Справа № 727/7351/21
Провадження № 1-кп/727/104/23
21 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2
за участю: сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 , в його інтересах представника, адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
законного представника ОСОБА_7
захисника в інтересах обвиунваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 м. Чернівці клопотання прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосованого відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - В С Т А Н О В И В
В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді знаходиться кримінальне провадження за № 12021262020001608 від 17.06.2021 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Вказує, що ОСОБА_6 було пред'явлено обґрунтовану підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вчинення кримінального правопорушення обвиунваченим підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Посилається на те, що 17.06.2021 року по факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під 12021262020001608, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. 25.06.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище Зазначає, щодо ОСОБА_6 неодноразово було застосовано примусові приводи в судові засіданні та у подальшому його було оголошено в розшук. Посилається в клопотанні на те, що відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам - переховуватися від суду, як на території України, так і за її межами із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на потерпілого, свідків та запобіганню перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - вчиненню нових кримінальних правопорушень. Просить, клопотання задовольнити.
Заслухавши доводи по заявленому клопотанню прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував проти клопотання прокурора, потерпілого і в його інтересахзахисника, які підтримали клопотання; заслухавши позицію законного представника та захисника ОСОБА_8 , які також не заперечували проти клопотання прокурора, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, закріплених ст. 7 КПК України.
Відповідно до статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частиною першою статті 318 КПК України визначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд, при вирішенні в судовому засіданні питання про продовження застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, крім наведеного вище, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік, майновий стан, відсутність міцності соціальних зв'язків, репутацію, а саме те, що ОСОБА_6 раніше судимий, судимість не знята і не погашена; до обвинуваченого неодноразово застосовувалися приводи в судове засідання, ОСОБА_6 був оголошений в розшук, що фактично ним не заперечується. Отже ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створюють обвинувачений.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). Ризиком є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 дають підстави для висновку, що з боку останнього існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора, судом враховано і положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, наявним і сталими є ризики: - переховування його від суду, дієвим є і ризик впливу, у разі перебування на волі, на потерпілого, свідків, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, ризик вчинення нового кримінального правопорушення та ризик вчинення перебуваючи на волі нового кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків та, при цьому, не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 за станом здоров'я.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Суд вважає, що відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, та погоджується з доводами прокурора, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Згідно усталеної практики Європейського суду (рішення в справі "Харченко проти України"), при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути розглянута можливість застосування до особи інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою особи, не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.3 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 обов'язків, визначених КПК України, слід визначити останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави
Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 176-178, 183, 199, 331 ч.3 КПК України, суд,-
Продовжити застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, терміном дії до 20 квітня 2023 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, визначених п.3 ч.5 ст. 182 КПК України визначити запобіжний захід у вигляді застави в розмірі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 49.620 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Одержувач коштів: ТУ ДСА України в Чернівецькій області
Код ЄДРПОУ: 26311401
Банк: Держказначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача: 37567646
Рахунок: UA548201720355279001000008745. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20.04.2023 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор». Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити стороні обвинувачення, стороні захисту для відома та направити до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор - для виконання.
Ухвала суду підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом семи діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено і підписано в нарадчій кімнаті 21.02. 2022 року.
Суддя ОСОБА_1