Провадження № 2-а/742/2/23
Єдиний унікальний № 742/1378/22
13 лютого 2023 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Циганко М.О., за участю секретаря судового засідання Харченко Л.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
установив:
Позивач звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування(місцезнаходження юридичної особи) на території України серії НОМЕР_2, винесену 29 грудня 2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Шайко І.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8500грн., мотивуючи тим, що 15 червня 2022 року позивач отримала простим поштовим відправленням постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2022 року №69124207, відповідно до якої через автоматизовану систему виконавчого провадження позивач дізналася про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., проте на момент винесення спірної постанови її транспортний засіб Volvo FN 12 д.н.з. НОМЕР_1 перебував(і перебуває на даний час) в користуванні ТОВ «ПІВНІЧАВТОТРАНС», що підтверджується нотаріально засвідченим договором позички транспортного засобу, тому позивачем і подано позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій.
06.10.2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову вказав, що за відсутності відомостей про належного користувача у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, які вносяться власником або належним користувачем, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме цю особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи за якою він зареєстрований. Тобто даний автомобіль належить позивачу, який при цьому не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він звертався до сервісного центру МВС про реєстрацію належного користувача даного автомобіля, і що така реєстрація не відбулася з вини суб'єкта реєстрації, тому долучений до позову договір оренди транспортного засобу, де орендарем виступає ТОВ «Північавтотранс» не містить жодної доказової бази щодо звільнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення саме позивача, а відтак постанова є законною та обгрунтованою, з урахуванням всіх обставин справи, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
01.02.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній, із посиланням на мотиви, які викладені у його адміністративному позові, вважає заперечення сторони відповідача з приводу заявлених вимог такими, що не грунтуються на вимогах закону та наголошує, що обов'язок внесення відомостей про належного користувача до ЄДРТЗ покладається на представника юридичної особи користувача, а не власника транспортного засобу.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, категорично стверджуючи про не порушення позивачем ПДР України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав:
У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Відповідно до положень ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Із даних оскаржуваної постанови серії ВМ № 00005075 від 29.12.2021 року, винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Шайко І.С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132 - 1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Із описової частини постанови слідує, що 25.12.2021 о 21 год 57 хв, ОСОБА_1 , за адресою М-05 Київ-Одеса км36+303, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу марки Volvo FN 12 д.н.з. НОМЕР_1 із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме навантаження на строєні осі транспортного засобу на 7% (6.036 тон).
У даній постанові мається запис про те, що дане адміністративне правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі.
На розгляд суду надано копію нотаріально посвідченого договору позички транспортного засобу від 10.06.2021 року, відповідно до якого позичкодавець ОСОБА_1 передала ТОВ «ПІВНІЧАВТОТРАНС» в тимчасове безоплатне користування, на строк визначений цим договором, транспортні засоби, в тому числі і транспортний засіб марки Volvo FN 12 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.11).
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 26 липня 2022 року задоволено заяву позивача про забезпечення його позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 69124207, відкритому старшим державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Сапроновою О.О. на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №00005075 від 25.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 17000,00 грн. до набрання законної сили рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі №742/1378/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У цьому контексті Європейський Суд з прав людини в п.23,25 рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року зазначив, що Конвенція зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень у світлі конкретних обставин справи, зокрема, якщо у позові йде посилання на специфічні, доречні та важливі аргументи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.132-1 КУпАП визначає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно пункту третього Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
При цьому, пунктом першого Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок № 1197) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).
Відповідно до підпункту третього пункту другого Порядку внесення відомостей про належного користувача, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно п. 30 Постанови КМУ від 14 листопада 2018 р. N 1197 "Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів" визначено, що внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички), здійснюється в сервісному центрі МВС за заявою належного користувача.
Відтак саме ТОВ «ПІВНІЧАВТОТРАНС» необхідно було внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача. Невиконання ним цього обов'язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення ( п.3 ч.3 ст. 286 КАС України).
Враховуючи, що відповідач не довів факту, що ОСОБА_1 є особою, яка є відповідальною за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, тому правомірність оскаржуваної постанови не доведена жодними доказами, відтак вона підлягає скасуванню, а провадження у справах закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Забезпечення позову, здійснене на підставі ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 26 липня 2022 року, підлягає скасуванню.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 19, 72, 90, 241, 243, 286, 293, 295, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування(місцезнаходження юридичної особи) на території України серії НОМЕР_2, винесену 29 грудня 2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Шайко І.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8500грн..
Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Максим ЦИГАНКО