існування та обов'язковий характер телеграмного розпорядження Укрзалізниці ЦМ-13/693 від 05.04.2022р., проте вказує про безпідставність доводів апелянта щодо не врахування ним при нарахуванні плати за користування вагонами комендантської години через відсутність відповідної інформації в акті загальної форми ГУ-23 № 527 від 27.02.2022р.
Апеляційний суд вважає таку позицію позивача хибною та безпідставною, адже акт загальної форми ГУ-23 № 527 від 27.02.2022р. взагалі не відповідає вимогам Правил користування вагонами і контейнерами, а складення актів загальної форми здійснюється саме працівниками залізниці.
Матеріали справи також не містять доказів, що зміст телеграмного розпорядження Укрзалізниці ЦМ-13/693 від 05.04.2022р. був доведений до відповідача, як на час його відправлення, так і на час розгляду справи у суді першої інстанції.
Натомість представниками відповідача були здійснені зауваження на акті загальної форми ГУ-23 та відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46, згідно з якими позивач не погоджувався з наявністю своєї вини у затримці вагонів у зв'язку з військовою агресією РФ та введенням в України воєнного стану, наслідком чого і було запровадження комендантської години.
За наведених обставин, слід дійти до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи усе вищевикладене, рішення місцевого господарського суду слід скасувати, як таке, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведенням обставин, які суд визнав встановленим та з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсягу.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати зі сплати позивачем судового збору за подання позову та по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022р. у справі № 904/2020/22 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональої філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональої філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 43 976,81грн.
Видачу наказу у відповідності до ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 22.02.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя В.Ф. Мороз