Справа № 308/4305/22
17 лютого 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі судді ОСОБА_1 розглянувши заяву адвоката ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 , -
На розгляді в Закарпатському апеляційному суді знаходиться апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2022 року.
Цією постановою ОСОБА_4 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 84 700 грн. Вилучений товар конфісковано в дохід держави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_3
14 лютого 2023 року до апеляційного суду надійшла заява адвоката ОСОБА_2 (представник ОСОБА_4 ) про відвід судді ОСОБА_3 .
Заява про відвід мотивована тим, що суддя ОСОБА_3 не розглянув подані стороною захисту клопотання щодо поновлення строків на апеляційне оскарження та щодо призначення у даній справі експертизи визначення вартості товарів. Крім того, під час розгляду справи цей суддя вступив в емоційну суперечку з стороною захисту з приводу доказів, якими повинні підтверджуватися обставини справи, у тому числі обставини відсутності вини ОСОБА_4 у вчиненому правопорушенні. На переконання адвоката ОСОБА_2 така поведінка судді стала результатом неналежної підготовки до судового розгляду справи. Адвокат вважає, що поведінка судді ОСОБА_3 та його підхід до розгляду справи підриває довіру до суду та свідчить про упередженість цього судді.
Перевіривши доводи адвоката ОСОБА_2 , дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП).
Відповідно до п. 5.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу Закарпатського апеляційного суду відвід, самовідвід судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення розглядає і вирішує інший суддя, а не той суддя, в провадженні якого перебуває справа.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.
У даному випадку оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
У цьому світлі апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи, на які посилається адвокат ОСОБА_2 , як на підстави для відводу судді ОСОБА_3 , апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, безпідставні і такі, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях заявника.
Такі доводи не підтверджені будь-якими доказами, а також не свідчать про особисту зацікавленість судді ОСОБА_3 у результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_5 .
Жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, до заяви про відвід не додано.
Інших обставин, які б свідчили про особисту упередженість або необ'єктивність судді ОСОБА_3 апеляційний суд під час розгляду відповідної заяви не встановив.
З огляду на наведене у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 від участі у розгляді справи № 308/4305/22 слід відмовити.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід апеляційний суд також враховує, що: відповідно до ст. 30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається; необґрунтовані задоволення відводів чи самовідводів у будь-якій справі є неприпустимими, оскільки може свідчити про ухилення від розгляду справи, що є порушенням правил суддівської етики та порочить звання судді, а також підриває авторитет суду та судової влади в цілому; необґрунтовані заяви про відвід судді можуть розцінюватися як тиск на суд та зловживання правом на заявлення відводів.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 у справі № 308/4305/22 - відмовити.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1